9 (22) січня 1918 р. — проголошення IV Універ­салу УЦР.

Причини проголошення IV Універсалу:

— втрата надій на створення федеративної демокра­тичної Росії;

— загроза захоплення більшовиками України; не­спроможність УЦР самостійно дати їм відсіч;

— необхідність офіційно відмежуватися від радян­ської Росії для ведення мирних переговорів з інши­ми державами.

— проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою;

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх і справах.

— бажання жити з усіма сусідніми державами у « згоді та приязні», без взаємного втручання у внутрішні справи;

— влада в УНР належить народу (до Установ­чих зборів її вищими органами залишали­ся УЦР та уряд — Рада Народних Міністрів);

— початок самостійних мирних переговорів;

— заклик до відчайдушної боротьби з більшовика­ми;

— проголошення програми соціально-економічних перетворень: розпуск постійної армії та створен­ня народної міліції, обрання народних рад — ор­ганів місцевого самоврядування; підтвердження

передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю (ліси, води, надра є також надбанням усього на­роду); переведення промисловості на виробництво товарів народного вжитку; боротьба з безробіттям, допомога інвалідам війни; державний контроль над банками; встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю; підтвердження демокра­тичних свобод, проголошених III Універсалом.

Наслідки:

— створення самостійної Української держави — втілення мрій і боротьби багатьох поколінь;

— можливість розв'язувати нагальні соціально-економічні питання, не очікуючи на новий демо­кратичний устрій Росії (9-15 січня були прий­няті закони про національно-персональну авто­номію, 8-годинний робочий день, земельний за­кон тощо);

— самостійне ведення переговорів з іншими держа­вами, у тому числі про припинення війни та допо­могу в боротьбі з більшовиками.

16 (29) січня 1918 р. — більшовицьке повстання у Києві на заводі «Арсенал»;

бій під Крутами між радянськими військами, очолюваними колишнім підполковником царської армії М. Муравйовим, (по­над 3 тис. чол.) та об'єднаним загоном українських добровольців, який складався з курсантів військової школи та студентів (близько 500 чол.) на чолі з сот­ником В. Омельченком; у результаті 260 молодих українських патріотів загинули, 32 потрапили в по­лон, із них 28 були закатовані.

Український письменник-емігрант Улас Самчук дав таку оцінку захисникам Крут: «Це був порив душі і серця, зов національ­ного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти всіх сил світу вписати на сторінках історії щось таке, що в прийдеш­ньому дасть зачинну точку для нової організованої та вдосконаленої боротьби».

26 січня (7 лютого) 1918 р.— Мала Рада і Рада На­родних Міністрів залишила Київ, переїхавши в Жи­томир; вступ більшовицьких військ до Києва

Початок лютого 1918 р. — захоплення більшовиць­кими військами більшої частини України і Криму.

Перша спроба радянізаціїУкраїни

— Знищення старого державного апарату й утворен­ня органів радянської влади (до Києва переїхали створені у Харкові ЦВК рад України та Народ­ний Секретаріат, на місцях владу перейняли ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, ревкоми, військревкоми).

— Створення робітничо-селянської армії України — Червоного козацтва.

— Націоналізація великих промислових підприєм­ств, встановлення робітничого контролю за ви­робництвом, підпорядкування промисловості України Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) Росії.

— Поширення на Україну Декрету про землю; по­новлено вивезення хліба з України до Росії.

— Ліквідація української грошової системи.

— Політика розчленування території України на регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, частина українських земель увійшла до Донської республіки.

— Червоний терор (тільки в Києві на початку 1918р. було розстріляно без суду та слідства 5 тис. чол.)