<<
>>

Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .

Острянин, гетьман

війська Запорозького рукою (M. В. Z.)

Таких універсалів шість гетьман Острянин розіслав через розумних і справних козаків у малоросійську Україну, що лежить зо- бабіч Дніпра, а саме: в повіти Черкаський, Білоцерківський та Уманський, а з другого боку Дніпра — Переяславський, Ніжинський та Лубенський, наказавши та навчивши своїх посланців, щоб розвозили ті Острянинові універсали зі згаданих повітів в інші малоросійські уїзди і вичитували їх таємно знайомим та надійним людям, збуджуючи та заохочуючи своїми порадами їх на війну проти ляхів, згідно з наміром Запорозького війська.

Це, либонь, ті Острянинові посли справили, як їх навчено, однак шило в мішку не утаїлося, оскільки незабаром про ті Острянинові універсали ляхи вивідали через реєстрових козаків і розіслали в усю Малу Росію по обидва боки Дніпра універсали навзаєм, застерігаючи народ від наступних бунтів і страхаючи його великими й немилосердними карами. Так само стягли вони докупи в Лубни військо, що жило по далеких посіданнях 16, і були вже в належній чулості та поготовності, щоб дати відсіч і відпір Острянинові з його Запорозьким військом. Дивилися вони недріманим оком туди, звідки найбільше сподівалися на себе козацьких вихорів.

Поклав я тут Остряниновий універсал не через що інше, тільки тому, що в ньому частково викладено причини, через які почалася Острянинова війна Запорозького війська супроти ляхів. Бо, читаючи поданий далі польський діаріуш автора Окольського 17, що описує ту Острянинову війну, не побачив я жодної причини, через що почалася та війна,— там приписується Запорозькому війську тільки ганьба, бунтівництво, докір та всіляке безчестя, а польському — честь і хвала, та ще й з додатком численних авторських запобігань і лестощів. Отож хто читатиме той діаріуш Окольського, який тут подається, з описом козацької війни з поляками і Остряниновий уні-

18 Владислав IV коронований 1633 p.

(див. приміт. 33 до основного тексту).

19 У діаріуші Окольського: Блазейов- ського.

20 У діаріуші Окольського: Длотов- ського.

21 Тобто хоругва коронного канцлера і коронного конюшого. Князь Домінік Заславський і був тим конюшим.

22 22 червня.

23 Скидан Kapno — полковник, один із керівників козацьких повстань Павлюка і Остряниці. Тяжко поранений у червні 1638 p. під Жовнином, він напівживий потрапив до рук поляків; Гирявий — мабуть, той самий Шекерявий; Шекерявий (Секиравий) — полковник, був розгромлений на початку червня на Сніпороді і потрапив полякам до рук; Павлюк — козацький полковник, принаймні в Окольського він не згадується; Пожарський був розгромлений поляками в кінці червня, на початку липня коло Димера і полонений; Пешта Іван, Боярин Іван, Сокол Василь — полковники, які присягали від імені козаків на Масловому Ставі; Фило- ненко — полковник, який ішов на відсіч Гуні до Старця в липні 1638 p.; Пешта Роман — полковник, який вів переговори з поляками від імені козаків наприкінці повстання.

24 Путивлець, Мурко (Путивлець-Мур- ко) — вважається однією особою, його розбили в травні 1638 p.; Ріпка — сподвижник Путивльця-Мурка, козаки видали полякам обох.

25 Солома пішов маршем на Київ. Потоцький називав цього провідника Несто- ром Бардаченком. Врешті, це може бути одна особа, бо козаки, за звичаєм, мали здебільшого по кілька прізвищ. Від Києва Солому відбили хоругви Лаща; Сава Ки- євлянин ішов зі своїм загоном на Старець до Гуні. Але його розбили і захопили в полон поляки.

