ДОГОВОРИ ПОВНОВАЖНИХ ПОСЛІВ TA КОМІСАРІВ Царства Російського, Корони Польської і Князівства Литовського в селі Андрусові з постановлениям миру на тринадцять літ, учинені року від Різдва Христового 1667, а від створення світу 7175, місяця червня.

Найяснішого й великого господаря ¹⁸⁸ Яна-Казимира, з божої ласки короля польського, шведського, великого князя литовського, руського та інших, його королівської величності і всіх станів Річі Посполитої, обидвох народів Корони Польської і Великого Князівства Литовського духовних і світських — ми, великі й повноважні посли та комісари Юрій Кароль Глібович на Донбровні, генеральний борисівський староста Жмудського князівства ¹⁸⁹.

1

Про постановления цього договору на тридцять одному пункті і про затвердження миру на тринадцять років з побажанням майбутнього вічного миру поміж обома монархіями ¹⁹°.

Ми були з наказу його королівської величності, нашого милостивого пана, і з доручення цілої Річі Посполитої з великими і повноважними послами божою милістю великого государя, царя й великого князя Олексія Михайловича, самодержця всієї Великої, Малої і Білої Росії і багатьох господарств і земель, східних, і західних, і північних, отчича й дідича, наслідника, господаря й володаря, його царської величності, з ясновельможним і вельможним окольничим та шацьким намісником Афанасієм Лаврентійовичем Адином-Нащо- кіним ¹⁹¹ поміж Смоленськом і Мстиславлем, близько річки Городні в селі Андрусові. Розмовляли ми з великим і невідступним старанням поміж себе, аби між найяснішим і великим господарем нашим, його королівською величністю, з Короною Польською, Великим Князівством Литовським та цілою Річчю Посполитою, так само як і між великим господарем, його царською величністю, і з Московською державою заспокоїти всі незгоди і різності, які постали в минулих роках і дійшли на останок до явної ворожнечі та війни з розлиттям крові, і щоб затвердити приязнь. Либонь, у теперішній час через численні утруднення, що заходять зобабіч, не могло прийти до учинення вічного миру поміж тими великими нашими господарями, однак, бачачи схильність тих-таки великих господарів наших і жадання їхніх величностей, обидвох господарів, до святого миру, ми так само, як утвердили з обопільною вірою на початку теперішньої нашої комісії постанову про вихід військ ¹⁹², так утвердили невідступно мати наше старання про вічний або дочасний мир.

Щоб те примирення тривало від теперішнього року, рахуючи від народження Сина Божого, тобто від року 1667 та від року 7175, від червня місяця 13 років, що нероздільно йдуть один за одним, аж до року від народження Сина Божого 1680, а від створення світу до року 7188, також до місяця червня. I в ті примирні літа від початку нашого договору і аж до постановления, дай Боже вічного миру всім, незгоди, які починалися від того часу й дня з початку минулої війни до закінчення теперішнього перемир’я мечем або будь-якими іншими нещастями, залишити і заспокоїти, а потім за них щоб не мститися і не пам’ятати про них. I від цього теперішнього міцного постановления перемир’я між найяснішим великим господарем, його королівською величністю, та великим господарем, його царською величністю, і поміж їхніми великими господарствами, і землями, й містами, як тими, що здавна належали до якогось боку, так і тими, які були завойовані, які дісталися в якийсь бік через теперішній перемирний договір, і між підданими та людьми обох боків має бути обновлена, постановлена і потверджена нерушна приязнь, згідно до теперішнього рішення, яке повинно бути міцно дотримане без жодного порушення протягом усіх тих літ, що їх визначає перемир’я. I його королівська величність так само, як і його царська величність дбатимуть поміж себе в усі способи про народне добро ¹⁹⁵, шукатимуть брат братові ще ліпшого і в усьому чинитимуть поміж себе по правді.

¹⁹⁵ Собрание: «загальне добро».

2

Про титули російськоі царської величності та короля польського і про всілякі експедиції, що мають відправлятися не російською, а

польською мовою.

A господарські імена й титули найяснішого господаря, його королівської величності, також і великого государя, його царської величності, мають бути писані на обидва боки в їхніх господарських грамотах і в усіх листах так, як написано на початку теперішнього запису, без уменшення, аж, дасть Бог, до постановления вічного миру. Там само в прикордонних містах старости, і воєводи, й гетьмани, і люди всілякого уряду чи стану, кому це належатиме, і з другого боку бояри й воєводи, приказні люди мають писати з наказу своїх великих господарів їхні господарські наймення й титули в усіх листах, згідно теперішньої нашої постанови, як це висловлено на початку, спостерігаючи, щоб не було давано ні в чому причини до неприязні. A всілякі експедиції з канцелярії його королівської величності і від прикордонних міст Корони Польської та Великого Князівства Литовського мають виходити не російським письмом, як було перед війною, але на польській мові, як робилося досі в теперішні часи війни.

3

Про Смоленськ та інші міста й уїзди, взяті війною від Польщі та Литви, і про збентеження в Польській і Литовській державі благочестивої грецької віри; про запорожців.

¹⁹⁶ Собрание: «Від Лютинського уїздів до Смоленська, тобто Дорогобуж, Білу, Невель, Себеж, Красную, також і Веліж».

¹⁹⁷ Собрание: «Вітебського і Мстис- лавського, повіту Оршанського, Мозир- ського, Речицького».

A які міста й землі в тій минулій війні завойовані були від Корони Польської та Великого Князівства Литовського, ті лишаються під владою та на утриманні його царської величності, тобто Смоленськ із усією Сіверською землею, з містами й уїздами, які з того краю, що йде від Вітебського й Полоцького і від Інфлянт, від Луцив- ського уїздів Смоленська, тобто: Дорогобуж, Білу, Невель, Себеж, Красную, також і Веліз ¹⁹⁶, що, либонь, здавна належав до Вітебського воєводства своїми містами й уїздами, а з другого краю, де лежать Сіверські землі, біля Чернігова — всі міста і землі, якими тільки назвами й урочищами не названі, мають лишатися на боці його царської величності.

повітів, які належать до утримання його королівської величності і Річі Посполитої, за винятком Веліза, який для святого миру відлучений від Вітебського воєводства в бік його царської величності — це визначено цим трактатом на примирні літа. A внизу Дніпра, що йменуються Запороги, тамтешні козаки, які лишаються в тамтешніх оборонах і живуть на своїх островах та сідлиськах, мають бути в послушенстві, під обороною і під високою рукою обох великих наших господарів для спільної послуги супроти наступу, чого Боже стережи, бусурманських військ. Усім же обивателям усякого стану, які лишаються на боці царської величності, у місцях тимчасово відступлених через ці трактати, вільно можна заживати в тих місцях святу католицьку релігію, без жадних перепон відправляти набо- женство в своїх домах і навзаєм тим усім, всіляких станів руським людям, які відійдуть на бік його королівської величності B місцях, уступлених через ці трактати, можна вільно заживати грецької релігії, без жодних перепон у відправленні набоженства .

¹⁹⁸ Пропуск. Собрание: «I в тих ycix, що лишаються на боці його царської величності, містах і землях, як від Корони Польської, так і від Великого Князівства Литовського, не будувати на нових місцях у час того перемир’я ніяких нових міст. Також не велить його царська величність виводити з тих від- ступлених городів, міст і волостей до держави Московської зі своїх поселень ніякого чину людей».

4

Про городових козаків, що зостаються по обидва біч річки Дніпра.

I те пильнуємо, щоб жодна не могла бути учинена псяиста над українськими козаками, що живуть по той бік Дніпра від Переяславля за те, що дехто ставав на бік його королівської величності й Річі Посполитої. A тих козаків із другого боку Дніпра, що від Києва, його царська величність звільняє від присяги, виконаної собі на підданство, протягом тих примирних літ, не прийматиме їх собі в протекцію, не вступатиме до міст і городів, що там розташовані,

А. ван Вестерфельд. Замок на Киселівці (14).

А. ван вестерфельд. й не наказуватиме робити цього. Навзаєм, його королівська велич-

Києво-Печерська лавра (33). НІСТЬ НЄ ПрИЙматИМе B СВОЮ ПрОТЄКЦІЮ ТИХ КОЗакІВ, ЩО ЖИВуТЬ ПО

іінший бік річки Дніпра від Переяславля і не буде та не наказуватиме вступатися протягом тих примирних літ у ті міста й городи.

5