Основними складовими концепції якості трудового життя є:

•

• адекватна і справедлива компенсація за працю;

• забезпечення безпечних умов праці й охорони здоров'я працівників;

• можливість застосування і розвитку в процесі праці особистих здіб­ностей працівника;

• можливість професійного зростання і просування по службі працівни­ка, посилення гарантії зайнятості і матеріального стимулювання;

• соціальна інтеграція в трудовому колективі;

• значення праці в житті працівника й у виконанні сімейних обов'язків;

• ставлення працівника до суспільства.

Отже, сучасна організація праці, що увібрала в себе досягнення науки і багаторічної практики підприємств різних країн світу, розглядається як рушійна сила зростання продуктивності в суспільстві, розвиток економі­ки й удосконалення людини праці.

Організація праці тісно взаємопов'язана з організацією виробництва. Як складова організації виробництва організація праці включає прове­дення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили.

Поняття «організація управлінської праці» відображає один із на­прямків організації праці в цілому.

При проектуванні трудових процесів (при побудові робіт) типовою є ситуація альтернативного вибору між різними формами організації пра­ці, прийомами та методами виконання робіт. У таких випадках, прий­маючи рішення, слід керуватися економічними, соціальними і психоло-го-фізіологічиими критеріями. Економічна доцільність певного варіанта організації праці визначається тим, якою мірою забезпечується підви­щення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, ефек­тивна зайнятість персоналу, рівномірна напруженість праці, краще вико­ристання обладнання та інших матеріальних ресурсів. З позиції соціаль­ного критерію оцінюється привабливість для працівника сконструйова­ної форми організації праці, а саме міра змістовності праці, її різноманіт­ності, відповідальності тощо. Поєднання трудових функцій повинно бути оптимальним і щодо фізичних та нервових навантажень, не викликати негативних наслідків.

При аналізі змісту організації праці слід враховувати особливості ви­робничого рівня, на якому відбуваються зміни. У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвер­нення економічних і соціальних витрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідно­шення чисельності зайнятих у галузях матеріального виробництва і не­виробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосову­ються прямі і непрямі регулятори, що передбачають ступінь розвитку ринкових відносин.

У межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці і суміщення професій, спеціалізації і розши­рення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяль­ності — кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаємопов'язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нор­муванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорцій­ність якісно різних видів праці.

На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організа­ції праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильне об­ладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпе­чення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.

31.