версал, може ту війну зрозуміти і визнати, що вогонь тої козацької війни проти поляків вибухнув зі слушних, гідних помсти причин. Навіть безсловесні звірі, бувши зачинені, хоч і мають добре задоволення від панів своїх, звикли через натуральне право все те добро знищувати, і, шукаючи всілякими способами собі свободи, яритися й кидатися на них, своїх панів. Яке ж то диво і який гріх, що козак, людина розумна, яка без ущербу перебуває в православній вірі святої східної церкви, підносить зброю на пригноблювачів та відщепенців ляхів, сподіваючись повернути собі бажані вольності.

Щоб краще роздивитися події Острянинової війни з поляками, дається тут копія згаданого польського діаріуша, оскільки серед козацьких літописців не знайшов я жодного, хто б захотів досконало описати ту війну.

A доки почнеться той діаріуш, кладу тут імена осіб з козацького й лядського боку тих, хто був начальником в обох військах і сприяв нещадному пролиттю людської крові.

У той час, тобто 1638 року, був королем польським і шведським Владислав Четвертий, що коронований 1643 року 18. A гетьманом великим коронним був Владислав на Конець-Полю Конецполь- ський, але ні король, ні гетьман на тій війні не були.

БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ 3 ПОЛЬСЬКОГО БОКУ:

Миколай з Потока Потоцький, воєвода браславський, гетьман польний коронний, генерал подільський, кам’янецький, лятичів- ський, староста ніжинський.

Станіслав з Потока Потоцький, воєводич браславський, рідний брат польного гетьмана, браславського воєводи, ротмістр його королівської милості. Він був залишений тоді від свого брата, польного гетьмана, з польським військом на Україні генеральним полковником над усім військом. Він таки, генеральний полковник, в небутність власних полковників постановив інших чотирьох полковників, а саме: поручника пана воєводи подольського Блажейовського 19; Длоровського 20, поручника князя Єремії Вишневецького; Владислава Ташицького, поручника маркграфа, старости Гродецького; Кохана, ротмістра,— обозним, а іншого чулого ротмістра поставив стражником.

Осібно був зі своїм військом князь Єремій Вишневецький, а князь Домінік Владислав був там з військом канцелярним та конюшим 21.

Польний гетьман з численним військом, кінним та пішим, і з гарматами прибув у гирло Старця від Києва і Переяславля вже влітку .

3 КОЗАЦЬКОГО БОКУ БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ НАЧАЛЬНИКАМИ:

гетьман Стефан Острянин, а після нього другий гетьман Дмитро Гуня.

ПОЛКОВНИКАМИ ПРИ НИХ БУЛИ:

Скидан, Гирявій, Шекерявій, Павлюк, Пожарський, Іван Пешта, Іван Боярин, Василь Сокол, Филоненко і Роман Пешта 23.

ІНШІ ПОЛКОВНИКИ, ЩО HE ПРИЙШЛИ ДО ЗЛУЧЕННЯ 3 ОСТРЯНИНОВИМ ВІЙСЬКОМ I ЛИШИЛИСЯ ЗНЕСЕНІ HA РІЗНИХ МІСЦЯХ ЛЯХАМИ:

Путивлець, Мурка, Ріпка 24 — ці під Лубнами; після видання ляхам Путивльця були розбиті ляхами через зраду.

Солома, Сава Києвлянин 25 — ці розгромлені поляками і реєстровими козаками в інших місцях.

Після видання Путивльця полякам під Лубнами, постановлено було полковником у козацькому війську замість нього Івана Васи- лієвича, який приводив Путивльцеве військо кланятися полякам і мав привести і самого Острянина. Але не діждав того виконати,

Козак з козачкою (49).

26 Подано за виданням: Летопись событий Самоила Величка.— K., 1864.— T. IV.— C. 290—296. Цим додатком Величко з’єднував переклад діаріуша Окольського зі своїм текстом війни Хмельницького.

27 Друкований у Кракові 1639 p.

