МІСТА ЕНЕОЛІТУ В УКРАЇНІ
-Завдяки новим методам досліджень, насамперед аерофотозйомці та геомагнітній розвідці, відкрито найдавніші міста епохи енеоліту в Європі. Більшість із них належить до розвиненого етапу Трипільської культури (Cl) [164, 32—40] Нині вчені нараховують двадцять чотири праміста, які займають площу від 60 де 450 гектарів.
Для культур Стародавнього Сходу в науці поселення в 50 гектарів прийнято зараховувати до міських центрів, а в 25 — до невеликих міст. Так, поблизу шумерського міста-держави У рука було 23, а коло Ура — 40 убейдськю поселень площею понад 10 га, які деякі вчені вважають містечками. Для поселені міського типу на території Східної Європи ми виходимо з площі набагато більшо за названу норму, але беремо характерну для міста умову: планування поселення зг коловорадіальним принципом та розвитком архітектури.Тенденція до великих поселень намітилася уже в ранньому Трипіллі. Так, у басейн ПівдеННОГО Бугу ФУНКЦІОНУЄ Велике, ЯК Hc той час, поселення Могильна III, розміщене на 10-гектарній площі, а населення могле досягнути до тисячі чоловік [55, 210]. Уж« на середньому етапі поселення міського тип) починають функціонувати реально. Прообн разом одного з них є згадувана Онопріїв^ ка-І (етап BI-ВИ). Поселення займає площ) 60 гектарів і забудоване на трьох концєнр ричних кругах із щільним розміщенням будівель. Поруч починає розвиватися також пон селения Веселий Кут (етап ВИ). Воно ся- ає 150 гектарів і вже споруджене на
План Майданецького пром/ста (етап СІ), геомагнітна зйомка. За В. Дудкіннм, М. Шмаглієм
чотирьох еліпсах. Трохи пізніше виникає велике поселення Миропілля (басейн р. Рось), житла якого розмістилися на площі 180 гектарів на трьох концентричних кругах [143, /77—/80].
На перехідному етапі від середнього до пізнього Трипілля за десять кілометрів від Веселого Кута формується Гордашівське поселення — 130 гектарів. На річці Синюсі в цей час набирає активного розвитку поселення Володимирівна — 100 гектарів, Васильків на сході, Михайлівна (Кіровоградщи- на) на південному сході, Чечельник (Вінниччина) на заході України займають площу 70 гектарів. Сушківка, Косенівка, Аполянка, Глибочок, Романівна уже досягають стогектарних розмірів. У басейні Південного Бугу — Дністра розвиваються прамі- ста Стіна, Ялтушків — до 125 гектарів. Далі площі поселень наростають: Розсохо- ватка, Вільхівець — по 150 гектарів, Небелівка — 220, Доброводи і Томашівка — по 250. Вражають своїми розмірами Майданецьке поселення — 270 гектарів, Чи- чиркозівське — 300. Найбільше у світі місто епохи енеоліту Тальянківське розміщене на площі 450 гектарів [68, 37—38].Отже, в Буго-Дніпровському міжріччі маємо не просто великі поселення чи протоміста, а суцільний масив урбанізації прадавнього суспільства в мідно-кам’яному віці. Унікальне явище в стародавній історії земного світу!
Кожне з великих поселень забудовувалося однаково: від центру до околиці за коловим принципом. Встановлено, що поселення в Доброводах споруджене на
Міста енеоліту на Україні
дови був спрямований і на енергетично-духовне існування, і мав охоронне значення [166,201-202].
Другим детально дослідженим в плануванні є місто в Тальянках, на якому з 1981 року почала працювати експедиція під керівництвом кандидата історичних наук Володимира Круця. На ньому виявлено два епіцентри, котрі пізніше були об’єднані єдиною круговою системою забудови. Вона така ж, як і в Майданецькому. Еліпси видовжені, але будівлі споруджені одна біля одної. Особливо це характерно для зовнішнього кола.
План Веселокутського проміста (етап ВИ}
Ряд від ряду віддалений на 70—100 метрів.
Здебільшого цей простір незаселе- ний. Очевидно земля була зайнята під городніми та злаковими культурами. Паралельно до двох перших рядів з південного краю міста простеляється ще й третій ряд будинків. Хоч віддаль від другого всього 50—70 метрів, але ця територія уже заселена житловими будинками. Вони, переважно, поставлені рідко, в деяких місцях об’єднані в окремі, мабуть, родові, групи. Власне, на таких кутках міг жити окремий рід.
Енеолітичний сервіз із Небелівки.
