Хід переговорів

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — II з'їзд рад у Пет­рограді проголосив декрет про мир, у якому пропонува­лось усім воюючим країнам негайно розпочати мирні переговори й укласти мир без анексій та контрибуцій.

2 (15) грудня 1917 р. — перемир'я між Росією та країнами Четверного блоку.

9 (22) грудня 1917 р. — початок переговорів про мир у Брест-Литовську.

11 (24) грудня 1917 р. — нота Генерального Сек­ретаріату про намір України самостійно вести пере­говори, оскільки в Росії відсутня легітимна загаль­нодержавна влада.

13 (26) грудня 1917 р. — згода німецької сторони на участь у переговорах делегації Української Цен­тральної Ради.

19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) — прибуття на переговори української делегації на чолі з В. Голубовичем.

30 грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.) — невдала спроба більшовиків замінити делегацію УЦР пред­ставниками радянської України; визнання (після проголошення IV Універсалу) делегації УЦР єдиним самостійним і повноважним представником народу України. 27 січня (9 лютого) 1918 р. — підписання Бере­стейського мирного договору між Україною та дер­жавами Четверного союзу.

Основні умови Берестейського договору:

— завершення стану війни між сторонами;

— відмова від взаємних територіальних та матеріаль­них претензій;

— налагодження економічних взаємовідносин;

— поновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро-Угорщиною (за окремою секретною домов­леністю — обіцянка створити зі Східної Галичи­ни й Буковини один «коронний край» із широкою автономією);

— зобов'язання з боку України надати країнам Чет­верного союзу 60 млн пудів хліба, 400 млн штук яєць, 2,75 млн пудів м'яса, 3 млн пудів цукру.

Значення укладення Берестейського договору:

— визнання України на міжнародній арені;

— можливість продовжити процес українського дер­жавотворення; відновлення влади УЦР;

— залежність від німецької сторони, яка викори­стала скрутне становище України для вирішен­ня власних продовольчих та політичних проблем в обмін на непевні обіцянки щодо створення умов для возз'єднання українських етнічних територій у складі України;

— створення передумов для звільнення України від більшовиків шляхом збройного втручання країн Четверного союзу.

18 лютого 1918 р.

1 березня 1918 р. — радянські війська залиша­ють Київ.

7 березня 1918 р. — повернення УЦР до Києва.

Політика УЦР у січні-квітні 1918 р.

— Запровадження нового стилю в літочисленні (заміна юліанського календаря григоріанським).

— Уведення в обіг національної валюти — гривні.

— Затвердження державного герба — тризуба.

— Впровадження закону про громадянство.

— Скасування приватної власності на землю та прий­няття закону про землю, згідно з яким передбача­лися соціалізація землі та встановлення максиму­му землеволодіння (31 січня 1918 р.).

— Підтвердження курсу і соціально-економічної політики, проголошених у III та IV Універсалах.

— Ухвалення демократичної Конституції УНР та об­рання президентом України М. Грушевського. Загострилися суперечності-між УЦР та німець­ко-австрійською окупаційною адміністрацією. Німці були незадоволені неспроможністю УЦР навести порядок в країні, а також налагодити постачання хлібом і сировиною австро-німецьких військ; почали­ся втручання німців у внутрішні справи УНР: наказ командуючого Г. Ейнхгорна про повний засів земель­них площ (тобто селяни могли взяти стільки землі, скільки мали змогу засіяти), запровадження воєнно-польових судів для українців (25 квітня 1918 р.), роз­зброєння дивізій синьожупанників тощо.