ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ, дані від великого государя, всеросійського царя Запорозькому війську і всьому народові малоросійському при постановленні Дем’яна Ігнатовича Многогрішного, гетьмана 294.

Літа 7 1 77 ²⁹⁵, лютого 12 дня.

Від Різдва Христового 1669 року.

Великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержець,

указав бояринові й воєводі, білогородському наміснику Григорію Григоровичу Ромодановському, та стольнику, полковнику й наміснику серпухівському Артамону Сергійовичу Матвієву, та дякові Григорію Богданову їхати в його, великого государя, черкаські міста Малої Росії, у Запорозьке військо цього боку Дніпра й уда- рував, велів учинити в Глухові раду, а на раді звелів бути преосвященному архієпископові чернігівському й новгородському Лазареві Барановичу, обозному, суддям, осаулам, полковникам і всій старшині та козакам і за їхнім правом звелів їм обрати гетьмана, кого вонй поміж себе облюбують.

наслідникам і бути їм у нього, великого государя, його царської пресвітлої величності, і його государських наслідників у вічному підданстві невідступно за давнішими правами й вольностями, за колишніми його, великого государя, його царської пресвітлої величності, жалуваними грамотами, які було дано колишньому гетьманові Богданові Хмельницькому та іншим гетьманам і всьому Запорозькому війську.

А.

Бояринове постановления за царським указом з гетьманом і з Запорозьким військом

298

Тобто 1669 p. I в теперішньому 7177 році ²⁹⁸, березня в 3-й день, за указом

великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Рссії самодержця, боярин і воєвода, білогородський намісник князь Григорій Григорович Ромода- новський з товаришами учинили у Глухові раду і говорили на раді указ великого государя, його царської пресвітлої величності, гетьманові, обозному, судді, всій старшині і Запорозькому війську. Присилали вони до великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержця, до його царської пресвітлої величності, як від духовних, так і від усього війська, старшини й черні, бити чолом за свої провини ігумена максаківського монастиря Ієремію Ширковича та генерального обозного Петра Забілу з товаришами про те, що вони, забувши страх божий і свою присягу великому государеві, його царській пресвітлій величності, послухали зрадника Івашку Брюховецького і, боячись від нього смертних забійств, зрадили, а тепер, пізнавши свою зраду, принесли свою вину йому, великому государю, його царській пресвітлій величності, й били чолом. A надалі обіцяли не нахилятися ні до якої замани, розруху і на будь-які посварні слова, а міцно й нерушно стояти при своїй обіцянці та в правді. I великий государ, його царська пресвітла величність, всемилосерд- ний християнський государ, як приймає тих, що каються, господь

Бог, так і він, государ милосердний, з огляду на прохання за них своїх государських шляхетних дітей, шляхетного великого государя царевича і великого князя Олексія Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, шляхетного великого государя царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, шляхетного великого государя царевича і великого князя Симеона Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, і шляхетного великого государя царевича і великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, архієреїв і богомольців своїх світових — найсвятішого світового Паїсія, папи й патріарха великого міста Александрії і судді світового; Іоасафа ²", патріарха московського всієї Росії; богомольця ж свого, а вашого старанного пастора, архієпископа чернігівського й новгородського Лазаря Барановича, заради його слізного прохання, великий государ, як батько милосердний, входячи в милість над ними, звелів віддати їм їхні вини, зволив пустити їх у вічне забуття та зволив прийняти їх до колишнього свого, царської величності, государського милосердя.

³⁰⁴ Источники: «Ширкович».

³⁰² Тобто 1654 p.

³⁰³ Источники: «і суддя».

³⁰⁰ Источники: «і суддя».

³⁰¹ Оскільки документ російський, тут і далі проступає російське написання українських прізвищ та імен. їх не виправляємо, змінюючи тільки правопис та розставляючи палаталізацію. До речі, встановити правильне написання прізвищ не скрізь можливо. Тут ідеться про гетьмана Дем’яна Многогрішного.

²⁹⁹ Источники: «найсвятішого Іоасафа».

Ще обозному, суддям, осаулам, полковникам і всій старшині, козакам та міщанам говорено:

Про вибрання гетьмана

Указав великий государ, його царська пресвітла величність, вибрати за їхніми правами й вольностями, кого вони облюбують. I обозний, і судді ³⁰⁰, і полковники, і вся старшина та чернь вибрали за своїми правами та вольностями гетьмана Дем’яна Ігнатова ³⁰¹, а як обрали гетьмана, то боярин і воєвода, білогородський намісник князь Григорій Григорович Ромодановський з товаришами вичитали й укріпили на раді колишні статті, які дано в минулому 162 році³⁰² колишньому гетьманові Богдану Хмельницькому і всьому Запорозькому війську, а над колишні статті й нові статті, які постановлено на багатьох радах, і ті, що їх тепер за указом великого государя знову додано.

A на раді були і до статей руки приклали

Преосвященний чернігівський і новгородський архієпископ Лазар Баранович.

Ігумен максаківського монастиря Ієремій Ширкевич ³⁰⁴.

Гетьман Дем’ян Ігнатов.

Обозний Петр Михайлов син Забіла ³⁰⁵.

³⁰⁵ 3 a 6 i л а Π e τ p о — відома постать того часу. У 1649 p. борзненський наказний полковник, потім сотник з 1654 p., генеральний суддя з 1655 p. B даний час йому було під 90 років, але після падіння Д. Многогрішного хотів іще захопити булаву. Прожив 109 років.

³⁰⁶ C а м о й л о в и ч I в а н — майбутній гетьман, Іван Домонтович.

³⁰⁷ Г в и н т о в к а (Источники: «Гвин- товка Матвій») — ніжинський полковник у 1663—1667 pp., піднявся з низів за Брюховецьким. У Москві його наділили дворянством, але він був неграмотний. 1667 p. арештований Брюховецьким і сидів у в’язниці до його падіння. Чин осавула одержав за доноси, коли перебував після звільнення в Москві. Став близький до Многогрішного і за це засланий разом з ним до Сибіру. Його описав у романі «Чорна рада» П. Куліш.

³⁰⁸ M о к p і є в и ч K a p п о — пізніше головний учасник змови проти Многогрішного 1672 p.

³⁰⁹ У м а н e ц ь П и л и п (Пилип- ча) — перед цим був уманським сотником, полковникував п’ять років.

³¹⁰ P о c л а в ч e н к о П e т p о — полковник стародубський в 1664, у 1669 — 1676 pp. Відомий діяч свого часу. За Многогрішного підданий опалі, за Ca- мойловича знову став полковником і хотів відлучитися від «регіменту» Ca- мойловича на правах, що їх мали слобідські полки.

³¹¹ C о л о н и н a K о c т я н т и н — київський полковник у 1669—1679 pp., вдруге — в 1687 p.

³¹² Трофимович Яків.

³¹³ Источники: «кінний».

³¹⁴ Источники: «Берло».

³¹⁵ И в а н і в O п а н a c, H e c т e - p e н к о A н д p і й, B о p о ш и л о П e т p о — всі були полковники, H e c - т e p e H K о — лубенським, він, до речі, був зятем Многогрішного. B Собрании: «Ворошило».

³¹⁶ Очевидно, це Матвій Шендюх (Ma- тюха), пізніше салтиковський сотник.

³¹⁷ Юрев Василь — це Василь Щербак, був осавулом в 1669—1672 pp.; T у p ч e н к о Д м и т p о — в Собрании «Турченинко», інакше Журман Дмитро. Турченком став через те, що був у турецькому полоні; полковий осавул у 1688—1696 pp.

³¹⁸ Собрание: «Присановський».

³¹⁹ П і д п и с к и — писарі.

³²⁰ Це той самий Іван Биховець, на якого посилається C. Величко у зв’язку з діаріушем С. Зорки. Сам I. Биховець був особою досить помітною, їздив кілька разів посланцем у Москву від гетьманів Многогрішного та Самой- ловича. Походив з Правобережжя.

Судді: Іван Самойлов, Іван Домонтов ³⁰⁶.

Осаули: Матвей Микитин син Квінтовка ³⁰⁷, Павел Грибович. Писар генеральний Kapn Іванов Мокрієв ³⁰⁸.

Бунчужний Лукаш Зборовський.

Хоружий військовий Василь Свириденко.

Писар гарматний військовий Никифор Александров.

прлковники

Ніжинський Филип Іванов син Уманець ³⁰⁹.

Стародубський Петр Іванов син Рославченко ³¹°. Переяславський Іван Єфименко, наказний.

Київський Константин Солонина³¹¹.

Кошовий піхотного полку Афанасій Савенко.

Прилуцький наказний полковник Яков Трофимов ³¹² і осаул полковий.

Комонний ³¹³ полковник Михайло Кіяшко.

Піхотний полковник Іван Бирло ³¹⁴.

РОТМІСТРИ

Офонасій Іванов, Андрій Нестеров, Петр Ворошилов³¹⁵.

СУДДІ полкові

Ніжинський Федор Завадцький.

Переяславський Юря Миколаєв.

ОБОЗНІ ПОЛКОВІ

Ніжинський Матвей Матвієв³¹⁶.

Стародубський Гаврило Дащенко.

Київський Яков Іванов.

ОСАУЛИ ПОЛКОВІ

Ніжинський Ігнат Парпура.

Стародубський Василев Юрев, Дмитрей Турченко ³¹⁷. Київський Трофим Яковлев, Самойло Трисановський ³¹⁸, Іван Тихий, Николай, осаул, Гаврило, осаул.

Стародубський Василей Лапа.

ОТАМАНИ

Чернігівський Станіслав Кохановськой.

Стародубський Тимофей Алексієв.

ПІДПИСКИ ³¹⁹ ВІЙСЬКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ

Петр Доментов, Іван Биховець ³²°, Ярема Яремов, Сергій Андрі- єв, Семен Олифіренко, Андрей Тихонов.

ПОЛКОВІ ПИСАРІ

Ніжинський Павел Михайлов^[14].

Стародубський Іван Воробей ^[15].

Переяславський Михайло Бурижецький ³²³.

Київський Андрей Василев.

ПОЛКОВІ ХОРУЖІ

³³³ K a p п e н к о Г p и г о p i й — це досить відомий Г. Коровка-Вольський, який після падіння Многогрішного став генеральним бунчужним, пізніше — ста- родубським полковником.

³³⁴ Сотня в Хорошому Озері була тільки за Многогрішного, пізніше це Прохоровська сотня.

³³⁵ П а в л e н к о П а в л о — сотник у 1664—1670 pp.

³³⁶ Є в т у ш e н к о I в а н — сотник у 1669-1670 pp.

³³⁷ X И M и ч Ф e д і p — сотник у 1669—1670 pp.

³³⁸ Ж у p а к о в с ь к и й Я к і в — сотник у 1669—1677 pp., пізніше — ніжинський полковник у 1678—1685 pp.

³³⁹ B а с и л ь Я ц e н к о, і н а к ш e Дейнека — сотник у 1669—1672 pp.

³⁴⁰ Це Сава Прокопович, за Самой- ловича генеральний писар, потім — генеральний суддя.

³⁴¹ Собрание: «Теодор Михащенко».

³⁴² X p о м ч e н к о П а в л о — сотник у 1669—1672 pp. Собрание: «Хром- ченко».

³⁴³ Г. Єремієнко і його син Тарас піввіку були погарськими сотниками, відзначилися тим, що не нажили ніяких маєтків.

³⁴⁴ C т e п а н к о в и ч 3 a x a p — сотник у 1669—1677 pp.

³⁴⁵ Є c и м о н т о в с ь к и й A н д- p і й (Собрание: «Есимановський») був мглинським сотником, а не малинським, тут — помилка.

³⁴⁶ Інакше: Іван Рубець.

³²⁴ B а л ь к e в и ч B a c и л ь — хорунжий у 1661 —1672 pp.

³²⁵ Собрание: «Михайло Михайлов».

³²⁶ Собрание: «Прокопій Єременко».

³²⁷ Собрание: «Кресчевський».

³²⁸ Собрание: «Я. Олбрихт».

³²⁹ Собрание: «Филон Свецький».

³³⁰ Собрание: «Андрей Тишиненко».

³³¹ Собрание: «Василій Олещенко».

³³² Собрание: «Федір Ковтуненко».

Ніжинський Роман Сергієв.

Стародубський Василь Валкевич ³²⁴.

Київський Михайло Майлов ³²⁵.

Пішого полку Тимофей Іванов, Прокофей Чмеренко ³²⁶, Ігнатій Путин, Павел Кричевський ³²⁷, Ян Ворона, поручник Ян Онбрихт ³²⁸.

СОТНИКИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ

Василей Бурковський; білоусівський — Павел Товстоліс; любець- кий — Сава Внучко; сибержеський — Филон Саваєцький ³²⁹; сла- бинський — Агей Іванов; сосницький — Андрей Тишенко ³³°; сто- лянський — Филип Марченко; синявський — Василей Марченко; киселівський — Герман Михайлов; волинський — Василей Олеш- ков ³³¹; понурницький — Федор Туненко ³³².

СОТНИКИ НІЖИНСЬКОГО ПОЛКУ

Константій Іванов; батуринський — Григорей Карпенко ³³³; Хорошого Озера ³³⁴ — Кондратей Іванов; борзненський — Григорей Проскуренко; шаповалівський — Павел Павлов ³³⁵; новомлинсь- кий — Іван Євтушенко ³³⁶; коропський — Тесько Химин ³³⁷; рожест- венський — Степан Нестеренко; глухівський — Ясько Жураховсь- кий ³³⁸; кролевецький — Василей Яценко ³³⁹; воронезький — Сава Прокопов ³⁴°; конотопський — Лесько Лисенко; івангородський — Теодор Малащенко ³⁴¹.

СОТНИКИ СТАРОДУБСЬКОГО ПОЛКУ

Стародубський — Павел Хромієнков ³⁴²; почепський — Овдій Poc- лавченко; погарський — Гаврило Єремієнко ³⁴³; новгородський — Захар Степанов ³⁴⁴; шептаківський — Василей Ісаєнко; малинсь- кий — Андрій Есматовський ³⁴⁵; тапальський — Іван Рубченко ³⁴⁶.

СОТНИКИ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКУ

Панько Кулун ³⁴⁷, Григорей Воложшин ³⁴⁸, Іван Щербина.

СОТНИКИ КИЇВСЬКОГО ПОЛКУ

Київський — Григорій Алифиров ³⁴⁹; козелецький — Гаврило Карпов; остерський — Максим Степанов; бобровицький — Анисим Коробка; головенський — Іван Кононов; муравенський — Яков Василев.

СОТНИКИ ПІШОГО ПОЛКУ

Тесько Кирилов ³⁵⁰, Данило Гаврилов.

СОТНИКИ ПРИЛУЦЬКОГО ПОЛКУ

Семен Семенов^[16], Капран Криштоф Ротоханський ^[17].

НІЖИНСЬКІ МІЩАНИ

³⁶¹ Источники: «А їм би підданим...»

³⁵⁸ Собрание: «Ларіон Бокланський».

³⁵⁹ Собрание: «Стефан Кир’янов».

³⁶⁰ Тут перечислено міщан менських, глухівські були такі: війт Федір Яковлев, бурмістр Андрей. Собрание: «Те- сько, менський бурмистр».

Міщанин (3).

³⁵³ Собрание: «Цурковський». Олександр Цурковський був війтом у 1660— 1672 pp., входив у посольство П. Забіли та I. Ширкевича (див. приміт. 293), під час переговорів робив на козаків таємні доноси.

³⁵⁴ Ж д а н о в и ч Я к і в. Про нього оповідатиме вміщена далі стаття «Чолобиття ніжинських міщан».

³⁵⁵ Це Васютинський Пилип.

³⁵⁶ Пропуск. Собрание: «Іван Воробей».

³⁵⁷ Собрание: «Григорій Якимов».

Війт Александер Цукорвський ³⁵³; бурмістр Яков Жданов ³⁵⁴, писар Филип Константинов ³⁵⁵, Гаврило Тимошев ³⁵⁶.

ЧЕРНІГІВСЬКІ МІЩАНИ

Війт Григорей Яхимов ³⁵⁷, райця Роман Остапов, Павел Фили- монов, Теодор Михайлов.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ МІЩАНИ

Райця Іван Щербина, писар Михайло Буржецький, Трофим Коцар, Петро міщанин.

СТАРОДУБСЬКІ

Війт Костянтин Ларіонов, бурмістр Сергій Потапов, Борис Карпов, райця Іван Низовець, Парфен Антонов, писар Василей Барнацький.

НОВГОРОДКА-СІВЕРСЬКОГО

Війт Никифор Пожарський, писар Трофим Якимов, Алексій Андрієв син Карач, Давид Машковець.

ПОГАРЦІ

Війт Костянтин Іванов, бурмістр Григорей Кропива, райця Ігнатій Трофимов, райця Семен Климов, Ларіон Богданський ³⁵⁸.

ПОЧЕПСЬКІ

Війт Іван Іванов.

ГЛУХІВСЬКІ

Війт Стефан Киряков ³⁵⁹, Стефан Филонов, Тедось Менський, бурмістр ³⁶°.

КОРОПСЬКІ

Війт Адам Русанов, Андрей Ємець.

КРОЛЕВЕЦЬКІ

Війт Остафей Лук’янов, бурмістр Іван Никифор, Григорій Po- маненко.

Стаття й постановления у Глухові 1

Били чолом великому государю, царській пресвітлій величності, гетьман і все військо цього боку Дніпра, щоб великий государ ударував, звелів віддати їм їхні вини, і надалі щоб не було згадувано про ті вини та щоб зволив великий государ тримати їх у своєму государському милостивому ударуванні й нагляді. I великий государ, його царська пресвітла величність, государ християнський, милостиво ударовує гетьмана, вини їхні милосердно прощає і відпускає, і надалі їм ті їхні вини не згадуватимуться, а їм під ним ³⁶¹ за своєю обіцянкою служити вірно його царській пресвітлій велич-

ності і його государським наслідникам, та залишити всілякі хитання, й надалі не схилятися ні до яких заман, а бути під його, великого государя, самодержавною високою рукою у вічному підданстві невідступно без будь-якої зради.

2