<<
>>

УКРАЇНА HA ПОРОЗІ НОВИХ ВІКІВ.

— Збираючи в одно політичний розвиток України після упадку її державности (1340) бачимо, що більшість українських земель увійшла наперед у склад Литви без якихсь державно- правних застережень, тілько у формі воєнної анексії.

Тілько в сій частині, яка дісталася під Польщу і в яких національно-політична свідомість стояла найвисше, був перехід під чужу власть опертий об умови політично-прав- ного характеру, які мали стояти на сторожі національної іидивидуальности країни. I в міру того, як поодинокі землі переходили від Литви до Польщі, практика ся повторювалася. Коли февдальна система в литовсько- польській державі наслідком централістичної політики упала та разом із сим можливість усамостійнювания й відокремлювання княжих волостей на Україні, стали сі юридичні Гарантії основою для береження одідичених і витворювання нових форм національного життя. — 3 огляду на католицький характер обох державних центрів, Польщі й Литви, та з огляду на недостачу давнішої орґанизації латинської церкви на Україні прийщлодо релігійного розбиття української людности, серед якого витворився згодом погляд про національне значінне східно«ї ц e p к в и — погляд, який із одного боку затамував асси- милацію нових елементів і довів до винародовлення висших верстов, з другого — причинився чимало до розбудження приспаної національної самосвідомости і дав перші хоч при- митивні форми політичнм змаганням. України в ліберальнім напрямі, (рівноправність реліґій). — Постепенний перехід майже всіх українських земель під Польщу (1569) мав, попри некорисні наслідки й деякі к о p и c н і боки: Злу- ченне майже всіх залюднених просторів в одну цілість і політичне відокремленнє від Білої Руси, яка перед тим розтягала свій вплив на українські землі, при повній майже відсутности московських впливів (особливо піеля розділу церков 1458) сприяло дуже національно-культурній кристалізації української народности, під чималим впливом

західно-європейської культури.

Спільна державно-політична приналежність усіх українських земель була теж причиною, що залюднюванне здобутих опісля „диких піль" припадало в участи майже самій тілько українській людности. — H e к о p и c н і натомість наслідки були: Національно-культурна і реліґійна окремішність Польщі . вела до упослі- дження і гнету української культури (мови і письма) та церкви, до неминучого винародовлювання висших верстов і до соціяльного розбиття української людности. Велика віддаль державного осередка від українських земель, при слабости центральної власти, була причиною недостаточної оборони від степового розбишацтва, яке тепер стало дошкульніше ніж колинебудь перед тим, знищило столітній колонизацийний дорібок та зруйнувало господарсько майже всю Україну. У слід за сим пішов наплив чужих елементів на обезлюднювані місця. Сим способом мусіла.Україна вести тяжку боротьбу на два фронти: західний і південний.> B таких умовах зустрічала Україна нові віки, які зазначилися цілою низкою важних п о л і т и ч н и x п e p e м і н у середній і рхідній Европі.

Найважніші такі ї упадокЦаргороду, утвореннє кримського царства, поява Турків на північнім боці Чорного моря, ^падок Золотої орди, величезнийзрістМосковщини й початок її аґресивности супроти тих „руських" земель, що належали до Литви ; політичне ослабленнє сеї останньої, як супроти Московщинй?так супротиПольщі; страта українських земель у користь Польщі і чорноморських степів у користь Кримської орди. Далекосяглі наслідки мало й довершенне одної з головних цілей литовсько-польської унії: Перемога надПрусією й відвоюванне балтийських берегів Литвою (1411, 1422) i Польщею (1466) спинили оста

точно розвиток обох німецьких Орденів, розірвали звязь між обома і відтяли прибалтийські німецькі колонії від Німеччини, створивши сим способом для Польщі ґрунт під політичнуперевагу надБалтийськимморем.Одйочасно через сю політику була відтягнена увага від сходу і полудня. Польська шляхта/ добившися відкриття Висли ,віддалася всеціло господарським інтересам, задля яких посі- данне українських земель набирало особливої вартости.

Займанщина на сході, закріпощеннє селян ї спокій від Турків та Татар стає від того часу головною програмок> політики Польщі на Україні, яка довела до фактичного розділу України на польську і турецько-татарську. Об- єднаннєїї і здобуттє чорноморських берегів стає в таких обставинах життєвою необхідностю української людности* B інЙтинктовнім відчуванню сеї потреби лежало жерело коз ацької ід eL

<< | >>
Источник: СТЕФАНА ТОМАШІВСЬКОГО. УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ1919. 2017

Еще по теме УКРАЇНА HA ПОРОЗІ НОВИХ ВІКІВ.:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -