РОКУ 1669

Демко Многогрішній, будучи наказним гетманом от Дорошенка за тое поставлен ^[664], же он найпершей отступил от Бруховецкого, здрадивши⁶ его. A хочай Бруховецкій марне згинув, на тое не уважаючи, жебииеготое не споткало, себі гетманства жичачій^[665], назбиралкомпаніїзлитви.ляхов и иних немало.жеби оному зичливими били, и изобравши усю старшину поблиз себе задніпрскую до Новгородка, и приказал оним, жеби собі цалого гетмана настановили, не сподіваючися на оборону гетмана Дорошенка.

рой князь Ромодановскій был, и статі новіе постановили. И от того часу юже воеводам приказано, жеби ш во що не втручалися, и воеводи тилко в Киев/, Чернігові, Ніжині и в Переясловлг·¹⁰⁵ зо- ставали, и то нгчого не беручи у людей, але усе на гетмана зліцено. И так¹ знову присягу виконали на подданство его царскому величеству. И от того часу Демко гетман усе Задш'пря квалтом до себе ² приворочал, турбуючися болше року, покуля всг городи до него ся прихилили.

Тоей же зіми, видячи Дорошенко гетман, же ордакримская почала прихилятися до запорожцов, а ему незичливо становитись³, умислил тое з своїми совітниками, жеби ся дале поддати турчинові, як волохи и мултане, и послал c тим послов своїх Портянку ¹⁰⁶, просячи о санджаки. Ha которое его поселство цар турецкій, задержавши Портянку, присилает от себе чауса, на которого приезд зби- рает раду Дорошенко в Корсуню ycix полковников и старшину.

¹ У вид. Бодянського: «там».

² У сп. Судієнка: немає «до себе».

⁸ У сп. Козельського i в вид. Бодянського: «ся становити».

⁴ У сп. Судієнка i Козельського: «вимірался», у вид. Бодянського: «ся вы- мірал».

⁵ У cn. Козельського: немае «турецким принял», у вид. Бодянського: «и так згоду примую (тобто приймає.— Я■ Д-) з цесарем», у сп. Судієнка:«прій- мую з царем турецким», у сп. Козельського: «прималую з цесаром».

⁸ У вид. Бодянського: «за повелініем», у сп. Козельського: «повелением».

⁷ У сп. Судієнка: «часу».

⁸ T а м ж e: пропущено «піхоти».

⁸ У вид. Бодянського: немає «компанії».

¹⁰ T а м ж e i в сп. Козельського: немає «тое».

t07

же вас прийму, але жебисте ся держали, бо ежели не додержите, сами обачите, що з вами чинитись будет». И так позволив ся дати санджаки, c которими санджаками при Білогруді посилает чауса.

Тогож року, зараз навесну, запорожци, затягнувши орду з сол- танами, вишли на Дорошенка. O которих приході увідомившися, Дорошенко полки рушил и розно коло Чигирина поставил¹, але скоро зближилася орда c козаками. Того ж часу зараз полки почали ся схиляти ^{[668] [669]} до запорожцов и до орди, юже не сподіваючися, жебы орда міла зоставати при Дорошенку, того не знаючи, же он послал по санджаки, отдаючи Україну в подданство. И так полки пристали: Корсунскій, Уманскій, Білоцерковскій, Паволоцкій, Браславскій, Могилевскій, над которими старшим был Суховіенко. Гетман ^[670]Дорошенко, видячи, же юже тіе полки от оного отступили, аже маючи при собі піхоти своеволной тисяч з шесть и коммоника компанії, и тому запобігаючи, жеби и тіе полки останок, тоест Чер- каскій и Каневскій, от него не отступили а сподіваючися от турчина з санджаками,— вишол з тими войсками, при нему зостаю- чими, ку Каневу. И скоро толко^[671] переправил Рось реку, у селі Ko- нончи, зараз оного там осадили орда c козаками, где зоставал в осаді недель пять, маючи докуку от татар и козаков. Але скоро притягнул чаус c посланцями Дорошенковими до Сороки на Дністр, того ж часу послал двох турчинов c козаками до султанов, которіе противко Дорошенка воевали, и зараз татаре тих козаков постинали, а турчинов Суховіенко до вязеня узял ^{[672] [673]. Однак же за росказаням того чауса,солтанизордамиотступилиотДорошенка и пойшли в Крим, а козаки повернули ку Уманю, и Суховіенко здал свой уряд Михайлові Ханенкові, полковникові уманскому. A Дорошенко з войсками своїми рушил спод Канева ку Лисянці, знову приворочаючи полкиподсвою власть, которіеоному знову посхилялися, c которими просто потягнув под Умань и там стоял час немалій, войну з собою міючи.}

Где орда под Лохвицею войска задш'прского ушибши и узявши яси- py, назад повернула, а Задніпря постарому усезосталоуподданст- віегоцарскому величествуавпослушенстві гетманаМногогрішного.

По згоді той уманской Ханенко и Суховіенко, и Хмелничченко, не приехавши ¹ ку Чигирину, але с козаками запорозскими на За- порожже виславши, затягнули знову орду кримскую на Дорошенка, а білагородская орда держалася при Дорошенку, которой часть Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови ви- шла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагород- скую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского. И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими ^{[674] [675]} притягнул ^[676] против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом споткал и так дал ему^[677] бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу козаки были ^{[678] [679]}. Аже Сірко c козаками и татарми наспішил білаго- родскими ^в, додал ^[680] оному помочи, же орда кримская мусіла уходити, c которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелничченко Юрась ^[681] з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре поймали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля ^[682], за причиною гетманаДорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі царской в Едикулі.