Післямова

У пропонованій монографії розглянуті переважно методологічні підходи до інституціонального аналізу економі­чних систем. Значно менше уваги приділено розгляду базових теоретичних положень, що є аксіомами наукових досліджень, обґрунтуванню методів аналізу, адекватних науковому об’єк­ту, та іншим складовим методології інституціональної еконо­мічної теорії.

Подальші кроки в напрямі розвитку методологічних засад інституціоналізму мають бути направлені на створення систе­ми теоретичних положень, що склали б його зміст («жорстке ядро» інституціоналізму). Опора на цивілізаційну парадигму, використання методологічних підходів, викладених у світовій науковій літературі та в даній праці, дають можливість сфор­мувати систему взаємопов’язаних понять і категорій, законів і закономірностей, що з інституціональних позицій відобража­ють процеси функціонування і розвитку економічних систем. Саме в такий спосіб може бути розв’язана ключова проблема сучасної економічної теорії — частковість наявних знань та їх відірваність від практики.

Для створення системи інституціональних знань мають бу­ти використані наукові розробки з економічної теорії за остан­ні роки, відзначені Нобелівською премією. Майже всі вони лежать у площині інституціоналізму, з різних боків відобра­жають його ключові положення. Тому важливо з нових мето­дологічних позицій критично переосмислити теорію права приватної власності, теорію трансакційних витрат, теорію економічних організацій, економічну теорію права, економіч­ну теорію політики, теорію суспільного вибору та інші наукові надбання. Серед них особливого значення набуває теоретичне обґрунтування природи економічних суб’єктів і мотивації їх­ньої активності, що фактично відображає на новому теоретич­ному рівні принцип методологічного індивідуалізму та гіпоте­зу раціональних очікувань.

Досить поширена в літературі думка про альтернативність інституціоналізму відносно неокласичної економічної теорії має бути уточнена. Адже цілісність об'єкта пізнання і сама природа наукових знань як безперервний рух до дедалі повні­шого і глибшого його відображення дають підстави вважати відносною оцінку будь-яких «альтернативних» знань. Наяв­ність останніх скоріше свідчить про такий стан науки, де ма­ють місце поверхові, часткові знання та мало пов'язані з реа­льністю. Будь-яка наука не може розвиватися без опори на досягнення попередніх етапів, а її зрілість проявляється у здат­ності критично оцінити та використати здобуті попередниками результати.

При створенні системи наукових понять і категорій інсти- туціональної економічної теорії важливо не випустити з уваги наявність у них якісно нових рис (характеристик). Мова йде про їх здатність відображати свідому діяльність людей та ди­намізм економічних процесів. Саме ці особливості категоріа­льного апарату інституціоналізму обумовлюють важливість перегляду традиційних та введення до аналізу нових понять і категорій. Зокрема, це означає необхідність переходу до вико­ристання понять, що відображають потокові величини при оцінюванні економічних процесів, понять процесного підходу, здатних відобразити постійні зміни в суб'єктах, тобто в умовах і результатах їхньої господарської діяльності тощо.

Урахування чинника свідомості в діяльності економічних суб'єктів передбачає розгляд економічних процесів у рамках системи менеджменту. Тому особливого значення для розвит­ку інституціоналізму набуває наукове розроблення теоретич­них положень системи менеджменту. Воно має включати такі поняття, як цілі економічних суб'єктів і персоналу, воля, вла­да, мотивація, центр і структурні рівні, та інші, що не входять до наукового апарату неокласичної економічної теорії.

Не менше значення для розвитку інституціональної еконо­мічної теорії має обґрунтування таких методів дослідження, що дають можливість ураховувати вплив як економічних, так і цивілізаційних чинників, особливостей економічного (а не од- новимірного астрономічного) часу, інформації тощо. Серед них слід назвати відомі загальнонаукові методи, що викорис­товуються у системному аналізі, історико-генетичний метод, метод ідеальних типів, підхід до об'єкта аналізу як до монади, метод економічної компаративістики та інші. Кожен з них по­требує ретельного обґрунтування й адаптації до особливостей теоретичного дослідження економічної системи на засадах ци- вілізаційної парадигми.

Формування інституціональної економічної теорії як ціліс­ної системи наукових і практичних знань потребує значного часу і творчих зусиль багатьох учених. Важливо визначити ключові напрями таких досліджень, окремі з яких, на нашу думку, і були викладені в даній праці. Надзвичайна актуаль­ність таких знань, опора на сучасні підходи та принципи на­укових досліджень, зацікавленість суспільства в їх результатах дають підстави для оптимізму в утвердженні інституціональ- ної економічної теорії в найближчій перспективі.