Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .
Острянин, гетьман
війська Запорозького рукою (M. В. Z.)
Таких універсалів шість гетьман Острянин розіслав через розумних і справних козаків у малоросійську Україну, що лежить зо- бабіч Дніпра, а саме: в повіти Черкаський, Білоцерківський та Уманський, а з другого боку Дніпра — Переяславський, Ніжинський та Лубенський, наказавши та навчивши своїх посланців, щоб розвозили ті Острянинові універсали зі згаданих повітів в інші малоросійські уїзди і вичитували їх таємно знайомим та надійним людям, збуджуючи та заохочуючи своїми порадами їх на війну проти ляхів, згідно з наміром Запорозького війська.
Це, либонь, ті Острянинові посли справили, як їх навчено, однак шило в мішку не утаїлося, оскільки незабаром про ті Острянинові універсали ляхи вивідали через реєстрових козаків і розіслали в усю Малу Росію по обидва боки Дніпра універсали навзаєм, застерігаючи народ від наступних бунтів і страхаючи його великими й немилосердними карами. Так само стягли вони докупи в Лубни військо, що жило по далеких посіданнях 16, і були вже в належній чулості та поготовності, щоб дати відсіч і відпір Острянинові з його Запорозьким військом. Дивилися вони недріманим оком туди, звідки найбільше сподівалися на себе козацьких вихорів.Поклав я тут Остряниновий універсал не через що інше, тільки тому, що в ньому частково викладено причини, через які почалася Острянинова війна Запорозького війська супроти ляхів. Бо, читаючи поданий далі польський діаріуш автора Окольського 17, що описує ту Острянинову війну, не побачив я жодної причини, через що почалася та війна,— там приписується Запорозькому війську тільки ганьба, бунтівництво, докір та всіляке безчестя, а польському — честь і хвала, та ще й з додатком численних авторських запобігань і лестощів. Отож хто читатиме той діаріуш Окольського, який тут подається, з описом козацької війни з поляками і Остряниновий уні-
18 Владислав IV коронований 1633 p.
(див. приміт. 33 до основного тексту).19 У діаріуші Окольського: Блазейов- ського.
20 У діаріуші Окольського: Длотов- ського.
21 Тобто хоругва коронного канцлера і коронного конюшого. Князь Домінік Заславський і був тим конюшим.
22 22 червня.
23 Скидан Kapno — полковник, один із керівників козацьких повстань Павлюка і Остряниці. Тяжко поранений у червні 1638 p. під Жовнином, він напівживий потрапив до рук поляків; Гирявий — мабуть, той самий Шекерявий; Шекерявий (Секиравий) — полковник, був розгромлений на початку червня на Сніпороді і потрапив полякам до рук; Павлюк — козацький полковник, принаймні в Окольського він не згадується; Пожарський був розгромлений поляками в кінці червня, на початку липня коло Димера і полонений; Пешта Іван, Боярин Іван, Сокол Василь — полковники, які присягали від імені козаків на Масловому Ставі; Фило- ненко — полковник, який ішов на відсіч Гуні до Старця в липні 1638 p.; Пешта Роман — полковник, який вів переговори з поляками від імені козаків наприкінці повстання.
24 Путивлець, Мурко (Путивлець-Мур- ко) — вважається однією особою, його розбили в травні 1638 p.; Ріпка — сподвижник Путивльця-Мурка, козаки видали полякам обох.
25 Солома пішов маршем на Київ. Потоцький називав цього провідника Несто- ром Бардаченком. Врешті, це може бути одна особа, бо козаки, за звичаєм, мали здебільшого по кілька прізвищ. Від Києва Солому відбили хоругви Лаща; Сава Ки- євлянин ішов зі своїм загоном на Старець до Гуні. Але його розбили і захопили в полон поляки.
версал, може ту війну зрозуміти і визнати, що вогонь тої козацької війни проти поляків вибухнув зі слушних, гідних помсти причин. Навіть безсловесні звірі, бувши зачинені, хоч і мають добре задоволення від панів своїх, звикли через натуральне право все те добро знищувати, і, шукаючи всілякими способами собі свободи, яритися й кидатися на них, своїх панів. Яке ж то диво і який гріх, що козак, людина розумна, яка без ущербу перебуває в православній вірі святої східної церкви, підносить зброю на пригноблювачів та відщепенців ляхів, сподіваючись повернути собі бажані вольності.
Щоб краще роздивитися події Острянинової війни з поляками, дається тут копія згаданого польського діаріуша, оскільки серед козацьких літописців не знайшов я жодного, хто б захотів досконало описати ту війну.
A доки почнеться той діаріуш, кладу тут імена осіб з козацького й лядського боку тих, хто був начальником в обох військах і сприяв нещадному пролиттю людської крові.У той час, тобто 1638 року, був королем польським і шведським Владислав Четвертий, що коронований 1643 року 18. A гетьманом великим коронним був Владислав на Конець-Полю Конецполь- ський, але ні король, ні гетьман на тій війні не були.
БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ 3 ПОЛЬСЬКОГО БОКУ:
Миколай з Потока Потоцький, воєвода браславський, гетьман польний коронний, генерал подільський, кам’янецький, лятичів- ський, староста ніжинський.
Станіслав з Потока Потоцький, воєводич браславський, рідний брат польного гетьмана, браславського воєводи, ротмістр його королівської милості. Він був залишений тоді від свого брата, польного гетьмана, з польським військом на Україні генеральним полковником над усім військом. Він таки, генеральний полковник, в небутність власних полковників постановив інших чотирьох полковників, а саме: поручника пана воєводи подольського Блажейовського 19; Длоровського 20, поручника князя Єремії Вишневецького; Владислава Ташицького, поручника маркграфа, старости Гродецького; Кохана, ротмістра,— обозним, а іншого чулого ротмістра поставив стражником.
Осібно був зі своїм військом князь Єремій Вишневецький, а князь Домінік Владислав був там з військом канцелярним та конюшим 21.
Польний гетьман з численним військом, кінним та пішим, і з гарматами прибув у гирло Старця від Києва і Переяславля вже влітку .
3 КОЗАЦЬКОГО БОКУ БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ НАЧАЛЬНИКАМИ:
гетьман Стефан Острянин, а після нього другий гетьман Дмитро Гуня.
ПОЛКОВНИКАМИ ПРИ НИХ БУЛИ:
Скидан, Гирявій, Шекерявій, Павлюк, Пожарський, Іван Пешта, Іван Боярин, Василь Сокол, Филоненко і Роман Пешта 23.
ІНШІ ПОЛКОВНИКИ, ЩО HE ПРИЙШЛИ ДО ЗЛУЧЕННЯ 3 ОСТРЯНИНОВИМ ВІЙСЬКОМ I ЛИШИЛИСЯ ЗНЕСЕНІ HA РІЗНИХ МІСЦЯХ ЛЯХАМИ:
Путивлець, Мурка, Ріпка 24 — ці під Лубнами; після видання ляхам Путивльця були розбиті ляхами через зраду.
Солома, Сава Києвлянин 25 — ці розгромлені поляками і реєстровими козаками в інших місцях.Після видання Путивльця полякам під Лубнами, постановлено було полковником у козацькому війську замість нього Івана Васи- лієвича, який приводив Путивльцеве військо кланятися полякам і мав привести і самого Острянина. Але не діждав того виконати,
Козак з козачкою (49).
26 Подано за виданням: Летопись событий Самоила Величка.— K., 1864.— T. IV.— C. 290—296. Цим додатком Величко з’єднував переклад діаріуша Окольського зі своїм текстом війни Хмельницького.
27 Друкований у Кракові 1639 p.
28 Потоцький Микола.
29 Черкаським полковником постановлено поляка, ротмістра Яна Гіжицького; переяславським — поляка Станіслава Олдаковського; канівським полковником — поляка Амброжія Секежінського; корсунським полковником ставукраїнець Кирик Чиж; білоцерківським полковником — поляк Станіслав Каленський; чиг- ринським — поляк Ян Закжевський.
30 Мається на увазі змагання в Чехії, Угорщині, Австрії Казимира Ягелончика. Цю політику продовжив Сигізмунд I. Поляки змагалися за Помор’я ще з XIV ст. Це тяглося до 1466 p., коли Пруссія потрапила в залежність до поляків (Торнський мир). Змагався з орденом Сигізмунд I, пізніше поляки змагалися за Помор’я зі Швецією.
поклавши свою голову там-таки, де і все Путивльцеве військо, що поклало свої голови через лядську зраду.
I тепер недалеко від Лубен є урочище, що зветься Путивлець, і то через те, що там було розбите через лядську зраду Путивльцеве військо.
Еще по теме Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .:
- ДОГОВОРИ ПОВНОВАЖНИХ ПОСЛІВ TA КОМІСАРІВ Царства Російського, Корони Польської і Князівства Литовського в селі Андрусові з постановлениям миру на тринадцять літ, учинені року від Різдва Христового 1667, а від створення світу 7175, місяця червня.
- Про склад Війська Запорозького низового, йогочисельність та густоту заселення Вольностей Запорозьких
- 39. Загальна характеристика Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» від 15 березня 2001 року.
- Про те, як Хмельницький прибув із Криму; про обрання його на гетьмана, про вручення йому військових клейнодів та виділення війська Запорозького; число того війська; про бажання того війська йти на війну; про урочистості, які були на честь гетьманового обрання; про число війська, яке пішло з Хмельницьким; про вшанування, яке виказав кошовий Тугай-беєві; про застережні заходи Хмельницького; про польських шпигунів, яких піймали татари, і про відомості, які від них узяли; про війська польські та реє
- Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
- Ординація Війська Запорозького, заведена польським урядом. Організація Війська Запорозького реєстрового, перебуваючого на службіРечі Посполитої(1638р.)
- Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
- Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
- Про посла Виговського до Москви з проханням військових клейнодів і потвердження себе на гетьманство; про царського посла до Виговського; про виконання ним присяги в Переяславлі на вірність і про прийняття потвердження та булави від того посла; про виправу того посла в Москву і про прибуття Виговського в Чигрин; про Пушкареве бажання від Запорозького війська; про задовольнення ними того його бажання і про погорду Виговського; про замисел Виговського піти на Пушкаря і про новий союз його з кримськ
- Про несподівані й печальні звістки шведам і венграм; про прикрості шведам від Чернецького; про наступ на нього шведів і про втечу його, переслідуваного шведами, за Віслу; про незадоволення у шведському війську, що люди їхні марно пропадають від свого ж війська; про шведське й венгерське рушення від Бристя до Варшави і про взяття через угоду Варшави; про вирубання в ній люду і про спалення Ti Ракочим; про невтішні звістки шведам та Ракочому і про їхнє роз'єднання під Варшавою; про вирубання Гриму
- Із постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від ЗІ липня 1937 року
- Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року
- Даний у коші Січі Запорозької, листопада 15, року 1662
- № 125. Завдаток. Від-мінність завдатку від авансу.
- ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ, дані від великого государя, всеросійського царя Запорозькому війську і всьому народові малоросійському при постановленні Дем’яна Ігнатовича Многогрішного, гетьмана 294.
- 1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина(Остряниці).
- Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
- Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал