КОПІЯ ЛИСТА АДЕЛЬ-ГЕРЕЯ, кримського хана, до його милості короля, присланого через Ахмета-агу 8 червня 1667 року, відданого публічно в сенаті у Варшаві 225.
Хвала Богові, творцеві й годувальнику всього світу, і честь най- достойнішому утішителеві роду людського, останньому пророкові, заступнику на судному дні, тобто благословенному Махмету Муста- фі, і хай буде його мир і боже милосердя над ним і його нащадками і помічниками великої орди і великих держав, і кипчацьких полів, і столиці кримської, і незліченних татар, і без лічби військ ногайських високої достойності, що наче сонце, яке сходить, і планета Меркурій, яка погоджується з сонцем.
226 Йдеться про військові акції проти Лівобережжі.
227 Трьома трактами йшло польське військо під час походу Яна-Казимира на Україну в 1663 p. Ha Тернопіль ішов коронний гетьман Потоцький, на Дубно — C. Чернецький, на Бар — Я. Собеський.
228 Йдеться про битви під Печорою та Браїловом. (Див. опис вище).
229 Проти Ракочого, допомагали татари і у війні проти шведів. Ці події описано у першому томі Літопису.
230 У Туреччині польські посли виставляли, що Андрусівський договір постановлено для остаточного знищення козацтва.
Продовж, Боже, щасливе в здоров’ї наше панування! Від нас бажаємо королеві польському, великому князеві литовському, русь- ' кому, прусському, мазовецькому, жмудському, інфлянтському, київському, вандальському, Янові-Казимирові Четвертому, великому монархові, що з’єднує в собі всі чесноти, продовж йому, Боже, до останнього дня щасливе панування! A зі щирою любов’ю привітавши і спитавшися про щасливе панування, ми, хан, звідомляємо, що лист дійшов до нас через вашого посла Карвовського. Пишете, що ми начебто зірвали присягу, але ні, не ми є причиною порушення миру, бо все, що сталося,— все з вашої вини. По-перше, ви присягали, що не висилатимете до Москви послів для угоди без відома Криму, а зараз ви постановили з Москвою, що вислала трьох комісарів, трактати і нас про те не звідомили.
A коли до нас багато разів присилала Москва послів, обіцяючи дати нам всі узвичаєні дари, аби ми тільки згодилися з нею, ми ж не хотіли, кажучи, що король польський та Річ Посполита живуть із нами у братерстві й приязні, віддайте їм Смоленськ та інші порти і Задніпров’я. Домовляючись про те, ми затримали їхнього посла в Криму. A зараз ви постановили без відома Криму трактати з Москвою, чи ж то годиться? По-друге, хоч козаки й піддані ваші, однак задля нашої приязні ви присягалися, що не чинитимете їм ніякої кривди, а'зараз вони внівець обернені — мало що їх уже й лишилося. Той плач безперервно доходить до Криму, але ми не зважали на те через приязнь до Польщі. Хоч ми козаків і охороняємо, але то для вашого ж добра, щоб вони через більше пригнічення не віддавалися комусь іншому; знаємо те добре, що підданими нашими вони бути не можуть. По-третє, коли брат наш, хан Мехмет-Герей, ставши ханом, їхав до Криму, його зустрічали два ваші посли в Білогороді. Коли ж я за божим розпорядженням сів на нашому кримському панстві і на столиці, то не тільки мене не зустрічав посол, але, поки я перший не послав до вас посла, від вас у мене не був ніхто, то чи ж така має бути приязнь? I крім тих причин, коли Нурадин-солтан, брат наш, сідав на коні з усім військом, ми наказали йому йти на козаків і оповістили йому, що поляки наші приятелі, а його милість король здавна є нашим братом і лишається з нами в приязні; ми міцно наказували, що треба, аби ти лишався в приязні і був ворогом ваших ворогів *6. Солтан, наш брат, погромивши ворога як нашого, так і вашого, повернувся до Білої Церкви і відправив посланця до коменданта, але не одержав жодної слушної відповіді. Потім, написавши листи до вас, брата нашого, і до гетьмана, і до Маховського, він послав старшого воротаря. Потім три чи чотири місяці стояв в Україні й не дочекався ні посланця, ні жодної відповіді. I військо ваше, що йшло на Україну трьома трактами 227, тричі хапало з татарського війська «язика», а коли те військо було розгромлено, ми знайшли тих людей у Маховського в кайданах — а брати «язиків» від приятеля не належить. Нурадин-солтан, бувши в Україні, послав листа до гетьмана, а йому не прислано ні одного листа. Коли ж він довідався, що Маховський хотів ударити на наше військо, вийшов проти нього, і після великої битви ваше військо розгромлено 228; ясно то кожному, що після битви один мусить бути переможений, і від поразки війська держава трохи має ущербок — так буває завжди, однак через те рвати приязнь не треба. Відомо те всім, що Крим був вам корисний у немалих ока- зіях,— так, ми добре ставали за вас, коли ходили на шведа, на вен- грів 229 і на Москву, коли Шеремет був, і в інших численних оказіях, і, коли захочете лишатись у приязні, ще більше зазнаєте нашої дружби. Ви просили повернути невільників, однак так не водиться; коли буде приязнь, вони й так не загинуть,— зробити те будемо ми в силі. Ми просимо й за козаків, аби ви не наказували обертати внівець їхнє військо 23°. Зараз із вашим послом посилаємо свого на ім’я Ахмет-ага. A ті пункти хай будуть прийняті, узвичаєні ж подарунки присилайте своєчасно щороку, і, з божою поміччю, наше братерство буде ліпше від першої приязні, а коли хочете миру, пришліть посла до поновлення присяги, а ми до останнього кінцяжиття нашого лишатимемось у братерській приязні. Даний у столичному місті Бакчі, дня 17, місяця шавала, 1667 року. Мій братику, на міцну дружбу посилаю коня з кульбакою і з вуздечкою, прошу вдячно прийняти, а посланця висилайте не бавлячись, якнайшвидше.
231 K о б и л e ц ь к и й C а м i й л о — польський посланець до Криму в 1667 p. Його місія була безрезультатна.
Мій приятелю й брате, рекомендую Вам Кобилецького 231, що дуже здібний до монаршої служби; то мудрий і вчений чоловік, його краще за всіх інших можна посилати для частих посилок, і жовнір він добрий, просимо, аби лишавсь у вас у ласці.
Адель-Герей, хан. Насамкінець — молитви наші тим, хто знаходиться на правдивій дорозі. Девлет-Керім.
232 Лист подано в перекладі з польської мови.