<<
>>

ТАТАРСЬКА ХУРТОВИНА (1240).

— Походи Романа на Половців (див. § 40) ослабили степове розбишацтво дуже значно. Пізніші їх наїзди не мали - вже такого руїнного значіння як за Володимира II або Святослава II; щобільше — вікове сусідство з Україною, участь у між- княжій політиці та численні подружжя Половчанок із українськими князями (м.

и. із Мстиславом Удатним) промостили таки шлях християнству й культурі між се степове розбишацтво. I хоч — загалом беручи — успіхи їх були невеликі, можн2 було надіятися повільної ассимилації половецьких орд українською стихією та в остаточнім ви- сліді — політичного опанування степів та морських берегів. Обєднаннє західної України й утвореннє загально-української держави Романом відкривало дуже корисні вигляди в сьому напрямі. Ta якась чорна доля мала у своїй опіці українські поля й тяжіла над українським народом. Смерть Романа, малолітність його дітей та сороклітня боротьба за Галичину підтяла сю першу й найважнішу передумову дальшого розвитку України. Данилови повелося щоправда вкінци відбудувати одноцільну українську державу (див. § 41), одначе успіх сей прийшов за пізно: на молоду будівлю впала зверхня хуртовина і підтяла її смертельно. Була се велика навала нової монґольської орди — Татарів.

Від гунських часів (див. § 14) не зазнала· східна й середня Европа такої катастрофи як у середині XIII в. Над- амурські турецько-татарські племеназорґанизувалися в ХІІв. у велику розбишацьку державу, здобули Монґолію та на початку Xffl в., під проводом джинґиз-хана T e муджи н а (1206—1227) почали нечувано велйкі і швидкі завоювання у Китаю, Туркестані і Персії. Десятки держав і тисячі цви- тучих рліст лягли в руїнах. Через Кавказ вдерлися Татари на чорноморські степи і розбили Половців над Доном (1222). Половецький хан Котян уступив з недобитками на Дніпро і почав умоляти українських князів ставати з Половцями заодно проти Татарів. Князі послухали і під проводом Котянового зятя Мстислава Удатного (разом з ним пішов і Данило)' вчинили похід на задніпрянський Низ; на p.

Калці прийшло 31 мая 1224 p. до кількаденної битви, яка скінчилася розгромом половецько-українського війска. Тепер усі землі давної Руси були відкриті для Татар, одначе сі з якихсь причин обмежилися тілько спустошіннєм Задніпрянщини і Поволжа та завернули назад у Туркестан. До поновлення наїзду на захід за Тему- джина не прийшло; він недовго потім умер (1227) і се відтягло від Европи нову катастрофу на цілих десять літ.

Щотілько 1236 p. рушили Татарипід проводом Тему- джинового внука Батия через уральсько-каспийські ворота в Европу. Під їх ударами упала наперед надволжан-. ська Болгарія (1236), дальше Рязанщина і Суздальщина під сам Новгород (1237). Посім обернулися наїзники на Половців і доконали їх (1238); недобитки подалися спішно на захід та опинилися в Угорщині, де їх ужито, як поміч-, ного війска, до колонизації малозаселених просторів (нин. Pal0czf51d); тут вони по довшім часі зіллялися з мадярською людністю.

По короткій перерві воєнних операцій рушив Батий під кінець 1239 p. на лівобічні українські землі, взяв Пе- p e я c л а в і Ч e p н и г і в та попустошив усю країну. По році спрямував похід на правобічні землі. Перейшовши замерзлий Дніпро узяв боронений хоробро Даниловим воєводою Дмитром Київ, поруйнував його страшно та винищив людність (6. XII. 1240). Українські князі почали

тепер покидати свої землі і спасатися втекою на захід; Данило утік на Угорщину. Татари пішли на Волинь, руйнуючи міста, вирізуючи або беручи в полон людей; від B о л о д и м и p я повернули на південь на Г а л и ч, а звідси впали на Угорщину, яка була головною цілю походу Ба- тия. Завоювавши і знищивши Угорщину завернув він — на вістку про смерть головного хана — у степи (1242). Тут над Волгою устроїв він столичний обоз Сарай, дав початок т. зв. Кіпчацькій або Золотій орді та став розпоряджатися половиною Европи.

Факт сей мав далекосягле значіннє в історії України і цілої східної і середньої Европи, очевидно вповні неґа- тивне. Ha місце політично слабих і вже напів цивилізо- ваних Половців опанувало лугово-степові простори варварське племя Татар.

3 одного боку виробиловоно сильну милітарну державну орґанизацію, яка у свойому імперія- лізмі змагала до панування надсхідною і середньою Европою; з другого боку виявило воно і плекало антикуль- турні, руїнні інстинкти своїх підданих, які спинили й підтяли на цілі віки культурний розвиток тих країн. Коли

згодом місце первісної поганської релігії їх займило ма-

«

гометанство, довершився культурний розлам східної Европи.

Держава ся, зразу звязана політично з монгольським центром, та згодом цілком самостійна, обіймала усю степову й лугову полосу і сим способом спинила початий на Україні процес заселення піль. Ta що номадний степень господарства не був в силі удержати великої війскової держави, було для неї елементарною необхідностю жити дорібком культурних країв.. Під свою безпосередню власть узяли Татари тілько незначні простори залюдненої і культурної землі, натомість широко розтяглася сфера васальної залежности, звідки вони побирали правильну дань у грошах та врядигоди в людях і всякім иншім добрі. Наїзди сі мали також на меті запобігти надмірному скріпленню підбитих земель, які мали простягатися на все сточище Волги, Дніпра, Дністра і Прута. Окрім того ходили Татари в походи на дальші краї, грабили і руйнували їх систематично, вчасти задля наживи, вчасти для спинення їх

господарського і- політичного розвитку — небезпечного сій темній силі. Ta найсумніше було те, що сей стан пе- ретревав цілі віки.

B таких обставинах опинилася молода українська держава у хвилі, коли її володареви по довгих зусиллях вдалося привернути назад одноцільність та перемогти деструктивні змагання претендентів до галицького стола.

XL Часи Данида і уіьва L

42.

<< | >>
Источник: СТЕФАНА ТОМАШІВСЬКОГО. УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ1919. 2017

Еще по теме ТАТАРСЬКА ХУРТОВИНА (1240).:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -