ПРОПОЗИЦІЯ від його королівської милості після елекції станам Річі Посполитої, перш ніж дійшло до присяги на pacta conventa 1749, тобто на установи коронних прав, подана з таким змістом, з латинської на польську мову перекладена:
Оскільки мені випадає присягати без порушення моєї совісті, подаю для того такі pacta conventa, які я міг би виконати досить певно, бо обіцяти і братися, а не виконати — це річ шкідлива для сумління, а для репутації непристойна.
Отож аби я, не дай Боже, не піддавався доріканням або ж не підпав вічній неславі, яка починається із закладання славного фундаменту, кладу пояснення щодо виконання статей станам Річі Посполитої.
По-перше, я не тільки не мислив досягти того трону й маєстату, але й за голосами людськими 1750 не старався ніякими способами, щоб воля божа не відходила в цьому ділі від мене. Отож, коли б хтось знайшовся і заперечив, що був на ті голоси мною найнятий чи підкуплений, Богом свідчу, що жодного слова з моїх вуст не чув і не мав таких від мене доручень, бо я найменше своє слово кладу на одній шальці із власним життям.
A що стосується мого зобов’язання, скажу: давніший король, його милість Михал 1751, обіцяв уміцнити тільки один Кам’янець- Подільський, заставивши все господарство у повній цілості, а до виплати боргів не був зобов’язаний, окрім 150 тисяч золотих, однак і ці фортифікації 1752 та виплати належно не здійснив.
Тепер же на саме забезпечення її милості найсвятішої королеви 1753 треба виплатити 200 тисяч, і на ці всі витрати мушу немало витратити прибутків з економій 1754.
Через турецьку війну публічні податки не збираються по багатьох місцях, а через це і економії в цей час вичерпалися. Найліпшу реляцію про все те може вчинити пан коронний підскарбій.
Але, трохи відступивши від того пункту з минулих пактів, пильно прошу, щоб пункт про відречення від престолу був викреслений, і то не тому, що я хотів би когось іншого посадити на своє місце, але ніяк не можу зізволити на те, щоб зовсім не можна було мені просити природного спокою, коли буду зморений службою вітчизні або ж похилимилітами.
Паном Богом свідчу, котрий усе знає і в усі людські проникає таємниці, що такий великий тягар беру на себе не з якої іншої причини, тільки для належної прислуги Божому маєстатові, для збереження християнської віри й оборони занепалої вітчизни; бо така була воля найсвятішої ласки, яку завше дізнаю над собою, через що при згоді сідаю на цім троні і маю в Бозі сподіванку, щоб те королівство з усіма кордонами привести до давнього щастя. Отож я у Варшаві мешкати не думаю, але там буду, де йдеться про Божу хвалу, про цілість Річі Посполитої і про втрачені провінції. Треба тож, щоб для такого жнива було обдумано, кого з людей наблизити до моєї особи, бо я, поки не обміркую безпеки моєї вітчизни з усіх боків, щоб після тих усіх струсів вона тріумфувала, тішачись із сподіваного миру, доти не повернуся. A більше декларувати не можучи і не чинячи ніяких інших жодних обітниць та надій, котрими мав би заводити Річ Посполиту, одурюючи і своє сумління, боронитиму власним здоров’ям вітчизну в усіх нещастях, у чому мені, Христе-Боже, королю королів, котрий мене посадив на цім маєстаті, допоможи!Для задоволення Річі Посполитої приймаю такі пункти:
Клейноди, заставлені у чужоземного війська, обіцяю викупити і віддати до скарбу.
Відступаю суми з Пневського 1755 староства — 150 тисяч.
Беруся уфортифікувати своїм коштом Львів.
Матиму допоміжне шведське військо.
Матиму посильне старання про суму грошей на військо від короля, його милості, французького, через якого дбатиму й про мир з турком.
Після таких пропозицій нововибраний король Август виконав належним порядком присягу Річі Посполитій на утримання давніх шляхетських прав та вольностей, потім із великим тріумфом та радістю був коронований у Кракові 15 вересня.
1756 Павла Герцика.
При такому стані у Польщі Велика й Мала наші Росії, після земних та плавних вищеописаних військових турбот, спочиваючи в домах, думали і промишляли про воєнний марш під бусурманські житла на прийдешнє літо, через це і річка Дніпро за гетьманським наказом зі своїми вітками та всілякими урочищами, почавши від Переволочної вниз, аж до самого Очаківського лиману, була 24 листопада зревізована та зреєстрована невідомо для чого через полтавського полковника 1756 та козаків, які там бували. Так само було залишено у військовій канцелярії описаний тракт від Мішуриного Pory до Очакова, до Богу і Піщаного на ньому броду. Цей реєстр дніпрових віток, як і тракт отой для відання в потомні часи, кладеться тут отакий: