РОКУ 1667

Войско его царского величества, которое зоставало по Запорож- жу ², оним на оборону и помоч противку татар, до которих и кол- мики прихожували. Але ³ запорожци, яко люде своеволніе, не могли з москвою помешкати и наприкрилися тому московскому войску, которое з Косоговим⁴ стояло, же мусіли добиватися чолом, жеби оним позволено уступити, бо оних запорожці не потребовали собі, а звлаща тая сторона боку Днгпра, которая при Дорошенку зостает.

Того ж року посла ханского, которій повернул от его царского величества, не допустивши наноч до Січи, на ночлігу под Січу убили козаки и татар, що при послі были, и усе пожаковали. Тилко послу царского величества дали покой, которій пришол до Січи зо всіми подарками, що провадил хану кримскому, и там час немалій зоставал, ожидаючи на указ его царского величества, где оному приказано⁵ повернутися. И пришол указ его царского величества на Запорожже.жеби тих зисковати.хтотогопослататарского погромил, и карати горлом, а столнику его царского величества Лади- жинскому ити в поселстві до хана в Крим и тую провадити казну. Що запорожці якоби послухали царского росказання и тих килка козаков поймали ⁹³ и того столника отпустили з честю з коша, и поехали в річи⁸ опроважати чолнами, и недалеко отпустивши⁷ отСічи, утопили и инних, хто при нему был, а тую казну пожаковали, що проважено хану в Крим. И так юже на своеволю почали знову зароб- ляти.запомнівши так великую ласку царскую ку себі, же оним и слал соболями, сукнями⁸, грошми, борошном. Которое 'ix злое діло без карности минулося: его царское величество пробачил, але юже ненависть почала рости на Україну за такую своеволю: нарушили ласку его царского величества. A козацтво щодалій в злость ся утравляли, а звлаща и тую даючи причину, же людей тяглих повернули в послушенство и у подачку его царского величества воеводам, що юже отвикли были давати подачок.

¹ У праці О. Рігельмана: точніше «до Бару».

² У вид. Бодянського: «на Запорожю».

³ У сп. Козельського: «аже».

⁴ У сп. Судієнка: помилково «Косаловим».

⁵ У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: немає «приказано».

⁶ У сп. Козельського: правильно «реки».

⁷ У вид. Бодянського i в сп. Козельського: «отступивши».

⁸ У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сукнами», очевидно, точніше; у сп. Козельського: «соболi, сукні». ^[619]

козакові, яко теж и мещанину, там того не постерігают. Того ж року гетман Дорошенко татарской сторони, затягнувши орду з Ґалга¹ солтаном и инними султанами великую потугу на ляхов и искупивши войско своє козацкое, ходив противко ляхов ^{[620] [621], але оного в Полщу не допущено, бо войско стояло под Подгайцами. И так видячи албо маючи відомость певную, же орди великіе вишли, стали жолш'ре по фортеціях, а гетман коронній 94 Ян [622] Собескій з войском стал в Под- гайцах, которого орда з Дорошенком облегли и там чрез немалій час держали в облеженю. Що и далій может бы не приступала орда до трактатов, доказуючи своего, але татаром стала помішка в Криму, бо запорожці з Сірком кошовим ходили в Крим, которих зостріл хан з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зламали, и мусіл хан уступати[623], и орда розно пойшли каждій до жони и дітей. И так козаки тиждень Крим пустошили, палили села, и узявши немалую здобич, повернули на Запорожже. O чом почувши орда, учинивши згоду з гетманом коронним, и повернули у Крим, а гетман Дорошенко до Чигирина.}

Того ж року з заточення випущен з Малборкгу метрополит Іосиф Тукалскій ⁹⁵ и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бав- лячисявПолщи, першей Хмелницкій Гедеон^[624]утікомнаУкраїну поехал, а напотом^[625] зараз и метрополит, бо знову хотіли побрати и потратити за поводом Тетериним.

Того ж року коммиссія скончилася^[626] в Красном^[627] под Смоленском⁹⁶, с которой коммиссії, як на Москві освідчено от его царского величества усему народу при соборной церкві, и прислан был Евст- ратій Антипович так з писмом^[628]тоейпостановленной коммиссії до гетмана Бруховецкого. Ажеоттогочасу тая била пошлапословица, жеКиевауступитиміют ляхом, такжезабранніерічи вкостелях лядских — срібро, аппарати и книги и инніе річі, где хто що познает, то тое отбирали на Україні. Знову зась козацтво, которое зостает на том боку Дніпра, як^[629] Чигирин, Черкаси, то повинни слухати короля его милости, а которое зостает на сем боку Дніпра, то повинно слухати его царского величества, а котора би сторона спротивилася, то зобополне оную зносити. O чом усем Брухове- цкій дал знати на Запорожже, и от того часу встали шатости на Україні.

Того ж року посел великій королевскій, воевода черніговскій Бі- невскій был на Москві, которому шляхту и міщан литовских,

зостаючих в полону¹ на Москві, отдавано^{[630] [631] на волю з жонами и дітми и усіми набитками. Также и посланці гетмана Бруховецкого частіе на Москві бывали в кривдах от воевод, зостаючих по городах, от которих люде поносили, на що жадного респонсу не одержо- вал 97, анайболшеякбылподписок сканцеллярії Мокріевич и Kap- банович[632],тіе знатидали, же козаки юже нізащо, и якоби ляхом вскорі Україну отдадут. Того ж часу и грамота его царского величества пришла, же боярин в килкадесять тисяч войска на Украшу зимою бити мїл. 3 чого барзо Бруховецкій собою и уся старшина стривожили,того ся боячи, жеби не отдано України королеві.}

Того ж часу з осени^[633] много козаков з Запорожана зиму пришло.

Того ж року и літа на Москву приехали два патриярхи: александ- рийскій и антіохийскій Паїсий, а то на жадання и поселство его царского величества патриярху московского судити Никона⁹⁸. При которих патриярхах собор бил на Москві, и натом соборі патриярху московского зложили з патрияршества впростіечернции в заточеніе послали, а на его місце иншого патриярху посвятили.

Того ж часу ніякийсь^[634] Стенка Разин^[635] з Дону поднялся с козаками своеволними^[636] и пойшол на Хвалинское море, и там прибрал много своеволі, и по городах воевод мордовал, а людей посполитих собі приворочал, аж i Астрахань узял. Ha которого по килка крот посилали и нічого оному радити не могли, же стрелци до него на тую^[637] своеволю приставали. Которій през^[638] килка літ тое робил, поколя оного зрадою узято, як уже повернул ку Дону, и на Москві оного чвертовано^{[639] [640].}

Того ж літа фортелем своїм Дорошенко подхожовал Бруховецкого, маючи сѳбі способного и помочного метрополиту, которій през чернца¹¹ Пивского намісника Якубенка, оного так писмами, як и словесно.обецуючи Бруховецкому цале^[641] уступити гетманство усего, толко жеби вкупі зоставало козацтво. Чому повіривши, Бруховецкій гетман дался намовити и почал брати ненависть на Москву.