Хід колективізації:

Січень 1928 р. — рішення політбюро ЦК ВКП(б) примусове вилучення в селянства зернових залишків та необхідність форсованої колективізації..

1928 р. — створення першої машинно-тракторної станції (МТС) в Україні.

Листопад 1929 р. — курс на суцільну колек­тивізацію села. Пленум ЦК ВКП(б) заслухав до­повідь першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі», в якій зазначалося, що Україна повинна у найкоротший строк впровадити колективізацію й пока­зати приклад іншим республікам (колективізація в Україні мала завершитися восени 1931 р. або на­весні 1932 р.).

Лютий 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям, у якому стави­лося завдання колективізувати степ за час весняної посівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930 р., що призвело до застосування насильницьких ме­тодів колективізації (до 1 березня 1930 р. було при­мусово Колективізовано 62,8 % селянських госпо­дарств).

Осінь 1929 — весна 1930 р. — хвиля селянських виступів та повстань.

Березень 1930 р. — стаття Й. Сталіна «Запаморо­чення від успіхів », у якій він виступив проти надмірно­стей у колгоспному будівництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські організації на місцях. Селянам дозволялося виходити з колгоспів. Це був маневр сталінського керівництва, спрямований на заспокоєння селян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.

Осінь 1930 р. — директивний лист ЦК ВКП(б) «Про колективізацію», який закликав найрішучішими методами й темпами завершити цей процес, що призвело до нового етапу колективізації. Повторне об'єднання селян у колгоспи в Україні мало завер­шитися до кінця 1931 р. (до кінця 1932 р. в Україні були об'єднані у колгоспи близько 70 % селянських господарств, що володіли 80 %.

Ліквідація куркульства як класуСталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого класу заможних господарів, яких називали «куркулями».

Мета: передача колгоспам (державі) найприбутковіших селянських господарств разом із землею та реманентом, вилучення значних запасів сільськогос­подарської продукції, ліквідація найзаможнішого прошарку селян, яких радянська влада вважала дже­релом капіталізму на селі.

30 січня 1930р. — постанова Політбюро ЦК ВКП(б), яка поділяла куркулів на три категорії, кожній з яких призначалася певна міра покарання:

1. Активні вороги радянської влади, учасники антирадянських виступів — 10-річне ув'язнення або розстріл.

2. Пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в рамках радянського законодавства боронити свою власність — конфіскація май­на, виселення до північних та східних районів СРСР.

3. Лояльні до політики більшовиків, ті, що не чи­нили опору радянській владі, але не бажали всту­пати до колгоспів, — переселення за територію колгоспів, надання гіршої землі. У результаті під розкуркулення потрапило близь­ко 200 тис. господарств.