Під юридичною взаємодією держави та особи
розуміють одночасне забезпечення виконання прав і свобод громадян з відповідальністю останніх перед суспільством.
Основними методами забезпечення відповідальної поведінки громадян є стимулювання, переконання, підвищення рівня правової та політичної культури.
Водночас правова держава має право на застосування згідно із законодавством певних санкцій за невиконання загальноприйнятих юридичних норм поведінки.Формами відповідальності держави перед особистістю є звіти виконавчих органів перед законодавчими, достовірна інформація для громадян (за винятком тієї, що становить державну таємницю), судове оскарження дії посадових осіб за ущемлення прав громадян тощо.
Звичайно, кожна держава має певні відмінності у внутрішній побудові, однак, загальні принципи у тій чи іншій модифікації людство вже сформулювало, і це є надбанням загальносвітової політологічної та правової думки.
Політичний аспект проблеми правової держави полягає в тому, що її формування є кордоном, який розділяє перехід від тоталітаризму до демократії.
Існує й суто правовий аспект цієї проблеми. Він полягає в тому, що держава як джерело формування права на певному етапі суспільного прогресу й сама потрапляє під “п’яту” права та стає правовим явищем.
Проте правова держава не є вінцем суспільного розвитку. Найрозвиненіший ступінь суспільства - не просто правова держава, а правове соціальне суспільство. У такому суспільстві, окрім досягнення правосуддям статусу вищої влади в державі та утвердження культури права, значно розширюються права людини, які набувають безпосередньо юридичного та соціального значення.
Інтереси розвитку суспільства потребують урахування соціальних регуляторів. Це дає підстави говорити не лише про правову, а й про соціальну державу, основними принципами якої є: забезпечення гідних умов для життя людини;
соціальна, екологічна, морально-психологічна відповідальність власника, держави за наслідки своєї діяльності.
2.