БОЇ ПІД КРАСНИМ І ВІННИЦЕЮ. 1651 р.

У 1650 р. з татарського полону повернулися обидва польськi гетьмани М. Потоцький та М. Калиновський. Вони знову очолили вiйська, мрiючи помститися українцям за ганьбу, завдану пiд Корсунем.

Польсько-шляхетське вiйсько, зосереджене в м. Барi на Подiллі, пiд командуванням Калиновського в нiч з 9 на 10 лютого несподiвано вдарило на мiстечко Красне, де розташувалися повстанськi загони, очолюванi брацлавським полковником Данилом Нечаєм. Захопленi зненацька, повстанцi героїчно оборонялися, багато з них, в тому числi й Нечай, полягли на полi бою.

Захопивши Красне, Калиновський рушив iз своїм вiйськом на Вiнницю, де обороною керував полковник Іван Богун. Бої тривали вiд 28 лютого до 11 березня. Богун виявив видатнi здiбностi полководця. Повстанцi успiшно вiдбивали атаки, а потiм завдали таких ударiв вiйськам Калиновського, що вони змушенi були панiчно втiкати спочатку до Бара, потiм до Кам’янця.

А в цей час польський уряд енергiйно готувався до загального наступу на Україну. На чолi головної армii, яка збиралася бiля Сокаля i до якої з’їжджалася шляхта, став сам король. У травнi пiд Сокаль прибули й вiйська Калиновського.

Хмельницький тодi перебував на Волинi, де пiд Зборовом збирав сили. Частину вiйськ вiн змушений був залишити на мiсцi для вiдбиття наступу литовських вiйськ: нiжинський і чернiгiвський полки пiд командуванням чернiгiвського полковника Мартина Небаби — на пiвночi Чернiгiвщини, а київський полк пiд проводом полковника Антона Ждановича —для прикриття Києва. Хмельницький скликав вiйськову чернецьку раду, яка одностайно висловилась проти замирання з шляхетською Польщею, за продовження боротьби.

Разом iз цим Хмельницький звертався з унiверсалами до польських селян, посилав до них своїх посланцiв, що закликали їх до боротьби. У червнi 1651 р. в Прикарпаттi, у Кракiвському воєводствi розгорнулося антйфеодальне повстання, яке очолив Костка Наперський. Повстанцi захопили замок Чорштинь, але були розгромленi. Наперського було страчено.