<<
>>

Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до

219 Козацькі посли прибули в серпні. Вимагали ще й повернення Зборовсько- го трактату.

Через кілька тижнів після цього Хмельницький знову виправив до короля своїх послів із листом, де вже не перепрошував за Батозь- ку поразку, але впокорювався в своєму переступі його королівській величності219.

Він просив прислати комісарів, які б, роздивившись

і слушно обваживши два попередні пакти, тобто Зборовський та Білоцерківський, виміряли б і розміркували, що можна вчинити для кращого задоволення та життя Запорозького війська й усього україно-малоросійського народу. Сам же Хмельницький, бридячись уже багатолітньою і багатокровною війною, не тільки готовий її припинити, але й зовсім порвати, на бажання Корони Польської, союз із ханом.

220 Півторакожуха Kapno — козацький ватажок, герой боротьби з поляками після повстання Остряниці та Гу- ні, вів партизанську війну в степах.

Б. Хмельницький. Ікона з Покрови (7).

Ha цей лист його королівська величність спершу мало зважив, не вірячи йому, але потім роздивився і не послав до Хмельницького відразу комісарів, щоб не спіткало їх те, що спіткало колишніх у Білій Церкві, а виправив до нього двох значних руських шляхтичів Зацвілховського й Чорного, які спізналися були і заприятелювалися з Хмельницьким ще 1645 року на Мерлі, коли ляхи з козаками ходили проти Півторакожуха . Король наказав їм, аби 'звістили Хмельницького, що коли той відпустить до короля в заставу для більшої певності одного з двох своїх синів, а з татарами розбратається якнайдалі за місяць, то король пришле йому під Київ комісарів. Ще він сказав, щоб посли з обличчя й розмови Хмельницького зрозуміли, чи щиро він шукає королівської ласки. Ti особи, яких випра-

221 Опис прийому послів Величко взяв у Твардовського, який вийняв його з правдивої реляції C.

Потоцького і прикрасив низкою белетристичних деталей.

222 Хмельницький вважав, що комісія не потрібна, бо він згоден пристати на Зборовські умови. Від Білоцерківського трактату він відрікався, бо його й сейм не потвердив.

223 Про короля на чолі комісії реляція Потоцького не говорить. Хмельницький ставив вимогу відправляти комісію без війська, було вимовлено й термін — 1 січня, місцем визначено Чуднів. Переговори ці лишилися без наслідків.

224 Станіславу Потоцькому.

225 Війська було на папері 30 тисяч, а насправді ледве 20 тисяч.

вив король, наблизилися до Чигрина й звістили про себе Хмельницького 221. Хмельницький послав їм назустріч на чолі загону в півтораста коней свого сина Тимоша. Тиміш зустрів їх і, ласкаво привітавши, припровадив у дім свого батька, який вийшов до них на ганок і з прихильним та веселим видом привітав їх. Після того вони обідали, багато разів випиваючи за королівське здоров’я і за Запорозьке військо, та палили за здравницю з гармат. Коли ж посли переночували й прийшли до Хмельницького для справування свого посольства, то Хмельницький спочатку сказав їм, що він здивувався, як це вони, такі поважні особи, зважилися їхати до нього в чисте пекло, адже повсюди лютує мор і лише Чигрин та Суботів ним не зачеплені. Коли ж після всіляких розмов посли запропонували Хмельницькому те, для чого були послані, тобто, щоб він послав у заклад королю свого сина й розбратався з татарами, Хмельницький дуже роз’ярився і, вхопившись за шаблю, що висіла при боці, відповів їм: «Коли б хто інший, а не ви, мої знайомці й друзі, були прислані до мене з тим посольством, то я міг би напевне вчинити щось інше». Він сказав їм ще й таке: «Чи не бачите моєї до вас, поляків, прихильності й пошани, адже, знісши вас нині на Батозі, не тільки міг вас укінець знищити й розорити, але й, пославши численні козацькі й татарські полки, міг би вас загнати й за самий Рим». Після того королівські посли, впокоривши гнів Хмельницького поміркованими й ладними словами, попросили в нього відповіді на викладені в листі Хмельницького до короля постулати, а також і на сказане ними, послами.

Хмельницький відповів їм, що розходитися йому з татарами нічого, а комісію й тоді не буде пізно вчинити, коли війна закінчиться 222. Сказав він, що хоче бачити на чолі цієї комісії самого короля, а коли й де її відправити, хай його королівська воля визначить сама 223. Сина в заставу послати він аж ніяк не може, бо один іще дитина, а другого не годиться посилати з такою функцією, бо він тільки-но оженився. Але він може, сказав Хмельницький послам, зібратися на іншу заставу, лише за умови, що король присягне не порушувати Зборовські пакти.

Коли названі вище посли повернулися з цим звіщенням і розповіли королеві весь хід свого посольства, король відразу ж послав розпорядження подільському воєводі, новому польному після Ka- линовського гетьманові 224, рушати із військом, якого на той час було зібрано небагато, до України і стати обозом під Ковелем. Там гетьман зупинився і чекав, доки набереться до нього більше війська, терплячи від свого вояцтва незадоволення; воно на лихе замірялося, бо не було забезпечене харчем та грішми.

Там поляки стояли аж до Пилипівського посту, і гетьман набрав безліч війська 225, але серед нього з’явився голод, і вояки почали вже ремствувати на гетьмана. Тому він мусив розпустити їх на три милі довкола Ковеля на зимові кватирі, бо вже настала тоді й зима. Зима видалась у той рік з відлигами, постійними сльота- ми й приморозками, і це перешкодило польському намірові, учиненому на розорення України, тягтися туди з військом та обозами.

<< | >>
Источник: Самійло Величко. Давньоруські та давні українскі літописи. Том 1. Київ - 1991. 1991

Еще по теме Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до:

  1. Про те, що гетьмани зрозуміли хитрощі Хмельницького, коли він писав у своїх листах, що посилаються запорозькі посли; про прибуття коронних гетьманів з польськими військами на Україну; про виправу проти Хмельницького з Черкас до Кодака водою і суходолом польських і козацьких військ,їхня невправність.
  2. Про рушення Хмельницького з Запорозьким і татарським військом від Січі до Жовтої Води та на Україну; про злучення його з реєстровими козаками, що їх послали проти нього коронні гетьмани; про розгром під Жовтою Водою польських військ на чолі з комісаром і гетьмановим сином; про взяту там здобич і полонян; про відправлення їх до Чигрина; про те, як зловили Чаплинського.
  3. Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до
  4. Про безчесне повернення Чернецького з-під Монастирищ до Глинян і про невдоволення в обозі польського війська; про Бристський сейм, про прибуття в Глиняни короля і про вгамування війська; про третє прохання Хмельницького в короля прощення і про прохання його підтвердити давні українські права; про королівську на те відповідь; про сумну звістку для Хмельницького щодо ворожого до нього союзу Ракочого з мултянами; про вигнання з їхньою допомогою з Волох господаряу свата Хмельницького, і то через нах
  5. допомагав сватові; про нове звідомлення Хмельницького Порті на Ракочого і його союзників; про турецькі війська, які мали прибути до Хмельницького; про заповільну допомогу Хмельницького сочавським обложенцям і про смерть у Сочаві Хмельниченка; про незгоду в козацькому війську після Хмельни- ченкової смерті в Сочаві; про господарів рішенець; про рушення поляків із Гусятина до Кам’янця; про королівський рішенець щодо Сочави і про рушення його з-під Кам’янця до Жванця; про послання з-під Жванця соча
  6. Про зносини поляків і ординців через тлумачів, щоб помиритися, з укладенням трактату; про вчинені прикрості полякам від хана, і як вони це знесли; про заклади, які дали обидві сторони, польська й ординська; про посланих під Кам'янець комісаріву які мали учинити трактат; про виправу від короля військ під Кам’янець визволити з небезпеки своїх комісарів; про вислання їм червінціву щоб могли ублагати ханських комісаріву і про зміцнення обозових окопів; про задовольнення ханських комісарів і про змен
  7. Чому Хмельницький мало дбав про Жванецький трактат і через це неждано і штучно завдав необережним полякам невиправноі шкоди — спричинив утрату ними всієі малоросійської Украіни.
  8. Про відправлення від хана посла Хмельницького; про ханове посередництво з поставленими умовами; про посміховисько, з яким Хмельницький відіслав у Крим ханського посланця; про підкріплений присягою ханів союз із поляками; про рушення польських військ на Україну і про страх від того в Україні; про Богуна, який уступився перед польськими військами з Браславля до Уманіу і про розорення поляками Забузької України; про Opdut що прибули в допомогу полякам, і про їхні загони, шкідливі й полякам, і Украї
  9. Про шкідливе для поляків листування і про обмін подарунками між Хмельницьким і шведським королем Густавом.
  10. Про Густавове бажання придушити польський заколот і про його повернення до Пруссів для готування до виборів; про шведів у Малій Польщі і про те, як їх бив Чернецький; про повторне Густавове рушення разом з Конецпольським із Пруссів на приборкання малопольських бунтів; про Конецпольського, який зламав присягу шведові і вибив його кінноту; про Густавове прибуття до Варшави і про розіслання своїх суворих універсалів, щоб його війська перестали чинити кривди полякам; про розгром Чернецького під Голу
- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -