Даний у коші Січі Запорозької, листопада 15, року 1662
Вашій милості всього добра зичливі приятелі
Іван Іваненко Величко, кошовий отаман з усім старшим
і меншим товариством низового Запорозького війська.
Тетеря, прочитавши цього запорозького листа, злегковажив його в собі і принаймні до того не схилився, що йому запорожці жадали, але, неодмінно залишаючись при своєму упорі, почав притримуватися союзу з Короною Польською і щодо всіляких оказій та дій почав чинити листовні зносини і кореспонденції з королем Яном-Казимиром Жигмунтовичем.
Через це боявся він од запорожців на себе біди і наглого нападу в Чигрині — часто й більше мешкав у місті Корсуні, оберігаючи в ньому свою від запорожців цілість.
Про настановлення цъогобічним гетьманом на Ніжинській раді Брюховецького; про взяття тоді з ради в Ніжинський замок до ув’язнення і про згубу в Борзні Сомка з товаришами; про намір Брюховецького йти на Тетерю; про почуту звістку, що польський король тягне на Україну, і про повернення Брюховецького з військом від Кременчука до Гадячого й Батурина; про пораду польського короля, як відібрати собі Україну з військами, і похвальна його промова про Україну; про його, королівське, прибуття з військами до Білої Церкви і як Тетеря його там вітав; про білоцерківську розмову Іоаникія Галятовського, київського ректора, з єзуїтом Адріа- ном Пекарським, королівським казнодією, щодо ієрархії православної церкви й римського костелу; про королівське рушення з Білої Церкви на цей бік Дніпра; про переправу Дніпра; про прибуття до Остра і про розкладення там до часу по зимових кватирях.
75 Ha Чорній раді в Ніжині 17 червня (за ст. ст.) 1663 p.
76 Факт документами не потверджується. B «Реєстрах війська Запорозького» 1649 p. Петро Дорошенко записаний гарматним писарем Чигиринського полку, тобто в числі полкової старшини. Треба зауважити, що П. Дорошенко був онуком козацького гетьмана.
77 Брюховецький на Січі був кошовим отаманом, а тоді там же його учинили запорозьким гетьманом, звання доти незнане.
78 Сомка та його прихильників (всього близько 50 чоловік) арештував російський посол князь Великогагін.
оку від створення Адама 7171, а від утілення господнього 1663. Пресвітлий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Росії самодержець, прийнявши в себе бажання Брюховецького стати гетьманом і подання за нього від Ромодановського, зволив грамотою своєю монаршою, писаною до полковників, всієї старшини і всього Запорозького війська і посланою у Ніжин через нарошного полковника, і звелів їй, старшині, та всьому війську учинити собі на цьому боці Дніпра одного гетьмана з двох кандидатів: Брюховецького або Сомка. За тим монаршим через грамоту указом і дозволом, коли з’їхалися в Ніжин на раду полковники і вся старшина цьогобічна з іншим городовим товариством, то стали в раді у полі під Ніжином, і чи ж бо вільними голосами, чи ж бо через ховані вчинки, згоди й намови вибраний і поставлений гетьманом цьогобічним Іван Брюховецький 75, той, який з Петром Дорошенком 76 служив за старшого слугу при гетьмані Богдані Хмельницькому, як свідчилося про це раніше у виводі про Хмельницького. Від Хмельницького він відійшов до Запорозької Січі, жив там кілька років, добре відзначившись, і був у ласці всього низового війська . Потім вийшов із Січі на Україну і доступився так, як вище висловлено, гетьманства. Тоді, на тій Ніжинській раді, коли учинений був гетьманом Брюховецький, зрадливо схоплено полковника переяславського й наказного гетьмана Сомка, а з ним його друзів — ніжинського полковника Васюту, чернігівського — Оникія та деяких інших старшин, що трималися Сом- кового боку,— їх відведено на ув’язнення в Ніжинський замок 78. I як то в лядській приказці — два коти не можуть між собою жити в однім мішку,— так і Брюховецький, обійнятий недугою злоби й гніву і ненавидячи рівного собі Сомка, легко винайшов, як старший, деякі причини, через які йому, Сомкові, більше в живих бути не
79 Так доносив російському уряду I.
Брюховецький. «Гадяцькі пакти» були здобуті козаками Ю. Хмельницького в Чигиринському замку.80 Тому Першого.
81 Це доносила російському уряду сторона, ворожа Сомкові ще перед Ніжинською радою. Сомко мав зносини через В. Загоровського з Тетерею, але тримався російської орієнтації. Донос, про який ідеться, писав уже гетьман Брюховецький. Підставою до цього були папери, які знайдено при обшуку будинку Сомка, в яких ігумен В. Загоровський схиляв Сомка до зради царю.
82 Тут і далі в тексті пропуски.
83 Це сталося 18 вересня (за ст. ст.). Покарано було на смерть разом із Сомком, Золотаренком та Силичем ще лубенського полковника C. Шамрицького, переяславського полковника О. Щуровсь- кого, ніжинського осавула П. Кильдея, секретаря Сомка K. Ширая.
84 Заслано було полковників C. Третяка, M. Попкевича, Д. Чернявського, генерального писаря M. Вуяхевича, писарів С. Савицького, X. Тризнича, X. Шикія, сотника I. Горобця, братів Переяславців і братів Кульженків, осавула Л. Бута та ігумена Мгарського монастиря В. Загоровського.
85 I p о д і а д а — біблійний персонаж, цариця, жінка Ірода, яка домоглася через Соломію смерті Іоанна Хрестителя.
86 Тетеря розіслав універсали на Лівобережжя, щоб прилучалися до нього. Відгукнулися містечка Потоки, Перево- лочна і Кременчук. Тетеря прибув у Кременчук, але проти непокірних міст пішов генеральний осавул П. Нужний. Сюди ж поспішив Брюховецький з російським воєводою K. Хлоповим. Тетеря залишив залогу у Кременчуці й пішов за Дніпро, пізніше повертався сюди ще раз.
87 Король переправився через Дніпро біля Ржищева 13 листопада (за ст: ст.).
88 Сейм відбувся влітку, у липні.
89 У рукописі пропуск.
90 Згоду виявили не всі, лише польний гетьман Ю. Любомирський.
дозволено. Так само й те було донесено царській величності від Брюховецького на нього, Сомка, з товаришами, що той начебто мав у себе комісію, або Гадяцькі пакти, постановлені і вже поприсяжені в 1659 році Виговським з поляками,— вони дісталися Сомкові при розгромі Виговського під Хмельником 1659 року 79, про що раніше трохи згадувалося в XII частині, в розділі 6-му 80.1 коли б Сомко був поставлений гетьманом, то мав начебто на тому стояти, щоб Мала Росія лишалася під державою великого московського государя на тих Гадяцьких пактах.
A коли б того не учинено, то й він, Сомко, начебто інакше мав чинити. Цьому донесенню 81 (коли воно було) легко повірено і прислано з Москви до Брюховецького швидкий указ згубити Сомка з товаришами, знищивши всі колишні його вірні служби. При цьому указі і згідно з бажанням Брюховецького він, Сомко, з полковниками — ніжинським Васютою і чернігівським Оникієм — були забиті мечем посеред ринку [...] 82 вересня у місті Ніжинського полку Борзні83, а інших, менших, товаришів та їхніх друзів відіслано в заслання на Москву 84. Брюховецький [...] 82, відправивши таке злостиве і шкідливе для душі дійство і зрадівши, що не має собі противенця (як Іродіада 85 після вбивства Хрестителя), від’їхав на короткий час з Борзни до Гадячого, наказавши іншим підлеглим собі полковникам, які були в Борзні на Сомковій згубі, відразу виходити зі своїм товариством із домів і збиратися у військо для чинення воєнного промислу над Тетерею — тогобічним чиг- ринським гетьманом.Погляньте отут, малоросійські сини, на нещастя матері вашої і крайню погибель вітчизни вашої! Коли вже щезли горделиві й високодумні тодішні козацькі властолюбці і чварні войовники, руйнівники вашої вітчизни і вас самих нещадні губителі Виговський і полтавський Пушкар, перейшли вже після них Хмельниченко й Сомко, вже й треті народилися, подібні до тих гетьмани й губителі ваші — Тетеря й Брюховецький!
Брюховецький мало баривсь у Гадячому, а, звідомившись про з’єднання своїх полковників з військами, рушив із Гадячого до них. З’єднавшись із ними, пішов разом до Дніпра, прагнучи вторгнутися за Дніпро під Чигрин проти згаданого гетьмана Тетері. Але коли в перших числах жовтня прибув до міста Кременчука 86, відразу одержав звістку, що на тогобічну Україну йде з польським військом король. Отож, відклавши свій воєнний похід на Тетерю, він одразу повернув зі своїм військом од Кременчука до Гадячого, де трохи спочив, а зачувши про наближення короля до тогобічної України 87, рушив із Гадячого до Батурина, знамірюючись з’єднатися там з усім цьогобічним військом і дати полякам відсіч.