28 Потоцький Микола.

29 Черкаським полковником постановлено поляка, ротмістра Яна Гіжицького; переяславським — поляка Станіслава Олдаковського; канівським полковником — поляка Амброжія Секежінського; корсунським полковником ставукраїнець Кирик Чиж; білоцерківським полковником — поляк Станіслав Каленський; чиг- ринським — поляк Ян Закжевський.

30 Мається на увазі змагання в Чехії, Угорщині, Австрії Казимира Ягелончика. Цю політику продовжив Сигізмунд I. Поляки змагалися за Помор’я ще з XIV ст. Це тяглося до 1466 p., коли Пруссія потрапила в залежність до поляків (Торнський мир). Змагався з орденом Сигізмунд I, пізніше поляки змагалися за Помор’я зі Швецією.

поклавши свою голову там-таки, де і все Путивльцеве військо, що поклало свої голови через лядську зраду.

I тепер недалеко від Лубен є урочище, що зветься Путивлець, і то через те, що там було розбите через лядську зраду Путивльцеве військо.

<< | >>
Источник: Самійло Величко. Давньоруські та давні українскі літописи. Том 1. Київ - 1991. 1991

Еще по теме Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .:

  1. ДОГОВОРИ ПОВНОВАЖНИХ ПОСЛІВ TA КОМІСАРІВ Царства Російського, Корони Польської і Князівства Литовського в селі Андрусові з постановлениям миру на тринадцять літ, учинені року від Різдва Христового 1667, а від створення світу 7175, місяця червня.
  2. Про склад Війська Запорозького низового, йогочисельність та густоту заселення Вольностей Запорозьких
  3. 39. Загальна характеристика Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» від 15 березня 2001 року.
  4. Про те, як Хмельницький прибув із Криму; про обрання його на гетьмана, про вручення йому військових клейнодів та виділення війська Запорозького; число того війська; про бажання того війська йти на війну; про урочистості, які були на честь гетьманового обрання; про число війська, яке пішло з Хмельницьким; про вшанування, яке виказав кошовий Тугай-беєві; про застережні заходи Хмельницького; про польських шпигунів, яких піймали татари, і про відомості, які від них узяли; про війська польські та реє
  5. Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
  6. Ординація Війська Запорозького, заведена польським урядом. Організація Війська Запорозького реєстрового, перебуваючого на службіРечі Посполитої(1638р.)
  7. Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
  8. Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
  9. Про посла Виговського до Москви з проханням військових клейнодів і потвердження себе на гетьманство; про царського посла до Виговського; про виконання ним присяги в Переяславлі на вірність і про прийняття потвердження та булави від того посла; про виправу того посла в Москву і про прибуття Виговського в Чигрин; про Пушкареве бажання від Запорозького війська; про задовольнення ними того його бажання і про погорду Виговського; про замисел Виговського піти на Пушкаря і про новий союз його з кримськ
  10. Про несподівані й печальні звістки шведам і венграм; про прикрості шведам від Чернецького; про наступ на нього шведів і про втечу його, переслідуваного шведами, за Віслу; про незадоволення у шведському війську, що люди їхні марно пропадають від свого ж війська; про шведське й венгерське рушення від Бристя до Варшави і про взяття через угоду Варшави; про вирубання в ній люду і про спалення Ti Ракочим; про невтішні звістки шведам та Ракочому і про їхнє роз'єднання під Варшавою; про вирубання Гриму
  11. Із постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від ЗІ липня 1937 року
  12. Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року
  13. Даний у коші Січі Запорозької, листопада 15, року 1662
  14. № 125. Завдаток. Від-мінність завдатку від авансу.
  15. ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ, дані від великого государя, всеросійського царя Запорозькому війську і всьому народові малоросійському при постановленні Дем’яна Ігнатовича Многогрішного, гетьмана 294.
  16. 1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина(Остряниці).
  17. Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
  18. Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал
- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -