Даний із табору низового Запорозького війська, від Базувлука, року від Різдва господнього 1638, березня 20 .

Острянин, гетьман

війська Запорозького рукою (M. В. Z.)

Таких універсалів шість гетьман Острянин розіслав через розумних і справних козаків у малоросійську Україну, що лежить зо- бабіч Дніпра, а саме: в повіти Черкаський, Білоцерківський та Уманський, а з другого боку Дніпра — Переяславський, Ніжинський та Лубенський, наказавши та навчивши своїх посланців, щоб розвозили ті Острянинові універсали зі згаданих повітів в інші малоросійські уїзди і вичитували їх таємно знайомим та надійним людям, збуджуючи та заохочуючи своїми порадами їх на війну проти ляхів, згідно з наміром Запорозького війська.

Поклав я тут Остряниновий універсал не через що інше, тільки тому, що в ньому частково викладено причини, через які почалася Острянинова війна Запорозького війська супроти ляхів. Бо, читаючи поданий далі польський діаріуш автора Окольського ¹⁷, що описує ту Острянинову війну, не побачив я жодної причини, через що почалася та війна,— там приписується Запорозькому війську тільки ганьба, бунтівництво, докір та всіляке безчестя, а польському — честь і хвала, та ще й з додатком численних авторських запобігань і лестощів. Отож хто читатиме той діаріуш Окольського, який тут подається, з описом козацької війни з поляками і Остряниновий уні-

¹⁸ Владислав IV коронований 1633 p.

¹⁹ У діаріуші Окольського: Блазейов- ського.

²⁰ У діаріуші Окольського: Длотов- ського.

²¹ Тобто хоругва коронного канцлера і коронного конюшого. Князь Домінік Заславський і був тим конюшим.

²² 22 червня.

²³ Скидан Kapno — полковник, один із керівників козацьких повстань Павлюка і Остряниці. Тяжко поранений у червні 1638 p. під Жовнином, він напівживий потрапив до рук поляків; Гирявий — мабуть, той самий Шекерявий; Шекерявий (Секиравий) — полковник, був розгромлений на початку червня на Сніпороді і потрапив полякам до рук; Павлюк — козацький полковник, принаймні в Окольського він не згадується; Пожарський був розгромлений поляками в кінці червня, на початку липня коло Димера і полонений; Пешта Іван, Боярин Іван, Сокол Василь — полковники, які присягали від імені козаків на Масловому Ставі; Фило- ненко — полковник, який ішов на відсіч Гуні до Старця в липні 1638 p.; Пешта Роман — полковник, який вів переговори з поляками від імені козаків наприкінці повстання.

²⁴ Путивлець, Мурко (Путивлець-Мур- ко) — вважається однією особою, його розбили в травні 1638 p.; Ріпка — сподвижник Путивльця-Мурка, козаки видали полякам обох.

²⁵ Солома пішов маршем на Київ. Потоцький називав цього провідника Несто- ром Бардаченком. Врешті, це може бути одна особа, бо козаки, за звичаєм, мали здебільшого по кілька прізвищ. Від Києва Солому відбили хоругви Лаща; Сава Ки- євлянин ішов зі своїм загоном на Старець до Гуні. Але його розбили і захопили в полон поляки.

версал, може ту війну зрозуміти і визнати, що вогонь тої козацької війни проти поляків вибухнув зі слушних, гідних помсти причин. Навіть безсловесні звірі, бувши зачинені, хоч і мають добре задоволення від панів своїх, звикли через натуральне право все те добро знищувати, і, шукаючи всілякими способами собі свободи, яритися й кидатися на них, своїх панів. Яке ж то диво і який гріх, що козак, людина розумна, яка без ущербу перебуває в православній вірі святої східної церкви, підносить зброю на пригноблювачів та відщепенців ляхів, сподіваючись повернути собі бажані вольності.

Щоб краще роздивитися події Острянинової війни з поляками, дається тут копія згаданого польського діаріуша, оскільки серед козацьких літописців не знайшов я жодного, хто б захотів досконало описати ту війну.

У той час, тобто 1638 року, був королем польським і шведським Владислав Четвертий, що коронований 1643 року ¹⁸. A гетьманом великим коронним був Владислав на Конець-Полю Конецполь- ський, але ні король, ні гетьман на тій війні не були.

БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ 3 ПОЛЬСЬКОГО БОКУ:

Миколай з Потока Потоцький, воєвода браславський, гетьман польний коронний, генерал подільський, кам’янецький, лятичів- ський, староста ніжинський.

Станіслав з Потока Потоцький, воєводич браславський, рідний брат польного гетьмана, браславського воєводи, ротмістр його королівської милості. Він був залишений тоді від свого брата, польного гетьмана, з польським військом на Україні генеральним полковником над усім військом. Він таки, генеральний полковник, в небутність власних полковників постановив інших чотирьох полковників, а саме: поручника пана воєводи подольського Блажейовського ¹⁹; Длоровського ²⁰, поручника князя Єремії Вишневецького; Владислава Ташицького, поручника маркграфа, старости Гродецького; Кохана, ротмістра,— обозним, а іншого чулого ротмістра поставив стражником.

Осібно був зі своїм військом князь Єремій Вишневецький, а князь Домінік Владислав був там з військом канцелярним та конюшим ²¹.

Польний гетьман з численним військом, кінним та пішим, і з гарматами прибув у гирло Старця від Києва і Переяславля вже влітку .

3 КОЗАЦЬКОГО БОКУ БУЛИ HA ТІЙ ВІЙНІ НАЧАЛЬНИКАМИ:

гетьман Стефан Острянин, а після нього другий гетьман Дмитро Гуня.

ПОЛКОВНИКАМИ ПРИ НИХ БУЛИ:

Скидан, Гирявій, Шекерявій, Павлюк, Пожарський, Іван Пешта, Іван Боярин, Василь Сокол, Филоненко і Роман Пешта ²³.

ІНШІ ПОЛКОВНИКИ, ЩО HE ПРИЙШЛИ ДО ЗЛУЧЕННЯ 3 ОСТРЯНИНОВИМ ВІЙСЬКОМ I ЛИШИЛИСЯ ЗНЕСЕНІ HA РІЗНИХ МІСЦЯХ ЛЯХАМИ:

Путивлець, Мурка, Ріпка ²⁴ — ці під Лубнами; після видання ляхам Путивльця були розбиті ляхами через зраду.

Після видання Путивльця полякам під Лубнами, постановлено було полковником у козацькому війську замість нього Івана Васи- лієвича, який приводив Путивльцеве військо кланятися полякам і мав привести і самого Острянина. Але не діждав того виконати,

Козак з козачкою (49).

²⁶ Подано за виданням: Летопись событий Самоила Величка.— K., 1864.— T. IV.— C. 290—296. Цим додатком Величко з’єднував переклад діаріуша Окольського зі своїм текстом війни Хмельницького.

²⁷ Друкований у Кракові 1639 p.

²⁸ Потоцький Микола.

²⁹ Черкаським полковником постановлено поляка, ротмістра Яна Гіжицького; переяславським — поляка Станіслава Олдаковського; канівським полковником — поляка Амброжія Секежінського; корсунським полковником ставукраїнець Кирик Чиж; білоцерківським полковником — поляк Станіслав Каленський; чиг- ринським — поляк Ян Закжевський.

³⁰ Мається на увазі змагання в Чехії, Угорщині, Австрії Казимира Ягелончика. Цю політику продовжив Сигізмунд I. Поляки змагалися за Помор’я ще з XIV ст. Це тяглося до 1466 p., коли Пруссія потрапила в залежність до поляків (Торнський мир). Змагався з орденом Сигізмунд I, пізніше поляки змагалися за Помор’я зі Швецією.

поклавши свою голову там-таки, де і все Путивльцеве військо, що поклало свої голови через лядську зраду.

I тепер недалеко від Лубен є урочище, що зветься Путивлець, і то через те, що там було розбите через лядську зраду Путивльцеве військо.