р 2. Державне унравлінння

Виконавча діяльністъ є основним призначенням державного управління і складає першу, найбільш важяиву його сторону. Разом з тнм для безпосереднього управління економікою, соціальна-куль-.

турним будівництвом та адміністративно-політичною діяльністю ха

І ра«терною є розпорядча діяльність, яка становить другу сторону де

жавного управління. Виконавча і розпорядча діяльщсть органів в

ф: навчої влади виявляєгься у вщносинах влади і підпорядкування, н

данні суб' єктам, що їі здійснюють, юридично-владних повноваже

Як самостійній формі державної діяльності державному упр

лінню притаманні характерні риси, щовипливають ізйо

і природи — здіснення виконавчих | розпорядчих повноважень:

а) загальнодержавний характер, оскільки воно охоплює н більш важливі сторони життя держави та суспільства;

б) спрямованість на виконання Конституц11 та законів У (підзаконна діяльність);

в) юридично-владний, розпорядчий характер;

г) організаційний зміст, за допомогою якого досягаються ре лювання і координація спільної праці людей;

г) активність | цілеспрямованість, має безпосередніми об'є ми свого впливу галузі економічного, соціального та алміністра но;політичного будівництва;

д) безперервне і постійне здійснення. Змістом державного управління єкомпл

фущаiій, які називаються функціями управління.

кону чи іншого правового акта спеціальною системою органів в

навчої влади притаманними їм методами. Своєю метою функції равління миоть виконання завдань держави та суспиьства

владно-організуючої діяльності в різних процесуальних формах

Державне управління здійснюється відповідно до п р и н ц п і в ~засад), закріплених Конституцією України. В сучасній дичній літературі система принципів державного управління, правило, не розглядається. Протс спід відмітити, що будь-яка ді

ність, а тим більш управлінська, має яку-небудь основу. Конституція України дає можливість віднести'до принципів державного управління такі: відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою; верховенства права; законності; участі громадян та їх об' єднань в управлінні; рівноправності громадян в управлінні; гласності.

Принцип відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і дерлсавою випливає із змісту ст. ст. 3, 17, 19 Конституції України та ін. Згідно зі 'ст. 3 Конституції держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Органи виконавчої влади відповідальні перед Президентом України, підконтрольні і підзвітні Верховній Раді України в межах, передбачених ст. ст. 85, 87 Конституції України, органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам в межах, встановлених законом. Рішення вищих органів є обов'язковим для нижчих згідно з розподілом їх повноважень.

Принцип верховенства права в Україні закріплений в ст. 8 Конституції. Відповідно до нього Конституція України має найвищу юридичну силу, а їі норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конститушї України і повинні відповідати їй.

Принцип законності безпосередньо пов' язаний з принципом верховенства права і з нього випливає, а також базується на положеннях Конституції України, відповідно до яких Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанї діяти пише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законність повинна бути реальною. Закон став в Україні основі)им джеРелом права, прийнятим відповідно до Конституції. Реальність законності гарантується в першу чергу обов' язком державних органів ~а їх посадових осіб додержуватися їі, відповідальністю перед нар~дом України, а також судовим контролем (в тому числі з боку Кон-~'гитуційного Суду України), прокурорським наглядом, контролем з боку спеціально створених органів виконавчої влади (інспекцій, адміністрацій, комісій, комітетів) та правом громадян на звернення в державні та громадські органи, в тому числі суд.

Відповідно до ст. 38 Консппуції України громадяни мають право брати участь в управлідні державними справами, всеукраінському, та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У злійсненні функцій державного управління громадяни беруть участь шляхом об' єднання в політичні партії та громадські організації. Че,рез такі об' єднання грізмадяии здійснюють захпст своїх прав і свобод, задовольняють політичні, економічні, сошальні, культурні та інші інтереси.

Громадяни користуют ся рівним правам доступу до державної служби, а також до служби» органах місцевого самоврядування.

,: Принцнпеяасності в державному управяі нні пов'язується в цершу чергу з вільним доступом громадян до інформації про діяльність органів виконавчої вла,лн всіх рівнів, крім відомостей, які є державщно таємницею або іншою захищеною законом таємницею, а таизж до інформацй, що стосуєгься їх особиста. Кожному гарантується право вільного доступу до іиформацй про став довкілля, якість харчдвих продуктів і предметі» побуту, а також право на її поширення, іива інформація нікнм не може бути засекречена (ст. 50 Конституції).

Кожному гарантується право знати свої права і обов' язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що, визначають права і обов' язки громадян, мають бути доведеш до відома населення у порядку, встановленому законом, а недоведені є нечинними.

Стиггя 32 Консп~туції гарантує кожному судовий захнст права спростовувати недостовірну інформацію про себе1 члеінв своєї сім' ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшиздування матеріальної і моральної нжоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформзапї.

І.,1