ПРОПОЗИЦІЇ до найяснішої Річі Посполитої від нового кандидата, найяснішого князя, його милості Августа, електора Саського, подані через екстраординарного посланця, висланого з повними і всілякими повноваженнями.

1. Старожитна високість найяснішого дому Саського, уславлена із давніх віків, яка триває і в теперішньому віці, хвалебна в часах, яка єднається з найпершими в Європі домами як рівна, не потребує обширнішого опису, бо у щасті [...] ¹⁷³⁸ цезарях римських, з яких Отто Третій, навідуючи гріб святого Войцеха ¹⁷³⁹, офірував Польщі корону і привітав найпершим королем Болеслава Хороброго ¹⁷⁴°, ясніє цілком несмертельно всілякими родинними зв’язками, повна оздоб та слави, не кажучи вже про давніші оздоби того дому — те, що покривається давніми віками, бо цим напоєно історію, наповнено книги і саму пам’ятну славу цілого світу.

2. Щодо найяснішого князя його милості електора Саського, то це пан з природженою ласкавістю, у самому розцвіті літ, бо допіру має двадцять сім років, він з молодості приготовлений до військових дій, котрих щасливість знає цілий світ. Про це виразно свідчить саме здобуття Могунця ¹⁷⁴¹ і відправлена з честю експедиція в Бра- бант над Рейном ^{1 42}. Йдучи слідом великих, безсмертних предків, з не меншою славою він гетьманив у Венграх ¹⁷⁴³ і в двох кампаніях так добре рядив гетьманським духом, що схилив карки пишному східному поганству і безстрашним серцем, мужністю та мудрою розпорядливістю своєю привернув хистку перемогу. Він славний відтак не тільки на марсовім полі, але тріумфує в серцях непереможних підданих своїх, покладаючись на одній тільки особливій доброті, коли більшості своїх підданих, упереджуючи, допомагає добродій- ствами, вивищує ласками, і ніхто на його зверхність не поскаржиться, і, взагалі, про ласкавість його щодо підлеглих собі людей не тільки свідчить публічна слава, але й самі їхні милості панове обивателі Великопольщі, які мають на пограниччі свої добра, можуть признати те саме. Взагалі, в тім пані є безліч усіляких ознак досконалості, а доказом цьому — незрівнянна зрілість порад і очевидна природжена доброта.

3. A що більше, це те, що сам найвищий Бог з таємного догляду за вічними своїми вироками, призначаючи ту корону найяснішому електору Саському перед двома роками за натхненням святого духа і через узяту дорогу до Риму, припровадив його до правдивої като- лицькоївіри і для слави божого костьолу осяяв його святою наукою у володарському місті. Це діло — очевидне чудо самої божої над- могутності, яка єдина чуда чинить, і недаремне це віщування, бо сам пан Бог тим своїм найвищим покликом уторував дорогу до корони і вчасно припровадив до того права бути католицьким королем, щоб гинучу вітчизну і падаючого світу махину підтримати даною з неба бойовою рукою, щоб пам’ятними, довговічними перемогами понизити оттоманську гордість, громлячи війною всіх ворогів тієї корони, а на підданих щедро зливаючи ласкавість та милість своєї щедроти.

¹⁷⁴⁶ Термін Україна вживається тут на означення Київщини.

¹⁷⁴⁵ JI у з а ц і я — область лужицьких сербів між Чехією, Саксонією і прус- ським Бранденбурзьким князівством.

¹⁷⁴⁴ Польське королівство не було спадкове, щоразу обирався новий король.

4. He треба побоюватися, що він буде утяжувати найяснішу Річ Посполиту своїм найяснішим потомством ¹⁷⁴⁴, хай йому виділятиметься з прибутків Річі Посполитої хоч би й найменша частина, бо має тільки одного сина і може відступити йому свого часу не тільки електорські володіння з належними електорськими правами та клейнодами, але й Лузацію ¹⁷⁴⁵, приєднану собі від предків своїх, та всі інші провінції, і щедро його може тим задовольнити. Таким чином він поверне ласкавий погляд на добро Річі Посполитої і на насущні інтереси громадян, щоб вітчизна мала оборону, свята віра — захист, рицарський стан — задоволення, господарство цілої Річі Посполитої — добрий уряд, особливо ж щоб захищалися непорушною цілістю права та свободи вітчизняної вольності шляхетного рицарства, до якого він має природжену любов, так само і сейми та сеймики були за пановим урядуванням у завше квітучому та непорушному стані на суспільну славу й пожиток.

5. Усі вищі вакансії будуть роздаватися не з огляду на гроші, а з огляду на цноти й заслуги: тож бо подібний утиск не може вміститись у делікатному серці найяснішого електора, який високорідно бридиться такими проклятими хабарямй. Неслушні датки від такого пана відстоять далеко, адже його гойна рука кожному, хто вірно служить, нескупо виділяє ласку, і не утискує він несправедливо зичливість заслужених, заслуги кожного знає персонально і віддає некорисливо добродійствами.

6. Зважаючи на заплутані справи у важкі часи Річі Посполитої, коли звалено на вітчизну з великим утиском боргову плату заслуженого війська, він із милою охотою зніме такі тяжарі, офірувавши Річі Посполитій десять мільйонів курсуючої монети, і то не на папері, але зараз-таки після акту елекції, готівкою, ретельно та істотно вирахувавши її із власної шкатули. I хоч інші позірно теж маніфестують свою дачу і під солодкими присмаками у різні способи публічно прикрашають та притемнюють запропоновані вигоди, але Річ Посполита може слушно відчути, чи способи та засоби офірую- чих можуть порівнятися із таким щедрим датком? Бо коли ці суми, взяті звідкілясь, вишукано чи позичено до певного часу недостой- ним чином, то офіруючі обов’язково будуть повинні за взаємними зобов’язаннями розрахуватися зі своїми принципалами чи кредиторами, відтак Річ Посполита, утяжена боргами, потраплятиме в за- мішанину від загальних протидій і не турбуватиметься про суспільне добро, але про сторонні інтереси, щоб віддати одержані пожертвування не без свого ущербку та шкоди.

7. Найясніший електор бере на себе обітницю (не на словах) одібрати при безстрашній мужності та відвазі Кам’янець-Поділь- ський і презентує на те своє військо і власну артилерію на його здобування, навіть здоров’я та життя своє віддає вітчизні, а щоб уміц- нити у рицарських грудях військового народу правдиву любов до себе, бере на себе при такому великому дбанні за Річ Посполиту стільки праці, турбот та піклування з ушкодою свого здоров’я.

8.

¹⁷⁴⁷ Сармацька держава — Польща. У XVI—XVIII ст. було прийнято називати сучасну землю іменем якогось давнього народу. Отож Сарматія була Польщею, Україна — Роксоланією тощо.

9. Більше того, найясніший електор декларує, що на потім, на всі випадки несподіваних воєн, Річ Посполита буде найретельніше уміцнена і на будь-яку небезпеку, що траплятиметься, має посилати і власним коштом забезпечити шість тисяч свого війська за вимогою станів королівства або ж готовими грішми [подбає] про затягнення певної кількості війська, потрібної для суспільних цілей. Це все лишаємо на вільний розгляд станів Річі Посполитої.

10. Коли б випало увійти в суперечку за котресь своє князівство, він міг би домовлятися з сусідами про заміну на якусь далеку чи близьку до Річі Посполитої провінцію, щоб прилучити її до Корони при належному розгляді найяснішої Річі Посполитої, відтак усіляким до того способом дбатиме, скільки зможе, щоб виявляти до вітчизни правдиву любов свого зобов’язаного серця.

11. Відновлення монети, котра в тих краях погана і зіпсована, а в краях найяснішого електора добра й виборна, буде направлене самою високістю генія того державця, і торгівлю буде припроваджено до квітучого стану; має-бо до того великі засоби з Липська ^[85] та інших країн і всі зобов’язання станам Річі Посполитої зможе висвітлити з охотою,— це буде справді учинено.

12. Своїм коштом закладе рицарську школу для освіти молодих людей у жовнірській математиці, фортифікації і для повного військового навчання, щоб шляхетська молодь якнайкраще розвивала вроджений геній до військових занять.

13. Усі фортеці утримуватиме в найліпшому порядку і з великою охотою здійснюватиме все для найяснішої Річі Посполитої, що було введено у звичай як належність у стародавнім та новім війську,— виконає твердо обіцяне, що засвідчує урочистою присягою через пана свого посланця, й декларує всіляку безпеку.

14. Отже, коли найясніша Річ Посполита піднесе на свій трон через вільні голоси досконалого у щасті й доброті пана, непереможного у мужності й відвазі, не зв’язаного ні залежністю, ні будь- якими зв’язками із ворожими домами Європи, то саме небо благословить таку щасливу елекцію, якою пан Бог виказав би ласку всемогутньої своєї десниці, покликавши найяснішого електора на лоно і у склад спільного для всіх костьолу божої матері, і далі так само вже утримуватиме, додавши сили для більшого прирощення тієї святої релігії. Це набирає особливої сили, бо найсвятіший електор, не з бажання правити (що буває сильніше всіх інших пристрастей), але з особливої любові до віри й найдорожчої свободи, зважився на таке змагання, покладаючи сподіванку тільки на самого Бога, що зігріє серце вільного народу, нахилить голоси виборців, викличе схильність великих громадян, і той, котрий дає на голови королівські корони і перед яким, падаючи на коліна, тремтять народи, приведе до пожаданого кінця думку й бажання найяснішого електора.

Щоб знищити всілякі сумніви у пункті щодо католицької віри, котру правдиво прийняв його милість князь Саський, коли б хто сумнівався, можна запитатися для ліпшої і певної інформації у його милості ксьондза папського нунція і його милості ксьондза біскупа Пассавського, цісарського посла, котрі це ствердять доброю вірою.

Після елекції на вибрання на польське королівство князя й електора саксонського, перш ніж дійшло до присяги, він, Август, подав на латинськім письмі до станів Річі Посполитої таку пропозицію, яка тут кладеться польською мовою:

¹⁷⁵⁵ П н e в и — місто біля озера Пне- ви у Польщі.

¹⁷⁵² Ф о p т и ф і к а ц і ї — тут: обіцянки.

¹⁷⁵³ Йдеться про забезпечення Марії- Казимири, дружини Яна Собеського.

¹⁷⁵⁴ Тобто з королівських маєтків.

¹⁷⁵¹ Михал Вишневецький.

¹⁷⁵⁰ Тобто не вганявся за прихильниками; ясна річ, що ця фраза цілком риторична.

¹⁷⁴⁹ P a c t a c о n v e n t а — умови, що їх подавав польський сейм новому королеві, які обмежували його владу.