ПРОПОЗИЦІЯ від його королівської милості після елекції станам Річі Посполитої, перш ніж дійшло до присяги на pacta conventa 1749, тобто на установи коронних прав, подана з таким змістом, з латинської на польську мову перекладена:
Оскільки мені випадає присягати без порушення моєї совісті, подаю для того такі pacta conventa, які я міг би виконати досить певно, бо обіцяти і братися, а не виконати — це річ шкідлива для сумління, а для репутації непристойна.
Отож аби я, не дай Боже, не піддавався доріканням або ж не підпав вічній неславі, яка починається із закладання славного фундаменту, кладу пояснення щодо виконання статей станам Річі Посполитої.
По-перше, я не тільки не мислив досягти того трону й маєстату, але й за голосами людськими 1750 не старався ніякими способами, щоб воля божа не відходила в цьому ділі від мене. Отож, коли б хтось знайшовся і заперечив, що був на ті голоси мною найнятий чи підкуплений, Богом свідчу, що жодного слова з моїх вуст не чув і не мав таких від мене доручень, бо я найменше своє слово кладу на одній шальці із власним життям.
A що стосується мого зобов’язання, скажу: давніший король, його милість Михал 1751, обіцяв уміцнити тільки один Кам’янець- Подільський, заставивши все господарство у повній цілості, а до виплати боргів не був зобов’язаний, окрім 150 тисяч золотих, однак і ці фортифікації 1752 та виплати належно не здійснив.
Тепер же на саме забезпечення її милості найсвятішої королеви 1753 треба виплатити 200 тисяч, і на ці всі витрати мушу немало витратити прибутків з економій 1754.
Через турецьку війну публічні податки не збираються по багатьох місцях, а через це і економії в цей час вичерпалися. Найліпшу реляцію про все те може вчинити пан коронний підскарбій.
Але, трохи відступивши від того пункту з минулих пактів, пильно прошу, щоб пункт про відречення від престолу був викреслений, і то не тому, що я хотів би когось іншого посадити на своє місце, але ніяк не можу зізволити на те, щоб зовсім не можна було мені просити природного спокою, коли буду зморений службою вітчизні або ж похилимилітами.
Паном Богом свідчу, котрий усе знає і в усі людські проникає таємниці, що такий великий тягар беру на себе не з якої іншої причини, тільки для належної прислуги Божому маєстатові, для збереження християнської віри й оборони занепалої вітчизни; бо така була воля найсвятішої ласки, яку завше дізнаю над собою, через що при згоді сідаю на цім троні і маю в Бозі сподіванку, щоб те королівство з усіма кордонами привести до давнього щастя. Отож я у Варшаві мешкати не думаю, але там буду, де йдеться про Божу хвалу, про цілість Річі Посполитої і про втрачені провінції. Треба тож, щоб для такого жнива було обдумано, кого з людей наблизити до моєї особи, бо я, поки не обміркую безпеки моєї вітчизни з усіх боків, щоб після тих усіх струсів вона тріумфувала, тішачись із сподіваного миру, доти не повернуся. A більше декларувати не можучи і не чинячи ніяких інших жодних обітниць та надій, котрими мав би заводити Річ Посполиту, одурюючи і своє сумління, боронитиму власним здоров’ям вітчизну в усіх нещастях, у чому мені, Христе-Боже, королю королів, котрий мене посадив на цім маєстаті, допоможи!Для задоволення Річі Посполитої приймаю такі пункти:
Клейноди, заставлені у чужоземного війська, обіцяю викупити і віддати до скарбу.
Відступаю суми з Пневського 1755 староства — 150 тисяч.
Беруся уфортифікувати своїм коштом Львів.
Матиму допоміжне шведське військо.
Матиму посильне старання про суму грошей на військо від короля, його милості, французького, через якого дбатиму й про мир з турком.
Після таких пропозицій нововибраний король Август виконав належним порядком присягу Річі Посполитій на утримання давніх шляхетських прав та вольностей, потім із великим тріумфом та радістю був коронований у Кракові 15 вересня.
1756 Павла Герцика.
При такому стані у Польщі Велика й Мала наші Росії, після земних та плавних вищеописаних військових турбот, спочиваючи в домах, думали і промишляли про воєнний марш під бусурманські житла на прийдешнє літо, через це і річка Дніпро за гетьманським наказом зі своїми вітками та всілякими урочищами, почавши від Переволочної вниз, аж до самого Очаківського лиману, була 24 листопада зревізована та зреєстрована невідомо для чого через полтавського полковника 1756 та козаків, які там бували. Так само було залишено у військовій канцелярії описаний тракт від Мішуриного Pory до Очакова, до Богу і Піщаного на ньому броду. Цей реєстр дніпрових віток, як і тракт отой для відання в потомні часи, кладеться тут отакий:
Еще по теме ПРОПОЗИЦІЯ від його королівської милості після елекції станам Річі Посполитої, перш ніж дійшло до присяги на pacta conventa 1749, тобто на установи коронних прав, подана з таким змістом, з латинської на польську мову перекладена::
- ІНСТРУКЦІЯ на заспокоєння війська його королівської милості Запорозького й цілого народу руського в проханнях їхніх до його королівської милості й Річі Посполитої, поданих через супліку, вельможним і уродженим комісарам, призначеним із сенату і з посольської ізби за зізволенням цілої Річі Посполитої.
- КЛЯТВЕННА ПРИСЯГА HA ТИМЧАСОВИЙ МИР, постановлений через нас, великих послів його королівської величності, короля польського та Річі Посполитої з великими повноважними послами його царської величності, виконана в Андрусові, дня 30 січня, 1667 року.
- ПРОПОЗИЦІЇ до найяснішої Річі Посполитої від нового кандидата, найяснішого князя, його милості Августа, електора Саського, подані через екстраординарного посланця, висланого з повними і всілякими повноваженнями.
- ЗГОЛОШЕННЯ ПРИВІЛЕЮ його королівської милості на єпископію Луцьку й Острозьку яснопревелебному його милості отцю Дионизію на Жабокриках Жабокрицькому, номінатові-єпископові луцькому та острозькому, дане 1695 року 6 червня.
- ПРИСЯГА ВІЙСЬКА його королівської милості Запорозького 242
- Дано велебному його милості отцю Бенедиктовї Ступницькому, ігуменові монастиря львівського святого Іоанна Богослова, на доручення від його милості єпископа львівського прислане до мене на письмі. B Забежі, 8 липня 1695 року.
- Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
- Про виправу Немирича від Виговського з Чигрина до Варшави на сейм для потвердження Гадяцької комісії й пактів; про прибуття Немирича до Варшави і про його промову перед королем та сенатом; про сеймову неузгоду напочатку щодо тих пактів з козаками та щодо унГі; про потвердження потім тих пактів сеймовою згодоюі королівською присягою з постановлениям на Україні третьої Річі Посполитої, подібно до Коронної й Литовської; про відозву всього украінського духовенства до римської столиці у зв'язку з опо
- Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
- Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до
- Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
- Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
- Про відправлення від хана посла Хмельницького; про ханове посередництво з поставленими умовами; про посміховисько, з яким Хмельницький відіслав у Крим ханського посланця; про підкріплений присягою ханів союз із поляками; про рушення польських військ на Україну і про страх від того в Україні; про Богуна, який уступився перед польськими військами з Браславля до Уманіу і про розорення поляками Забузької України; про Opdut що прибули в допомогу полякам, і про їхні загони, шкідливі й полякам, і Украї
- Про малоросійську забезпеку від ворогів; про смерть святійшого Іоакима, московського патріарха, і про вибрання на його місце святійшого Адріяна; про смерть киівського митрополита Гедеона Свя- тополка та про його поховання; про вибрання після нього на митрополію Варлаама Ясинського і висвячення його в Москві через нового патріарха Адріяна; про велику і шкідливу саранчу, котра прийшла в Малу Росію від Криму; про моровицю в Новобогородицькому та Вільному, містах на Самарі; про перенесення чудотворн
- Про Густавове бажання придушити польський заколот і про його повернення до Пруссів для готування до виборів; про шведів у Малій Польщі і про те, як їх бив Чернецький; про повторне Густавове рушення разом з Конецпольським із Пруссів на приборкання малопольських бунтів; про Конецпольського, який зламав присягу шведові і вибив його кінноту; про Густавове прибуття до Варшави і про розіслання своїх суворих універсалів, щоб його війська перестали чинити кривди полякам; про розгром Чернецького під Голу
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- Про тривогу в Литві від Москви, а в Гданську від шведа; про повторне ущемлення шведами дунника і про допомогу дунчикові від цісарців, поляків та брандебуржців; про здобуття поляками у шведів Торуня; про схилення торунців до миру; про прибуття туди з Варшави польського короля і про накладання важких поборів для заплати польському війську.