Про відступлення Києва з Печерським монастирем та іншими його околицями, з амуніцією і провіантом від царської величності до поляків.
202 У тексті пропуск, шість».
201 Пропуск. Собрание: зі старими».
A саме місто Київ із тими Печерськими монастирями та іншими «і зі служками околицями, що лишалися при Києві, також зі старими гарматами 201, що були ще перед тим, як царська величність узяв Київ на свій бік, з провіантом, що був на той-таки час, має бути відданий у бік його королівської величності та Річі Посполитої і очищений перед першою комісією на вічний мир, що буде в тих примирних літах, тобто рахуючи в два літа від теперішнього трактату в році, дасть Бог, майбутньому 1669, місяці квітні 15, що припадає згідно нового календаря.
Перед тим очищенням Києва і відданням його на бік королівської величності та Річі Посполитої має бути поміж себе від великих наших господарів обсилка через посланців, з любительними грамотами, щоб одна сторона знала про віддачу, а друга про прийняття. A коли б такої обсилки й не було, місто Київ повинно бути повернене й від- ступлене в майбутньому в термін, згідно з теперішнім записом, на бік його королівської величності Ta Річі Посполитої. I отой Київ, поки буде на ті два роки в триманні його царської величності, має мати міцну з війська його царської величності оборону як від поган, так і від свавільних козаків; його царська величність накаже давати і живність, і амуніцію до цієї оборони, скільки її треба. I за це його царська величність не упоминатиметься при відступленні того Києва жадної винагороди від його королівської величності і від Річі Посполитої.A що стосується гармат з різних замків та міст, як його королівської величності й Річі Посполитої, так і приватних громадян Корони Польської та Великого Князівства Литовського, забраних у тій війні зобабіч, також забраних у тій війні в різних боях, то цей пункт відкладається до трактату про вічний мир.
8
Еще по теме Про відступлення Києва з Печерським монастирем та іншими його околицями, з амуніцією і провіантом від царської величності до поляків.:
- Про королівський жаль на втрату козаків з Україною і про його промову в сенаті з тієї ж нагоди; про королівське прохання до царської величності не брати Україну під протекцію і про Tef що його прохання не було задовольнене; про царську виправу на війну проти поляків; про хитрість Богуна щодо поляків і про шкоду через те Україні від поляків.
- Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
- Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
- Про Суховієве звільнення зі своїм військом від татар, бо прибули до нього з Запорожжя Сірко й Улановський; про відхід татар від Суховія до Криму, а Суховія із Сірком до Січі, його ж козаків по своїх домівках; про Дорошенкову підозру на запорожців, що врятували Суховія, і про його гнів за те; про цьогобічні події, отримання прощення царської величності за зраду Брюховецького; про вибран- ня у Глухові гетьмано
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- Про грошову суму, яку треба визначити з боку царської величності в польський бік, щоб задовольнити польську й литовську шляхту (і з частини України), яку вигнано з тих воєводств та повітів, що лишилися відступлені від Польської держави в бік царської величності.
- Про розмисли Виговського щодо своїх намірів і про зміну його фортуни через дії його ворогів; про Цецюрине тиранство в Переяс- лавлі; про схилення на російський бік і про прибуття за його листом у Переяславль від Путивля князя Трубецького з військами і гетьманом Безпалим; про складення там гетьманства Безпалим; про вибиття поляків з українських кватир, які відвів їм Виговький; про запорожців, які йшли на нього; про сумніви Виговського і про рушення його з Чигрина до Хмельника; про прибуття до ньо
- Про місто Kuiв про Печерський монастир і про інші поближчі монастирі з 'іхніми посадами; також про поля, ріллі, ліси і всілякі інші угіддя.
- Про війну Хмельницького, яка була на Батозі й у його околицях; про те, що почали цю війну поляки, і про скасування Білоцерківського трактату й амністїі; про хитрість Хмельницького, коли він вибирався на ту війну; про Калиновського, який став на Батозі з військом і через своіх поляків не послухався листа Хмельницького; про заманний похід Хмельницького з сином і Ka- рач-мурзою до Ладижина й Батога; про вістки, які дійшли до Калиновського, що Хмельниченко має мало людей, і про легковаження його сил
- Про шведські успіхи над дунчиком; про сум від того в поляків, про те, що вони не допомогли дунчикові; про Варшавську конвока- цію 813, про турецьку й татарську неприязну до росіян кореспонденцію полякам; про листовне бажання короля і про його гінця до Москви; про повторне щастя шведів над дунчиком з узяттям Фіоненської інсули, де були величезні багатства; про схилення дун- чика до трактату з прикрими йому умовами; про затяжні814 цісарські війська, які уярмлювали поляків і багато хотіли грошей; п
- Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
- Про успіхи поляків над шведами з немилосердним узяттям їхнього міста Голдінга; про інше щастя поляків і Брандебуржця над шведом на острові Алсен; про голендерське щастя з руїною шведського флоту під Кронебургом; про тісну облогу поляками шведського генерала Дугласа в курляндській Нітаві; про ynip шведського короля і про втрачену його надію на сторонню поміч; про поразку поляків від шведів із Фрідризода; про дії шведського генерала Вертза і визвіл Дугласа з Нітави з пострашенням пруссів та інше;
- Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.
- Про повернення від царської величності полякам церковних і костельних речей, а саме: образів, святостей, реліквій, штуки дерева животворящого хреста та інших оздоб.
- КЛЯТВЕННА ПРИСЯГА HA ТИМЧАСОВИЙ МИР, постановлений через нас, великих послів його королівської величності, короля польського та Річі Посполитої з великими повноважними послами його царської величності, виконана в Андрусові, дня 30 січня, 1667 року.
- Про вибрання на Києво-Печерську архімандрію Вуяхевича; про монаршу платню, прислану гетьману, і про розіслання Ti полковникам; про послання тієї ж таки платні полтавському полковникові через канцеляриста Петрика; про його, Петрикову, втечу за Мазепи- ним благозволенням до Січі та Криму; про воєводу Новобогородиць- кого Змєєва і про архімандрита Хрисанфа, якого прислано в Малу Росію від святійшого єрусалимського патріарха Досифея з грамотою do київського митрополита отця Ясинського, писаною на те
- Гетьмана за його переступи (окрім зради) не змінювати без відома царської величності, так само і гетьман не вільний змінювати без відома царської величності генеральної старшини, а старшина повинна віддавати гетьманові всіляку честь та послух.
- Про намір Брюховецького йти на Тетерю; про зимування його в Каневі; про Тетерину втечу з Корсуня у Польщу; про взяття Kopcy- ня й Тетериної старшини Гамалією; про марнотне здобуття Брюхо- вецьким Білої Церкви; про його повернення звідтіль у Гадяче і про виїзд його з полковниками на Москву; про з'їзд у Чигрині тогобічної старшини і про наречення там гетьманом Дорошенка; тут-таки королівське убезпечення, дане ігуменові Макошинського монастиря.
- Про тривогу в Литві від Москви, а в Гданську від шведа; про повторне ущемлення шведами дунника і про допомогу дунчикові від цісарців, поляків та брандебуржців; про здобуття поляками у шведів Торуня; про схилення торунців до миру; про прибуття туди з Варшави польського короля і про накладання важких поборів для заплати польському війську.
- Про ущемлення Лохвиці від зимових постояльців; про полтавця Іскру, якого відпустили з Москви з гетьманським нареченням і який поспішав до Лохвиці; про розгром його під Пісками виговцями; про те, що з Лохвиці йому не допомогли; про рушення Виговського до Зінькова на запорожців; про виправу від нього Немирича під Лохви- цю і про битву, яку той там учинив; про марнотний прихід та відхід Виговського від Зінькова; про спалення ним Веприка, Рашавки, Лютенки й Миргорода і про прибуття його в Чигрин; пр