<<
>>

КЛЯТВЕННА ПРИСЯГА HA ТИМЧАСОВИЙ МИР, постановлений через нас, великих послів його королівської величності, короля польського та Річі Посполитої з великими повноважними послами його царської величності, виконана в Андрусові, дня 30 січня, 1667 року.

Ми, комісари його королівської милості й Річі Посполитої, присягаємо господові Богові, єдиному в святій трійці, на тому, що те все, що тільки через нас на теперішніх трактатах про тимчасовий

мир, умовлений в Андрусові, постановлено і висловлено в примирному нашому листі, в усіх пунктах, буде виконано, й не порушувано, і в усьому дотримано як від його королівської величності, нашого милостивого пана, та від наступників його, так і від усіх станів Річі Посполитої обох'народів Корони Польської і Великого Князівства Литовського.

Ha цьому, як справедливо присягаємо, так хай допоможе нам господь Бог і його свята мука. Амінь!

224 Інакше: Дрозденко. Притримувався російської орієнтації. Підняв був повстання проти Тетері й виступив за Брю- ховецького. Його осадив потім у Брацла- ві Дорошенко, згодом викупив у татар. Але це відбувалося раніше. (Див. при- міт. 165).

223 Браїлів лежить на південний схід від Бара, від Межибожа це далеко.

220 Девлет-Керім, тобто хан Адель- Герей.

221 M a X о в с ь к и й C e б a c т і - а н — польський полковник, відзначався жорстокістю і тим, що, як писали сучасники, «не одержав жодної перемоги». Винуватець смерті I. Виговського.

222 Тепер село Печори на березі Південного Бугу.

Українська пані в намітці (22).

3 копією цих Андрусівських договорів, писаною польською мовою, повною помилок та описок, коригував Самійло Величко, бувший канцелярист Запорозького війська, і, де тільки міг, виправив частково, а де ні, те лишив виправити кращим за себе, тим, що не лінуватиметься над тим потрудитися.

Гетьман Дорошенко, одержавши певну звістку про такий некорисний для всіх козаків Андрусівський торг, жалобливо доніс про те Діенлету Кереїну 220, тодішньому кримському ханові.

Потім, коли завітала сподівана весна до вдячних очей і сердець людських і прикрасила землю квітами, то й Марс, спраглий на людську кров, не зволив лишатись у мирному домі, але запалив серце короля Яна- Казимира виправити коронні війська на крайнє розорення тогобічної України і щоб прихилити до себе нейтраліста Дорошенка з козаками. Король Казимир був тоді певний через Андрусівські договори миру з росіянами і зараз навесні безпечно виправив коронні війська зі значним рейментарем Маховським 221 на Україну, дозволивши їм плюндрувати Україну вогнем та мечем і отак прихиляти її до Корони Польської. Маховський тоді, прибувши на Україну, кілька місяців, не маючи відсічі від Дорошенка, плюндрував її біля Браславля та по різних інших місцях. Дорошенко ж сам з козаками не посмів вийти супроти Маховського, лишався тільки в поготов- ності, а послав до хана, просячи на поміч орду. Також і Маховський, наблизившись до Чигрина, не посмів більше наступати. Коли ж прибув із Криму до Чигрина від хана один Нурадин-солтан з татарами, то й Дорошенко відразу ж стягнув докупи козацьке військо, що було в поготовності, і, рушивши разом із сфітаном на Маховського, прибув до Кальника. Провідавши про те, Маховський позадкував з України і став обозом біля Немирова, коло села Печер 222. Дорошенко ж, не рушаючи сам з Кальника за Маховським, виправив від себе з козаками й ордою уманського полковника Білогруда.

Білогруд тоді, прибувши до Печер і завівши бій з Маховським, розгромив його при всесильній божій помочі так, що той, покинувши свій обоз з усіма користями й тяжарами, налегці рушив до міста Браїлова, що біля Бара й Межибожа. Але й там не збувся, бо Білогруд, приспівши з козаками й ордою слідцем за ним, Маховським, до Браїлова 223, осадив Браїлів ордою, а сам з козаками пішов на Браїлів штурмом, в який вломився без великого утруднення й шкоди і почав громити ляхів. Тоді Маховський, зневірившись, що лишиться живий, вихопився з Браїлова з трьома лишень найнадійнішими хоругвами, сподіваючись пробитися з ними через орду і вислизнути до Польщі, але і в тому одурила його надія, оскільки ординська сила оточила його з хоругвами і одних поляків вибила, а інших, разом з Маховським, забрала в неволю, звідкіля він потім викупився за немалу ціну.

Отож не без причини пролилися на Маховського сльози православних українських людей, бо через те, що поводився немилосердно з тими бідними людьми, і сам за божим правосуддям підпав із військом під знищення й повну поразку.

Тоді ж, у Кальнику, був полковником Василь Лобойко, що пол- ковникував там і за старого Хмельницького. A після Лобойка Дорошенко постановив був у Кальнику полковником Коваленка, його ж Дорошенко безповоротно виправив до турків. A браславським полковником був тоді добрий молодець Дрозд 224, якого потім Дорошен-

ко звелів застрелити в Чигрині, одне через те, що сперечався з Дорошенком, а друге через те, що через одного сердюка, який був у Дорошенка на варті, викрав був Дорошенкову булаву і хотів із нею втекти на цей бік Дніпра в Гадяче до Брюховецького. A на тому боці Дніпра, що від Браславля й Немирова, хоч, як вище висловлено, немала сталася Україні й людям її пагуба й розор від Маховського, навзаєм наспіла тоді ж розруха від козаків і орди на самого Маховського. A на цьому боці Дніпра, що від Переяславля до Гадячого, либонь, знаходилася позверховно бажана народом тиша без війни. Однак у людських серцях розпалювалося полум’я внутрішньої озлоби і поширювалося на гетьмана Брюховецького всенародне обурення, і то за знищення стародавніх малоросійських прав і вольностей і за прийняття в Малу Росію воєвод та московських військ. До цього обурення не меншою причиною і побудкою на Брюховецького був і Дорошенко, який засилав із Чигрина до тутешнього народу свої листи й універсали.

Потім згаданий кримський хан, маючи достатню відомість про постановлені в Андрусові пакти росіян з поляками і знаючи про лядську озлобу проти козаків і непостійність їхню супроти себе, з огляду на раніше постановлені пакти з Кримом писав восьмого червня через свого нарошного посланця до короля Яна-Казимира такий викривальний свій лист з обстоюванням козаків:

225 Лист подано у перекладі з польської мови.

<< | >>
Источник: Самійло Величко. Давньоруські та давні українскі літописи. Том 2. Київ - 1991. 1991

Еще по теме КЛЯТВЕННА ПРИСЯГА HA ТИМЧАСОВИЙ МИР, постановлений через нас, великих послів його королівської величності, короля польського та Річі Посполитої з великими повноважними послами його царської величності, виконана в Андрусові, дня 30 січня, 1667 року.:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -