Єврейські свята

Згідно з юдейською традицією, субота як святковий день була вста­новлена ще в єгипетському полоні за ініціативою Мойсея. В Десяти заповідях сказано: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його.

Святкування суботи в юдействі — це цілий процес, звичайний вір­ний без кваліфікованого духовного керівника тут не розбереться.

Субота починається із заходу сонця в п’ятницю, тоді хтось Із жінок запалює суботні свічки: дві або за числом членів родини. Після цього чоловіки йдуть до синагоги на молитву, а повернувшись додому, усі сідають за суботню трапезу, бо субота вже почалася. На стіл кладуть дві хали на згадку про два омари (це міра ваги) мани, що її Бог давав євреям у пустелі Сипаю, читають молитву і з’їдають найкращу їжу, що є в домі. А потім знову читають молитви й Тору.

Увесь суботній день вірний не може робити нічого, що привело б до створення чогось нового: запалювати вогонь, готувати їжу, користува­тися транспортом тощо. Весь день мав бути присвячений читанням молитов і Тори. І ввечері відбуваються проводи суботи — читання осо­бливих молитов і Тори,

На початку кожного місяця євреї відзначають свято Рош ходеш — день нового місяця: влаштовують бучну трапезу, читають відповідні місця Тори. Це день прохання вибачення за всі вчинки, зроблені в ми­нулому місяці, врахування висновків і прийняття рішень напередодні молодика.

Головне свято річного кола — Песах (Пасха), У давнину це було свято скотарів, відзначалося воно у період приплоду худоби, потім ста­ло святом початку жнив, тепер воно присвячене виходу стародавніх євреїв з Єгипту. Свято триває сім днів, з них перший і останній — не­робочі, за межами Палестини — вісім днів.

На п’ятдесятий день після другого дня Пасхи відзначають Шабот. У давнину це було свято врожаю. «Данина перших плодів». У діаспорі

«ИЯЕЖ’Ч’’®*’'

євреї втратили зв’язок із землеробством. Тоді Шабот став святом на честь знаходження Мойсеєм Тори на горі Синай. Песах і Шабот сим­волізують початок і кінець шляху — од виходу євреїв з Єгипту до дару­вання їм Тори. У ці свята працювати не можна.

У вересні юдеї святкують Рош Гашана (Новий рік), це свято триває два дні. Під час цього свята сурмлять у баранячий ріг— звідки ще одна назва: «Свято сурм». Сурми проголошують Бога, дарування лю­дям Тори, суд над людством, свідчать про майбутнього Месію і є сим­волом мучеництва. Це накладає на свято характ ер смутку. В другій по­ловині першого дня свята вірні йдуть до якогось водоймища і здійсню­ють обряд ташлих — струшують над водою поли одягу І цим скидають гріхи у воду. Під час Рош-Гашана бог оцінює життя кожного вірного за минулий рік, Судного Дня (Йом-ІСіпур) — «накладає печать», виносить рішення про долю кожної людини на майбутній рік: помре вона цього року, чи житиме ще. У ці дні вірна людина обов’язково має покаятися, помиритися з усіма, кого вона, можливо, скривдила, офірувати гроші на бідних. У день Йом Кіпур триває піст. Завершується Йом Кіпур сурм­ленням у шофар. Оскільки Йом Кіпур — дуже відповідальний день у році, в цей день вірна людина обов’язково має бути у синагозі— на очах у Бога.

Сукот (Кущі, Кучки) раніше — це свято збирання плодів наприкінці року; нині знаменує мандри стародавніх євреїв у пустелі після виходу з Єгипту.

Святкується Сукот у кінці вересня — на початку жовтня і триває сім днів, Для святкування будують «кущу» — халабуду, яку вкривають хвойними гілками, крізь які видно зірки. В цій кущі й треба прожити все свято на згадку про життя стародавніх євреїв у пустелі після вихо­ду з Єгипту. І, безумовно, відвідувати синагогу. Працювати в Сукот не можна.

Ханука («оновлення») святкується в листопаді-грудні і триває вісім днів. Це свято встановлене вже після утвердження Тори і в ній немає про нього згадки.

Пурим святкується у люто му-березы і, це наЙвеселіше свято на честь перемоги євреїв над їхнім гнобителем Аманом.

Про це розповідається в біблійній книзі Естер. Могутній перський цар Ахашверош, відомий в історії під ім’ям Ксеркса (пом. 465 р, до Р.Х.), що перетворив Вавилонське царство у свою сатрапію, вів дуже невдалі для нього війни з греками і у розпачі навіть наказав відшмага­ти море. З ним сталася історія, про яку розповідає біблійна книга Ес­тер,

Цариця ВаштІ, жінка Ахашвероша, висловила неповагу до царя, і за це він вигнав її, а собі обрав, нову жінку, якою стала єврейка Естер. Вона була настільки розумною й красивою, що швидко домоглася лю­бові й поваги царя. Естер була сиротою, ЇЇ виховував її дядько Морде­хай. Мордехай через Естер доніс цареві про замах, що готувався на нього, і цар був врятований, а за те наблизив Мордехая до двору. Але Мордехай, будучи наближеним до царського трону, не бажав коритися першому міністрові Гаману, і останній зненавидів Мордехая.

Гаман звернув увагу царя на те, що серед його народів є один, який не бажає коритися царським законам, а живе за своїми законами — юдейськими, і умовив царя дати розпорядження про знищення юдеїв.

Мордехай звернувся до Естер по допомогу. Естер кинулася до царя, навіть порушуючи двірцеві порядки, за що загрожувала смертна кара і запросила міністра Амана на бенкет до себе. Повертаючись з бенкету додому, Аман побачив Мордехая і, знову запалившись злістю на нього, наказав приготувати шибеницю, щоб наступного ранку повісити його на ній.

Але цар, страждаючи безсонням, наказав читати книгу пам’яток Хроніки, і там було записано про донос Мордехая, що врятував цареві життя.

Другого дня Гаман знову прийшов на бенкет до Естер І царя Ахаш­вероша. Цар спитав, яке бажання має Естер; він готовий виконати його. Естер почала просити царя врятувати юдеїв від ненависника і ворога, злого Гамана, Царя це схвилювало, треба було обирати між Естер і Гаманом, він навіть вийшов до палацового саду поміркувати. Гаман у цей час кинувся до Естер з благанням зберегти йому життя. Цар, по­вертаючись, побачив це і звинуватив Гамана у намірі збезчестити ца­рицю.

Гаман був повішений на шибениці, що готувалася для Мордехая. Накази Гамана про знищення юдеїв були скасовані, всі юдейські воро­ги покарані, на згадку про ці події встановлене свято Пурим — свято

гостини й радості, із пам’ять про те, як сум обернувся юдеям па ра­дість, жалоба — иа свято [Естер, І-Ю.].

Свята й пам ятнІ дні вимагають від вірного цілої низки дій, які дуже важко вчинити без порушень. Якщо під час Песах, Шабот і Сукот особ­ливо заборонено геть усе робити, то людина, стоячи під сонцем, все ж робить тінь і вже цим грішить. Але, каже юдейський богослов, якщо людина цілком зосередиться на ідеях і символах свята, то вимоги Тори перестануть бути для неї тяжкими. Єврейські свята дуже складні за своїм ритуалом, вимагають знання цього ритуалу і чимало зусиль для його виконання. Вони приносять вірним радості і задоволення, тим більше, чим ретельніше виконуються.

7.7.