<<
>>

Вступ

Актуальність теми дослідження. Історичний хід розвитку людства, необхідність вирішення загальнолюдських проблем, процеси глобалізації та регіоналізації викликали потребу переходу до якісно нової інфраструктури світопорядку, важливе місце в якій відводиться міжнародним, зокрема міждержавним, організаціям.

Початок ХХІстоліття ознаменувався особливою активністю регіональних міжурядових організацій у структуризації соціального простору Європи. І хоча ідея об’єднання європейських держав започаткована ще у далекому минулому, її генезис на сучасному етапі характеризується створенням впливових міждержавних організацій, чільне місце серед яких посідають Рада Європи та Європейський Союз (ЄС, Євросоюз). Саме ці організації є найбільш ефективними формами інтеграції, яка сприяє формуванню європейського економічного, політичного та правового простору, об’єднанню європейських держав. Водночас вони не є застиглими інтеграційними моделями, догмою для національних правових систем, що наближуються до них. Так, Рада Європи сприяє “еволюції” національної правової системи у межах європейського правового простору, підготовці до більш складної форми інтеграції – Європейського Союзу, який сьогодні знаходиться на етапі інтенсивного розвитку.

Стратегічний напрям сучасної української держави – входження в європейський простір – є об’єктивно та історично зумовлений як її національним та культурним розвитком, так і правовим. Україні процес інтеграції з Європою потрібний для ефективного її функціонування, підняття міжнародного престижу, забезпечення трансформації її соціальної системи, становлення як самостійної економічно сильної держави. Водночас міжнародне співтовариство зацікавлене у незалежній, демократичній Україні як факторі стабільності на Сході і в Центрі Європи, який стратегічно важливий для розвитку Європи як єдиного цілого. Отже, інтеграція України з Європою потребує вироблення концепції такого розвитку та створення відповідних інтеграційних і реформаторських заходів, які мають бути співвіднесеними між собою.

Поряд з цим, осмислення позитивних та негативних моментів євроінтеграційного процесу, усвідомлення його складності та тривалості викликає необхідність глибокого наукового аналізу всіх сфер соціальної дійсності, охоплених цим процесом, і, зокрема, правової, особливими напрямами якого мають бути не тільки міжнародно-правовий, а й загальнотеоретичний.

У сучасній юридичній літературі цілком слушно констатується взаємна “відірваність” цих наук, зазначається, що загальна теорія права спирається на аналіз явищ, притаманних внутрішньодержавному праву, а теорія міжнародного права – міждержавним, міжнародним відносинам (УшаковН.А.), що призводить до необ’єктивних висновків або відсутності теоретичного обґрунтування ряду проблем. Тому необхідною умовою розвитку сучасної юридичної науки є удосконалення її поняттєвого апарату, вироблення таких гранично загальних та абстрактних понять, які б відображали закономірності як внутрішньодержавних, так і міжнародних правових явищ. Досягнення цієї мети стає можливим за умови розширення об’єкта дослідження та трансформації методології загальнотеоретичного правознавства (РабіновичП.М.).

З огляду на це вимагає переосмислення і теорія правової системи суспільства, з’ясування можливостей застосування її положень в дослідженні не тільки національних, а й міждержавних правових систем, зокрема,європейських правових систем – Ради Європи та Європейського Союзу.

Як вітчизняна, так і зарубіжна юридична наука приділяє увагу вивченню ряду правових проблем європейської інтеграції, діяльності європейських міждержавних організацій (зокрема, Ради Європи та Євросоюзу), європейському праву, співвідношенню міжнародного та національного права. Ці проблеми знайшли своє відображення у працях вітчизняних вчених, зокрема таких як: М.Антонович, М.Баймуратов, М.Буроменський, В.Буткевич, О.Висоцький, М.Гнатовський, В.Денисов, А.Дмитрієв, В.Забігайло, В.Євінтов, М.Козюбра, Т.Левицький, В.Ляшенко, В.Мармазов, М.Микієвич, В.Муравйов, А.Омельченко, В.Опришко, І.Піляєв, Р.Петров, П.Рабінович, Л.Тимченко, А.Фастовець, Є.Харитонов та ін., а також у працях таких зарубіжних вчених як Е.Аннерс, Г.Берман, Е.Бредлі, Л.Бойцова, В.Бойцова, І.Бліщенко, Д.Гом’єн, С.Горшкова, С.Глотов, М.Дженіс, Л.Ентін, Г.Ігнатенко, Ю.Ільїн, А.Капустін, С.Кашкін, Р.Кей, А.Кльомін, В.Кернз, О.Лукашова, І.Лукашук, М.Марченко, Р.Мюллерсон, А.Саїдов, А.Татам, А.Талалаєв, А.Толстухін, Ю.Тихомиров, Б.Топорнін, В.Туманов, Г.Тункін, Ж.Тускоз, Є.Усенко, Т.Хартлі, С.Черниченко, Є.Шибаєва та ін.

Проте, спеціальні загальнотеоретичні монографічні дослідження європейських міждержавних правових систем як в Україні, так і за її межами відсутні.

Ці обставини, а також потреба в дослідженні взаємодії європейських міждержавних та національних правових систем і пошуку нових засобів оптимізації правового розвитку як у Європі, так і в Україні зумовили необхідність загальнотеоретичного аналізу цих проблем. Їх вирішення, як видається, сприятиме розвитку в Україні загальної теорії правової системи суспільства (зокрема, уточненню та розширенню її поняттєво-термінологічного апарату), концепції інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.

Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

<< | >>
Источник: Луць Людмила Андріївна. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Львів - 2004. 2004

Еще по теме Вступ:

  1. Статья 154. Понуждение к вступлению в половую связь
  2. 40. Вступление закона в силу
  3. Статья 208. Вступление решения суда в законную силу
  4. Статья XrV ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ
  5. ВСТУПИТЕЛЬНАЯ СТАТЬЯ
  6. Статья 48. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  7.             2.1. Исследование отношения семейного законодательства к повторному вступлению в брак в России во второй половине 19 века. Эволюция вопроса, дозволенность и законность числа последовательных браков.
  8. Раздел девятый § 351. Преждевременное вступление во второй брак
  9. §I. ВСТУПЛЕНИЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА В СИЛУ
  10. Вступление уголовного закона в силу по советскому законодательству.
  11. Специальные вопросы вступления уголовного законав силу.
  12. Статья 6 Основ уголовного законодательства и приговоры, вступившиевзаконную силу.
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -