Регулятивна функція
пов'язана в першу чергу із потребою легітимності та суспільної підтримки політики та влади, зі здатністю системи формулювати популярні символи і гасла, переконання, погляди, соціальні міфи, маніпулюванням суспільною свідомістю для пояснення і виправдання тих чи інших політичних рішень, діяльності політичних інститутів, їхнього змісту й оновлення з метою постійної підтримки та підсилення легітимності влади задля ефективного виконання своїх функцій.
Регулятивна функція знаходить свій вияв також у забезпеченні політичної участі громадян у політичному житті без примусу або у виправданні використання сили та інших засобів, які має влада.Деякі автори більш глибоко деталізують перелік функцій політичної системи. Відомий американський політолог Г. Алмонд розробив навіть так звану функціональну модель політичної системи суспільства, де описує її чотири функції «виведення», пов'язані із впливом середовища на політичну систему: політична соціалізація; залучення громадян до політичної участі; артикуляція їх інтересів; агрегування інтересів та три функції «виведення», що пов'язані із внутрішнім функціонуванням політичної системи: вироблення законів (парламент); їх застосування або здійснення політики (виконавча адміністрація); контроль за їх дотримуванням (судові органи).
Окремі українські політологи виокремлюють, наприклад, функцію політичної комунікації, що полягає в забезпеченні розповсюдження й передавання політичної інформації між різними елементами політичної системи; функцію збереження та адаптації системи, яка полягає в її здатності до самовідтворення, самозбереження, в її прагненні до модернізації, ефективного розвитку, здатності протистояти негативним тенденціям у політичній сфері. Звертають увагу на функції управління, нормотворчості, контролю, стабілізації, консолідації, організації, але вони нічого нового не несуть, але деталізують, повторюють, уточнюють уже названі нами функції. Функціональне різноманіття політичної системи свідчить як про її всеохопність суспільних процесів і явищ, так і про розгалуженість функціонування політичних систем у суспільному організмі. Наявна різноманітність поглиблюється із саморозвитком цих систем, процесом самоорганізації й удосконалення їхньої політичної культури.
4.