Неохристиянство

До неохристиянства належать релігійні течії, що виникають у ме­жах традиційного християнства з метою приведення його у відповід­ність з вимогами часу. Ще в минулому, а особливо в середині ниніш­нього століття християнські Європа й Америка стикнулися з появою численних відгалужень від проте стан ських церков загальнохристиян- ського, євангеліського характеру.

В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, привне­сені з-за кордону місії, секти, новітні Церкви (Християнська місія, «Ема- нуїл», «Армія спасіння», мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Київський християнський центр «Нове життя», Християнська церква «Хвала і поклоніння», проросійське неохристиянське утворен­ня Церква воскресаючої Богородиці, церква маріїнської орієнтації «Аль­фа і Омега» тощо; по-друге— християнські об’єднання українського походження, як от Спілка християнської міжконфесійної згоди «Лігіс» і Собор євангельських церков.

Богородична церква — неохристиянська конфесія, що розглядає себе як спадкоємицю «Российского самодержавного православия» та його наступниці — Істинно-православної церкви.

Мормони — члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, що її заснував у США 1830 р. Джозеф Сміт.

Новоапостольська церква виникла в Англії 1832 р. як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. В наші дні центр Церкви мвститься в Цюриху, очолюється первоапостолом, рі­шення якого з церковних питань є обов’язковими для членів організа­цій. Церковні священнослужителі — єпископ, староста, пастор і про­повідник — правлять службу ВІДПОВІДНО до своєї професійної діяльно­сті, безкоштовно. У Церкві здійснюються три таїнства: хрещення во­дою, закарбування Духом Святим і причастя.

Церква Христа — новітній для України релігійний рух, поява яко­го ініційована американськими місіонерами. Церква проголошує Біб­лію основою свого віросповідання І діяльності, вимагає від кожного вірного дотримуватися постулатів віри, викладених у Святому Письмі, втілювати у своєму житті первісні християнські ідеали. Церква проте­стує проти бюрократичних організаційних пут, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось керівного центру. За кожною громадою визнається право автономії. Громада керується за місцем реєстрації обраним старшиною, богослужіння веде місцевий диякон, відправи у Церкві складаються із п’яти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молитва, проповідь, складання дарів, перелом­лення хліба та причастя вином. У Церкві не існує обов’язкового член­ства, визнається хрещення у свідомому віці, яке здійснюється коротко­часним зануренням у воду.

Нова церква, або Церква нового Єрусалима— послідовники Е, Сведенборга (1688—1772), відомого швецького теософа-містика, вче­ного широкого профілю, який свій духовний досвід описав у книзі «Щоденник видінь». Основу віровчення Церкви становлять 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга «Таємниці неба», «Про небо та його чудеса та про пекло», «Вчення Нового Єрусалима», які у Швеції тривалий час були під забороною, а їх автор звинувачувався у єресі. Лише після смерті Сведенборга з’являються гуртки його шану­вальників. Перший такий осередок заснував у Лондоні Роберт Гіндам. Датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік. Нині громади сведенборі'ців існують у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал «Шлях до себе», має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку,

26.3.