<<
>>

17. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

Згідно із статтею 116 Земельного Кодексу України (далі ЗКУ) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

Громадянин подає заяву до відповідної ради або адміністрації. Рішення виконавчої влади приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських (далі с/г) підприємств, установ та організацій;

Громадяни – працівники цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідної држадміністрації або ради. В місячний термін розглядається клопотання і надається дозвіл підприємствам, установам т а організаціям на розробку проекту приватизації земель. Згідно з проектом виконується передача земельних ділянок у власність громадян.

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ.

Передача земельних ділчнок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання. Земля надається громадянам:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів с/г підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;

д) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

е) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу міського самоврядквання у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно із статтею 119 ЗКУ громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користуванні.

При преході права власності (ст.120 ЗКУ) на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.

Юридична особа, зацікавленна в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності (ст.123 ЗКУ), звертається з відповідним клопотанням до відповідної ради або адміністрації.

Клопотання розглядається у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним та іншими органами, радами або адміністраціями, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконачої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб (ст.124 ЗКУ), здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянами і юридичними особами із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗКУ.

Отже (ст.125 ЗКУ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Земельна ділянка може бути виставлена на продаж(ст.127 ЗКУ). Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. Продаж земельних ділянок державної або комунальної власності може також здійснюватись іноземним державам, іноземним юридичним особам (ст.129 ЗКУ).

Продаж земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України та допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб’єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги ст.135 ЗКУ). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний і гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом. Земельні торги можуть проводитись за рішенням суду.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

в) відчудження ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;

ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Можуть вилучатись також особоцінні землі (ст. 150 ЗКУ). До особоцінних земель відносять: чорноземи неородовані несолонцюваті на лесови породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті сугликові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті тощо. Також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі історико-культурного призначення. Особливо цінні землі можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’ктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів та ін.

<< | >>
Источник: Учебники-Бесплатно.РФ. Шпаргалка по земельному праву Украины. 2011. 2011

Еще по теме 17. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.:

  1. 17. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
  2. 3.2. Екологічні (еколого правові) конфлікти
  3. 3.1. Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України
  4. 1. Поняття та особливості приватизації житла
  5. Стаття 81. Право власності на землю громадян
  6. 5.2. Козацьке судочинство та його традиції
  7. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  8. Огляд історико-джерелознавчих студій
  9. Форми права природокористування: загальне та особливе.