6. Вiдшкодування збиткiв, що сталися внаслiдок загибелi або розкрадання худоби та птицi

1. Члени КСГП, працiвники радгоспiв, якi виннi в загибелi, нестачi або розкраданнi худоби та iнших тварин, несуть

вiдповiдальнiсть згiдно з нормами законодавства про працю i

Статутом КСГЩ

Тваринництва колективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств iнодi зазнає значної шкоди внаслiдок порушення особами, якi обслуговують худобу й птицю, вимог

виробничої та трудової дисциплiни.

у вiдсутностi належного догляду за тваринами i птицею в нiчний час, ненаданнi необхiдної уваги опаленню тваринницьких примiщень/взимку, особливо тих, де утримується молодняк. У разi вчинення такого правопорушення спецiальною

комiсiєю, створеною за розпорядженням правлiння, складається акт, який є пiдставою для притягнення винних осiб до

матерiальної вiдповiдальностi.

При визначеннi вартостi худоби слiд керуватися постановою Мiнiстерства економiки України "Про порядок оцiнки

шкоди вiд розкрадання, недостачi, знищення та псування матерiальних цiнностей" вiд ЗО квiтня 1992 р. № 16, у п. 8 якої

сказано, що р разi розкрадання чи загибелi худоби сума збиткiв визначається за закупiвельними цiнами, якi склалися на

момент виявлення даного факту. При цьому вiдшкодовуються вони її розмiрi, що в пiвтора рази перевищує вартiсть

худоби.

Вiдшкодування збиткiв, заподiяних тваринництву, регулюється постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22 сiчня

1996 р. "Про порядок визначення розмiру збиткiв вiд розкрадання, нестачi, знищення (псування) матерiальних цiнностей". Згiдно з Її п. 5 в разi розкрадання чи загибелi тварин сума збиткiв визначається за закупiвельними цiнами, що склалися на момент вiдшкодування збиткiв iз застосуванням коефiцiєнта 1,5.

466 Роздiл XXI

2. Збитки, викликанi нестачею великої рогатої худоби,

свиней, овець i коней через недбалiсть винних осiб, вiдшкодовуються в розмiрi вартостi тварин за державними закупiвельними цiнами.

збиткiв зростає в пiвтора рази проти їхньої вартостi за тими ж

цiнами.

Правлiння КСГП та адмiнiстрацiя радгоспу може дозволити особам, винним у загибелi коней, великої рогатої худоби,

свиней, овець i кiз, вiдшкодувати заподiянi збитки здачею

пiдприємству рiвноцiнних тварин, а також списати з працiвникiв заборгованiсть за поданими позовами, якщо вони повернули худобу чи виплатили її вартiсть.

3. Позов про вiдшкодування збиткiв подається незалежно вiд притягнення винних осiб до кримiнальної вiдповiдальностi.

Особи, виннi в загибелi худоби, завiдувачi ферм i члени

правлiння, на яких покладено вiдповiдальнiсть за громадське

тваринництво, повиннi вживати всiх можливих у конкретнiй

ситуацiї заходiв, аби запобiгти шкодi, по-господарському використовувати мясо та шкiру загиблих тварин. При цьому

кошти вiд реалiзацiї цих продуктiв не включаються в суму,

яку повинна вiдшкодувати особа, що заподiяла збитки.

4. Розмiр збиткiв, заподiяних КСГП через крадiжку, загибель або недостачу свiйської птицi, бджiл, хутрових звiрiв,

кролiв та iнших тварин, слiд визначати за державними цiнами, що склалися на день подання позову.

5. Згiдно з законодавством про страхування майна страхуванню пiдлягають сiльськогосподарськi тварини, домашня

птиця, хутровi звiрi, бджоли тощо. В разi загибелi будь-якого

з цих видiв тварин i птицi важливо визначити, мав мiсце страховий випадок або ж є причинний звязок мiж неналежним

ставленням до своїх трудових обовязкiв працiвникiв, якi доглядали худобу i птицю, i тим шкiдливим наслiдком, що призвiв до загибелi останнiх. При розглядi подiбних справ у судi

необхiдно забезпечити охорону майнових прав як працiвникiв, так i органiв державного страхування. Цi питання мають

велике практичне значення. Саме тому суд повинен повiдомити зазначенi органи про час судового розгляду справи. Якщо в заподiяннi шкоди господарству винен працiвник, орган

державного страхування, який виплатив КСГП страхову винагороду, має право (i зобовязаний - В.

Дисциплiнарна й матерiальна! вiдповiдальнiсть працiвникiв СГП 467

розглядi справи як третя особа iз самостiйними вимогами про

повернення виплачених коштiв. Наявнiсть страхового випадку звiльняє члена КСГП/ вiд матерiальної вiдповiдальностi.

Належному застосуванню правових норм, якi передбачають притягнення працiвникiв сiльського господарства до матерiальної вiдповiдальцостi, покликанi сприяти розяснення

Пленуму Верховного Суду України, викладенi в постановi вiд

29 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвниками".

Згiдно з цими розясненнями судам належить зясовувати

обставини, вiд яких зi лежить вирiшення питань про покладення матерiальної вiдповiдальностi та про розмiр шкоди, яку

слiд компенсувати. Зркрема, встановлювати: наявнiсть прямої дiйсної шкоди та її розмiр; якими неправомiрними дiями

її заподiяно та чи входили до функцiй працiвника обовязки,

неналежне виконання яких призвело до заподiяння шкоди; в

чому полягала його вина; в якiй конкретнiй ситуацiї заподiяно шкоду; чи було створено умови, якi забезпечували б схороннiсть матерiальних цiнностей i роботу з ними; яким є

майновий стан працiвника. В разi заподiяння шкоди кiлькома

працiвниками в рiшеннi суду має бути зазначено, якi конкретнi порушення допустив кожен iз них, ступiнь його вини

та пропорцiйну їй частку загальної шкоди, за яку може бути

застосовано матерiальну вiдповiдальнiсть (вiдповiдного виду i

в певних межах).

У постановi зазначено, що за шкоду, заподiяну зайвими

грошовими виплатами, неправильною постановкою облiку i

зберiгання матерiальних чи грошових цiнностей, невжиттям

необхiдних заходiв до запобiгання простою, випуску недоброякiсної продукцiї, 1 знищення й псування матерiальних чи

грошових цiнностей несуть матерiальну вiдповiдальнiсть (у

межах прямої дiйсної шкоди, але не бiльше середньомiсячного заробiтку) виннi в цьому директори, начальники та iншi

керiвники пiдприємсргв, установ, органiзацiй та їхнi заступники, а також керiвники й заступники керiвникiв будь-яких

структурних пiдроздiлiв, передбачених Статутом пiдприємства, установи, органiзацiї чи iншим вiдповiдним Поло

женням.