Відбудова народного господарства України на засадах непу.
Вихід з економічної та політичної кризи, викликаної невдоволенням селян продрозкладкою, В.І.Ленін вбачав в докорінній зміні економічної політики.
У березні 1921 р. Х з’їзд РКП(б) прийняв постанову „Про заміну розкладки натуральним податком”.
Делегати схвалили відміну продрозкладки. Але багато хто побоювався, що відродження вільної торгівлі, легалізація приватного ринку поставить під загрозу само існування Радянської влади.Перехід до непу являв собою складний процес. Багато комуністів не зрозуміли нової політики, вважали що це відступ від завойованих позицій. Але точка зору В.І.Леніна перемогла.
Складовими елементами нової економічної політики були: -перехід від продрозкладки до продподатку;
-перехід від загальної трудової повинності до системи вільного найму робочої сили;
- дозвіл вільної приватної торгівлі;
- використання приватного капіталу в промисловості та інших галузях господарства;
- стимулювання випуску необхідної продукції економічними засобами;
- децентралізація управління підприємствами;
- організація кредитно-фінансової системи і оптової торгівлі засобами виробництва.
Керуючись рішеннями Х з’їзду РКП(б), ЦК КП(б)У і уряд України розробили заходи щодо здійснення непа у республіці. 27 березня 1921 р. Надзвичайна сесія ВЦВК прийняла рішення про заміну продрозкладки продподатком, а уряд України 29 березня видав декрет про норми та розмір податку. За зерновими культурами податок становив 117 млн пудів замість 160 млн пудів за розкладкою з врожаю 1921 р. Але в Україні економічний вплив нового закону мав місце не відразу. Це пояснювалося двома причинами:
- по-перше, податок повинні були починати брати з врожаю 1921 р., попередній закон про продрозкладку поки що зберігав свою силу ( об’єм розкладки зменшився на 20% );
- по-друге, стягнення продподатку з врожаю 1921 р. на практиці часто здійснювалося методами продрозкладки.
Економіка країни була багатоукладною. Існувало 5 економічних укладів: патріархальний, дрібнотоварний, приватнокапіталістичний, державно-капіталістичний, соціалістичний.
З початком проведення непу почали розвиватися приватно-
• · u · · u ГЛ 5
капіталістичний та державно-капіталістичний уклади. З явилася т. з. нова буржуазія - непмани ( оптові торгівці, банкіри, комісіонери, орендарі і т. і.). В Україні в оренду було здано 5200 дрібних промислових підприємств. Приватний капітал контролював у республіці у перші роки непу майже 75% роздрібного товарообігу. Пожвавлення підприємницької діяльності сприяло подоланню господарської розрухи.
З переходом до непу система централізму в управлінні була ліквідована, а підприємства об єдналися в госпрозрахункові трести. В Україні трести стали організовуватися восени 1921 р. Переважну більшість шахт об’єднав трест „Донвугілля”, 15 металургійних заводів та ряд шахт увійшли до тресту „Південьсталь”. Машинобудівні заводи об’єднав трест „Машинотрест”. Хімічна промисловість складалася з 3 трестів - „Хімвугілля”, „Склосода” та ’’Коксобензол”. Усього на підприємствах, що увійшли до трестів, було зайнято майже 220 тис. робітників.
У промисловості неп сприяв швидкому відродженню продуктивних сил. Відродження Донбасу стало справою усієї країни. Видобуток вугілля було зосереджено на великих шахтах. У 1925/1926 господарському році у Донбасі було видобуто майже 20 млн тонн вугілля, що становило 68% довоєнного рівня. В електроенергетиці почалося будівництво ряду великих об’єктів за планом ГОЕЛРО - Штерівської ДРЕС, Чугуївської ДРЕС, Дніпровської гідроелектростанції.
У машинобудуванні більш інтенсивно, чим в інших галузях, йшов процес концентрації виробництва. В Україні шляхом концентрації було створено 32 заводи сільськогосподарського машинобудування. У 1924 р. на Харківському заводі почалося виробництво тракторів „Комунар”.
З переходом до непу в господарському будівництві інтереси селян та сільського господарства вийшли на перший план.
Широка програма допомоги селянам була викладена в постанові ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. „Про відбудову та зміцнення сільського господарства України”. Було створено акціонерне товариство „Село-допомога”. Це товариство забезпечувало селянські господарства посівним матеріалом, робочою худобою, реманентом. На допомогу селянським господарствам надсилалися також чер- воноармійські частини. Навесні 1922 р. бійцями Червоної Армії було зорано і засіяно понад 50 тис. десятин землі. Аграрні перетворення в Україні були завершені в основному у 1923 р. Землекористування бідняцко-середняцких господарств в Україні збільшилося у 1,5 рази. У цілому у користування селянам було передано понад 31 млн дес. землі, тобто 92% земельного фонду республіки.Унаслідок аграрних перетворень кількість куркульських господарств різко зменшилася, а питома вага середнього селянства збільшилася. Зменшилася і кількість бідняків.
У січні 1923 р. В.І.Ленін продиктував статтю „Про кооперацію”. Масове кооперативне будівництво в Україні почалося відразу після переходу до непу. Для керівництва цим будівництвом була створена Кооперативна рада у складі партійних, радянських та кооперативних робітників. Постановою Раднаркому України від 13 квітня 1921 р. в республіці була створена єдина система споживчої кооперації.
На кінець 1920-х років до сільськогосподарської кооперації було залучено понад 50% селянських господарств України. Усіма видами кооперації, включаючи споживчу, було охоплено 85% селянських господарств.
Таким чином, неп був уведений з ініціативи В.І.Леніна після того, як Радянська країна опинилася перед економічною катастрофою внаслідок продовження в мирних умовах політики воєнного комунізму. Дуже швидко неп довів свою ефективність. З огляду на його незаперечні здобутки багатопартійці почали підтримувати курс на ринкову економіку. Однак переконані прихильники силових методів керівництва суспільством не збиралися складати зброю. Сталін поступово скасував неп і відкрив шлях для здійснення авантюристичного „стрибка” в індустріалізацію”.