Розвиток сільського господарства

Досягнення:

— зростання капіталовкладень в аграрний сектор; зростання цін на сільськогосподарську продукцію при державних закупівлях;

— зведення гарантованої оплати праці колгоспників за тарифними ставками;

— установлення твердих цін для державних закупівель на 6 років і надбавка 50 % до закупівельної ціни на позапланову продукцію;

— зменшення податку з колгоспів;

— механізація сільськогосподарського виробництва (посівні та збиральні машини, автодоїлки тощо);

— зниження цін на сільськогосподарську техніку та запчастини до неї;

— завершення електрифікації колгоспів та радгоспів, зменшення тарифів на електроенергію для виробничих потреб села;

— послаблення адміністративних заходів проти підсобних господарств тощо.

Кризові явища:

— розростання апарату управління сільським господарством;

— жорстка централізація управління, некомпетентне втручання центру в місцеві справи;

— нераціональне використання капіталовкладень; низька віддача від вкладених коштів (на початку 80-х років 40% колгоспів і радгоспів УРСР були нерентабельними або збитковими);

— недостатня кількість і низька якість сільськогосподарської техніки; нестача міндобрив, хімічних засобів захисту рослин тощо;

— низький рівень впровадження в аграрному секторі нових наукових розробок;

— нераціональне використання земельних ресурсів (непродумана меліорація, віддача найкращих чорноземів під забудову, прокладання на родючих землях шляхів, створення водосховищ тощо); скорочення посівних площ;

— недбала переробка та зберігання врожаю; результатом була щорічна втрата третини овочів і фруктів, 10 % зерна;

— недостатній розвиток соціальної сфери села, відтік молоді в міста; поява неперспективних «умираючих» сіл (з 1966 до 1985 р. з мапи УРСР зникло понад 1,5 тис. сіл);

— загалом низькі матеріальні стимули сільськогосподарської праці;

— падіння темпів виробництва (на 1985 р. приріст сільськогосподарської продукції в УРСР складав лише 0,5 %, тобто менше, ніж приріст населення.

Керівництво країни намагалося спинити загрозливі тенденції в економіці (постанови численних пленумів про поліпшення ефективності промисловості та сільського господарства, нові гасла на кшталт «Економіка повинна бути економною », прийняття Продовольчої програми тощо), але колгоспно-радгоспна система й адміністративно-командні методи управління економікою вичерпали себе. Необхідні були докорінні соціально-економічні зміни.