Початок національно-церковного відродження
Полум’я революції, яке охопило 1917 р. царську імперію, спалахнуло і в Україні. Одночасно з прагненням до утворення власної держави та здобуття політичної національної свободи прокинулось прагнення до незалежності церковного життя.
По всіх єпархіях України відбувалися собори, і на деяких з них почали лунати голоси про необхідність відокремлення Української православної церкви від Московської, яка поневолювала і духовно руйнувала її понад двісті років. На Подільському і Полтавському єпархіяльних соборах у квітні й травні 1917 р. було висловлено бажання мати Українську автокефальну православну церкву. На військовому з’їзді у жовтні було вже конкретно поставлене питання про незалежність Української православної церкви. З ініціативи протоієрея Василя Липківського було створено «Братство воскресіння України», що згодом перетворилося на Всеукраїнську православну церковну раду. Головним своїм завданням Церковна рада поставила скликання Всеукраїнського православного собору,, я кий би мав вирішити питання незалежності Української православної церкви.Однак із самого початку проти незалежницьких кроків діячів українського національно-церковного руху майже суцільним фронтом ви-
ступили російські єпископи в Україні. Єпископа Олексія Дородшщи- на — єдиного ієрарха, який приєднався до цього руху, вони заборонили у священнослужінні саме напередодні відкриття Собору, щоб позбавити його права участі в ньому. Собор відкрився 19 січня 1918 р. Українські делегати мали досить значну силу, і справа українського церковного відродження, можливо, пішла б бажаним шляхом, але в Київ увійшли червоноармійці, і Собор, яким тривав усього два тижні, змушений був припинитися.
Собор відновився за гетьманської влади, але за обставин, цілком відмінних від попередніх, Промосковські сили спромоглись усунути із Собору українських делегатів і ухвалили залишити Православну церкву в юрисдикції Московського патриарха з правами обмеженої автономії. На осінній сесії Собору виступив новий міністр сповідань гетьманського уряду Олександр Лотоцький, висунувши у своїй промові вимогу про уиезалежнення Української православної церкви. «Основна засада української державної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути й самостійна Церква», — заявив він.
Гетьманський уряд невдовзі після того був повалений, і на чолі України стала Директорія Української Народної Республіки, Ставлення нової влади до церковного питання було недвозначним, 1 січня 1919 р. Директорія опублікувала декрет про автокефалію Української православної церкви. До Царгорода було вислано дипломатичну місію для переговорів Із Вселенським патриархом у справі визнання автокефалії. Але в цей час Україна знову опинилася під радянською владою.
22.10.
Еще по теме Початок національно-церковного відродження:
- Початок національного відродження в Західній Україні
- Початок українського національного відродження. Кирило-Мефодієвське товариство. “Руська трійця”.
- Братства як фактор реформації релігійно-церковного життя в Україні та її національно-культурного відродження.
- 21. Національне відродження на західноукраїнських землях в першій половині XIX ст.
- 20. Початок відродження української свідомості.
- Irop Андрухів «Адвокатська доба» національного відродження
- Передумови національно-державного відродження України в умовах перебудови.
- Національно-культурне відродження в Україні
- До этого в церковных приходах функционировали церковно-приходские советы (vestry), возглавляемые священником официальной
- Глава 3. Эволюция церковно-государственных отношений в VI - Х вв. (от Юстиниана I до Льва VI). Законодательное оформление официальной концепции церковно-государственных отношений
- Натурфілософія епохи Відродження.
- 11) Гуманізм в філософії епохи Відродження.
- 9. Філософія епохи Відродження.
- 11. Філософія Відродження: гуманізм та соціальні теорії.
- Епоха Відродження і розвиток політичної думки. Макіавеллі і «макіавеллізм»
- Доба Відродження та Новий час