Розкопки М. Шмаглія, М. Віденка, В. Мицика 1981 р TMlX
План Нобелівського прамісто (басейн р. Синюхи, етап BI1~C∣} Зо К. Шишкіним
У щільній північно-західній частині видно радіальні ряди будинків, які також споруджувалися від центру. Майже так забудовано і південно-східну сторону. Внутрішня радіальна забудова спрямована від середини до окраїни поселення. В центрі також є великий майдан — до 60 гектарів. Будинки по всіх овалах стоять паралельно один до одного і відстань між ними зовсім невелика — від двох до восьми метрів, що створює замкнений круг. На випадок небезпеки поселення перетворювалося у суцільно захищену фортецю. До того ж паралельність будинків давала змогу формувати квартали, створювати вулиці, робити проходи між ними, які сходилися до центрального майдану.
Довжина радіальних рядів на поселенні сягає 100~300 метрів. Будинки тут різної величини, але причілкові стіни стоять на одній лінії. Така архітектурна чіткість свідчить про планомірність і сформованість системи забудови не тільки на цих поселеннях, а й по всьому південно-східному ареалі заселення. Безперечно, що плануванням і будівництвом займалася певна архітектурна служба, адже будівничі знання у прамісті застосовані вміло і з великою точністю та доцільністю.
Трипільсько вулиця із щільним розміщенням будинків у Моидонецькому проміси
На Тальянківському поселенні за допомогою аеро- та геомагнітних зйомок виявлено 2700 будівель.
Всі вони розміщені по чотирьох еліпсах. Аналіз планіметричних даних показує, що розвиток його починався вірогідно із північно-західної сторони. Адже саме тут збереглися масивні рештки квартальної забудови. Зовнішній ряд віддалений від інших на 80 метрів. Оця віддаленість зовнішнього ряду і наявність у центрі майдану є характерною ознакою кожного протомюта. Забудова його від центру до краю є явищем закономірним, що свідчить про розвиток міста [70, 43—44].Геомагнітні дослідження обох поселень відкрили їхню структуру “як прототипу міст античного зразка”. Усі вони мають, за невеликим винятком, однакову схему. Поселення розміщені на мисах, плато поблизу річок. Планування коловорадіальне, що зумовлювалося рухом Сонця і небесних світил. Забудова йшла від центру до околиць. Житлові кола-овали разом із природними чинниками утворювали лінії захисту. Оселі були переважно двоповерховими.
Міста епохи енеоліту — це насамперед розвиток архітектури як за об’ємом, так і по вертикалі. На етапі Bl-BH житла, як ось в Онопріївці, уже двокамерні і
Розколім М.Шмагтя то М.Відейко 1986-1991 рр.
Модель двоповерхового житло Промило Розсоховатка.
займають площу до 100 кв. м. У Веселому Куті, в Миропіллі вони двох типів: Г-подібні та видовжено-прямокутні. Оскільки на Тальянківському протомісті будівель багато, то розміри їхні в середньому від 45 до 100 кв. м. У центрі Косенівсь- кого протоміста під час геомагнітної розвідки виявлено дві великі будівлі площею 200 кв. м, можливо, адміністративні. Розкопані шість жител мали такі розміри: 68, 110, 215,125,123, 50 кв. м. [10, 63]. Найдетальюше досліджено оселі у Майданець- кому. На великому поселенні й будівлі відповідні. Геомагнітною зйомкою встановлено, що жител площею в 50 кв. м було 400, 100 KB. M 518, ДО 150 KB. M ------------------------------------------------------------------------
374, 200 кв.
м — 219, 250 кв. м — 52, 300 кв. м — 9, понад 300 кв. м — 3. Вони багатокамерні. Так, на три розкопані житла виявлено 12 печей, навколо кожної з них гуртувалася родина. Отже, в одного роду [167, 93—94].
План промісто із Розсоховатки (Катеринопільський р-н на Черкащині, етап Bff-СІ). За K Шишкінмм
подібній оселі могло жити чотири сім'ї
Більшість житлово-господарських комплексів на останньому етапі Май- данецького протоміста існували одночасно. Це означає, що тут сконцетро- вувалося кілька тисяч жителів. “Таким чином, — пишуть М. Шмаглій і М. Відейко, — можна зняти одне із заперечень, спрямованих супроти інтерпретації трипільських поселень-гігантів як своєрідних “протоміст”, котрі сіяли сумнів у правочинності запропонованих палеодемографічних реконструкцій і заснованих на них висновків” [167, 94].
Переважали прямокутні будинки з глини та дерева. Стелі між поверхами робили із вальків завширшки навіть до 70 см і обмащували глиною завтовшки до 15— 20 см. Під час розкопок під стелею першого поверху знаходять знаряддя праці, рештки посуду, господарські ями як свідчення того, що він був господарським. На долівці другого поверху були лежанки, печі, жертовник, столовий посуд — усе те, що визначає його як житловий. Такі двоповерхові оселі характерні майже д ля всіх міст у Буго-Дніпровському межиріччі.
Илон Чичиркозівського праміста (етап СІ) за даними оерофотозйомки. За K Шишюним
За дослідженими будівлями в Тальянківському протомісті оселя мала такий вигляд. Вікна її були округлими. Це підтверджують і модельки жител із Розсо- ховатки та Володимирівни. Судячи з останньої, оселі розмальовували. Зсередини житло ретельно вигладжували глиною і фарбували в червоний колір, рештки якого залитися на обпаленій штукатурці. Уздовж стіни була глиняна лава довжиною 6,6 метра, шириною 70 см та висотою 10 см.
На ній під час розкопок знайдено п’ять горщиків-зерновиків. В одному з них були дві кам’яні сокири-тесла і шмат охри [71, /9—2/].Спочатку поселення визначалися за незвично великими розмірами, але коло- ворадіальне планування та багатоповерхові житла — це вже справжні ознаки міста. Безперечно, ці великі поселення не могли життєдіяти без адміністративного управління, господарського та ідеологічного забезпечення. Наявність у прамістах великих споруд, почасти з триповерховими надбудовами, особливо у центрах, свідчить, що вони могли належати вож-
Стотуетка волхва, можливо Бога, із праміста у Чичиркозівці Зібрання В. Мицико TMIX
Трипільська цивілізація на землях України
1 !оселення міського типу виникли завдяки продуктивному розвиткові суспільства трипільців-хліборобів, зокрема, особливому піднесенню їхніх архітектурних знань і будівничих умінь. Важливим тут є визначення академіка Володимира Вернадского. Обґрунтовуючи вартісність хліборобства як нової технології життя для людства видатний мислитель писав: “Хліборобство могло проявитися як геологічна сила і змінити оточення природи тільки тоді, коли одночасно з ним появилося і скотарство, тобто коли одночасно з вибором і розведенням рослин, потрібних їй для життя, людина вибрала і почала розводити потрібні їй тварини. Від робочих тварин вона отримувала нову для неї енергію, яка давала змогу прогодувати значну кількість населення, створювати великі поселення, міську культуру..." [17, 106].
Важливий також погляд М. Чмихова. За даними, зібраними Є. Філіпповим, на межі неоліту й бронзи виник екологічний катаклізм, викликаний “останньою в історії людства інверсією геомагнітного поля”. Попередня була на зламі мезоліту й неоліту і викликала потребу утворення нетривких державних об'єднань, а з останньої розпочався час сталої державності [152, 161—162]. Саме на цей період припав розвиток Трипільської цивілізації та її міст.
Археолог Ю. Шилов міста епохи енеоліту на території України сприймає як явище позадискусійне. На цій основі він у своїх працях розробляє концепцію “Сон- цеподібної країни Аратти”, відомої під археологічною назвою “культура Куку- тені-Трипілля" [162, 241—248].
Двоповерхове житло за даними розкопок прамісто у Тальянках. Реконструкція C Рижова
План найбільшого місто епохи енеоліту в Тальянках Тальнівського р-ну за аерофотозйомкою. За К. Шмшкіним
До занепаду трипільських міст спричинилися не тільки господарські та політичні мотиви. М. Шмаглій вбачає тут глобальний вплив: “Зникнення трипільських протоміст збігається з фіналом атлантичного оптимуму голоцену, що відповідає рубежу IV-III тис. до н. є." [168, 79, 83].
Основна заслуга трипільців у тому, що вони розробили і передали наступним поколінням систему планування та забудови міст за коловорадіальним принципом. До сьогодні це основний принцип містобудування. Розвивалася також і архітектура жител, які будували у два-три поверхи. Це основні ознаки міст епохи енеоліту на території України часів Трипільської цивілізації. Поява міст — то наша найбільша історична й наукова цінність. “Трипільські великі поселення, — писав провідний український археолог Іван Черняков, — представляють надзвичайний інтерес та можуть претендувати на роль унікальних пам'яток стародавньої історії європейського континенту, бо з подальшою долею трипільських племен пов'язано походження багатьох індоєвропейських народів” [150, 7].