КУЛБТУРНІ ЧИННИКИ.
— Висше згадані коло- низацийні перевороти. ·показують наглядно, що Украща була визначним тереном культурної боротьби. Вже самі .фи з и чн і у мо ви краю — поділ Jpro на полоси: лісову, лугрву.
і степову, з яких довгий час тілько перша надавалася під осіле життє— містили в собі жерело безупинної боротьби культури з варварством. Ce останнє, займа- «шчи..;. середину · краю, довгий час переважало культурш сили,які ішли з північного заходу і з полудня, доки но- луднева не лягла цілкомв руїнах, оставляючи першій весь тягар боротьби. 1Отся північно-західна культурна область обнимала
первісно тілько малий простір краю, який означений висше як найстарша сцена політичного розвитку України. Вона лежала осторонь історичних осередків культурного світа, з окрема українське море не могло бути використане для культурного розвитку, тому що його відтинали орди кочовиків, з яких тілько Хозари причинилися подекуди до культурного поступу, сполучаючи східних Словян із за- хідно-азийськими культурними краями, одначе зруйнуваннє Хозарії Русю зірвало й сей міет. 3 таких самих причин навіть грецькі осади над Чорним морем не віддали українській земли такої прислуги, якої в инших обставинах можна булоб сподіватися.
Приняттє християнства з Царгороду, майжеодно- часно з розвалом Хозарії й опануваннем лугів та степів турецькими номадами, рішило про дальший культурний розвиток України, одначе й сей вплив византийсько-сирий- ського християнства був підтятий у самих починах. Наперед нова культура ішла на Україну не в ориґинальній византийській формі, лише у болгарській перерзбці. До того в тім самім.часі, по упадку Хозарії, турецькі номади ще більше залили луги і степи й перервали сю звязь. Від колиж Угорщина приняла християнство з Риму, була Україна майже відрізана від постійної стичности з Балка- ном. A Византія ніколи не виявляла інтересу в тім, щоби покласти кінець чорноморським номадам, противно користувалася ними радо для ослаблення сусідів.
Ще менше можна було сього сподіватися опісля, коли по упадку Царгороду панами Чорного моря стали магометанські Турки. Як хто й не думавби про культурну вартість византийсько-сирий- ськоїцеркви,годізаперечити, що поневоленнєїїОсманами було катастрофою для руської церкви й тих народів, які до неї належали.Культурний вплив Риму через західну і середню Европу був у X в. у нас ще дуже невеликий, в кождім разіслабший.яквплив ВизантГї. ВідХІв. він кріпшав щораз більше, одначе приналежність України до византийської церкви поклала таку тяжку перепону західним впливам, що вони заходили до .нас тілько в дуже обмеженій скіль- кости ї формі аж до кінця XVI в. лише у тих сферах, що
були поза церквою, еебто матеріяльній (техника, оселі, будівлі, одяги ί т. n.), менше в політичній, а найменше в духовій области. Сей факт,побіч згаданоговисше упадку східної церкви, був жерелом культурної відсталости українського народу до самих новіших часів та причиною, що Українимайже не діткнули такі животворні думки й ідеї, як боротьба папства з цісарством, хрестоносні походи, від- родженнє, реформація, які таке важне займають місце в історії римської Европи у сфері її ідейного і громадського життя. Натомість ніде не було тілько боротьби за зверхні культурні форми: обряд, календар, азбуку, слова — як саме у вірних східної церкви.
He диво отже, що на межах, де стикалися оба типи
християнської культури, східний постійно тратив терен
і людей, однаково чи у церковній чи національній сфері
життя. Ce приводило до масового винародовленйя висших
станів і до виїмкового становища консервативного селян. . * * * ** ства в національно-культурнім життю українського народу,
який дуже рано стратив власну державну охорону, B таких обставинах життя мусїло йти до витворювання посереднього культурного типу. Реліґійна основа задля нього знайшлася вже у XIII в., а се церковна унія. Боротьба ізза неї грає дуже визначну ролю в історії нашого культурного життя, яке у загальнім висліді розвивається по середній линії між Заходом і Сходом.
3.