Бо польський король Ян-Казимир тодішньої весни у великоднє міжсвяття 88, маючи в себе на з’їзді своїх сенаторів та багатьох інших панів і польської шляхти, учинив із ними сейм і радився про те, як відібрати під свою владу з-під російської держави всю Україну з козаками [як тодіш...] 89, він, король,через свого канцлера виголосив простору й красну промову до всіх панів і рицарства, що були на тому сеймі. B цій промові насамперед дякував усьому рицарству, котре щиро допомогло йому, королеві, у воєнній кампанії проти всіх його й цілої Корони ворогів і звільнило своєю рицарською відвагою від них, ворогів, свою вітчизну Корону Польську. Потім віншував їх за достойний мир зі шведом, а наприкінці виклав їм усім незбутий і невиносний жаль свій на втрату України з козаками, називаючи її тоді зіницею ока Корони Польської, золотим яблуком, кам’яною стіною, твердим захистком своєї держави від ворогів-бусурманів та іншими хвалебними щодо неї словами. Після цієї промови він звідомив їм, сенаторам і всьому рицарству, своє бажання відібрати ту Україну з козаками з-під Російської держави під свою владу; зголошував він і схильність до цього тогобічного козацького гетьмана Тетері і, визначивши за найкращий час відібрати малоросійську Україну — тодішній, просив усіх своїх панів та рицарів допомогти йому в тій воєнній кампанії. Ha це королівське прохання всі виявили згоду 90, і зараз-таки, після91 Інші дані: військо зібралося в Co- кільниках, згадуються і Глиняни.
Польський король Ян-Казимир (47).
того як з’їзд роз’їхався, розіслано в усю Польщу королівські універсальні розпорядження, які веліли, аби всяк, хто тільки йме- нується шляхтичем, прибирався до воєнного походу і ставав у генеральний обоз на якесь певне місце (дехто казав, що під Глиняни)91 в середніх числах вересня.
92 Король прибув із початком вересня. Всього польського війська було 24 тисячі.
Інші дані: 40 тисяч.93 Інші дані: військо вирушило 15—16 вересня (за ст. ст.).
94 8 жовтня (за ст. ст.).
95 3 Тетерею було 13 полковників, інші дані: 10. Прибув сюди на чолі депутації від православного духовенства архімандрит Гедеон (Юрій Хмельницький).
96 Тобто ректора Києво-Могилян- ської колегії.
За тим розпорядженням, коли безліч польського платного й посполитого війська зібралося під Глиняни, прибув туди з немалим числом затяжного німецького війська й король . Тоді, в перших числах жовтня93, король Казимир остаточно рушив під Глиняни і 30 жовтня 94 прибув до Білої Церкви. Там, у Білій Церкві, привітав його гетьман Тетеря зі своєю старшиною 95. Король зараз-таки відпустив його відтіля до Чигрина з королівським наказом, аби прибирався з усім своїм військом у воєнний похід на цей бік Дніпра і аж під Глухів проти гетьмана Брюховецького.
Припиняючи писати історію тодішніх подій, я докладаю тут (тим більше, що це лучиться до цієї історії по порядку, дивлячись за числом місяців) білоцерківську розмову отця Галятовського, київського ректора 96, з отцем Адріаном Пекарським, єзуїтом і королівським казнодією, про ієрархії східної православної церкви і римського костела. Це було в Білій Церкві, на учті в отця Миколая Пражмовського, луцького біскупа і найвищого тоді в Короні канцлера, 8 листопада при великому зібранні. Потім цю розмову старанням того ж Галятовського видрукувано в його ж книжечці, названій
97 У Новгороді-Сіверському. C. Be- личко володів, очевидно, особливим екземпляром «Скарбниці», якого не фіксують сучасні бібліографи, тобто з білоцерківською розмовою. Книга ця вийшла й окремим виданням. C. Величко недаремно вміщує її у свій твір повністю: книга мала на той час велике ідеологічне значення, бо давала рішучу відсіч католицькій експансії на Україні.
98 Розмову подано в перекладі з польської мови зі вкрапленням латинських фраз.
99 Король був у Білій Церкві довше. (Див. приміт. 94.)
100 Б і c к у п — католицька назва єпископа.
I. Галятовський. Скарбниця—Титул (16).
«Скарбниця», в новгородській друкарні 97, року від Різдва господнього 1676, 23 серпня,— покладено цю розмову наприкінці книги. Ти ж, ласкавий читальнику, як захочеш проминути ту білоцерківську розмову, то перегорни листків з сім і зволь читати подальшу мою оповідь про тодішні події на Україні. Одначе як брат тобі раджу: не минай і тої розмови — це річ потрібна всім православним християнам: бо коли велику працю зужив отець Галятовський на її складання, то нам не менший був би сором, а може, й гріх, не прочитати й не навчитися потрібних речей без труду. Ота розмова від слова до слова має в собі таке: