Відбудова народного господарства України

Березень 1946 р.— затвердження Верховною Ра­дою СРСР п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. Особливості відбудови

Промисловість:

— більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи;

— проблема капіталовкладень (відмова від плану Мар­шалла, розрахунок лише на внутрішні резерви);

— відновлення адміністративно-командних ме­тодів;

— початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо);

— розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури (інве­стиції у легку промисловість складали 12-17 % усіх промислових капіталовкладень);

— посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);

— повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та ма­теріалоємність виробів тощо);

— нестача робочої сили, особливо кваліфікованої;

— важливим чинником, що впливав на успіх відбу­дови, був ентузіазм народу (90% працюючих охо­плені різними формами соцзмагання).

Згідно з контрольними показниками, визначеними союзним післявоєнним планом відбудови, українська економіка отри­мала лише 15 % всесоюзних капіталовкладень, тоді як на УРСР і припало 42 % усіх матеріальних збитків СРСРу війні.

пню»

Сільське господарство:

— відновлення колгоспного ладу;

— надзвичайно складні умови відбудови сільсь­кого господарства (скорочення посівних площ, поголів'я худоби, нестача робочих рук, тех­ніки);

— мізерні капіталовкладення (7% від загального об­сягу асигнувань);

— важке становище селян (мізерна оплата праці, ви­сокі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата пенсій тощо);

— голод 1946-1947рр.