ПАРНІСТЬ ЄДНАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ ЖИТТЄВИХ сил ТА ЕНЕРГІЙ
Зображення парності на горняті із Тальянківського праміста. Розкопки В. Круця
Необхідною умовою народження життя у земному свт є парність, цебто єдність протилежних начал.
У світогляді трипільців-оріїв вона найперше втілюється в образах Неба і Землі, як змальовано на посудині з Майданецького міста. Небо і Земля тут поєднуються високим овальним стовпом. Таке сприйняття зафіксоване в українських переказах, в яких мовиться, що небо на землі підпирається стовпами. Парність втілена в таких сакральних і життєтворящих величинах, як Вогонь і Вода, в ідеї священного шлюбу як вияв духовно розвиненого суспільства. Шлюбну пару на космічному рівні символізують Сонце і Місяць. У низці трипільських горщиків поруч із сонцем зображуються і фази місяця. У житті — це чоловік і жінка. Саме в таких образах вони виведені в українських колядках: “Ясен місяць — пан господар, красне сонце — жона його”. На весіллі парність уособлена в молодому і молодій, як Князеві і Княгині, а все, що стосується їх, має парну
Зображення парності на палеолітичному браслеті із Мізина. НМІУ
Поєднання парних сил на горщику-зерновику із селища Стара Буда (Звенигородський р-н, етап СІ). Розкопки М. Якимовича 1906 р.
Єднання чоловічого і жіночого начал но горщику із Гребенюкового Яру (етап А)
Парні рогульки на фруктовниці
із Гребенюкового Яру TMlX
кількість. У народних піснях вони оспівані, як голуб і голубка, лебідь і лебідка.
Особливо багаті на згадані порівняння такі підготовчі до шлюбу пісні, як веснянки, купальські. Якщо у весняних іграх на честь Володаря Вір'ян ще має вибирати собі пару, то влітку хлопець із дівчиною уже оспівані як місяць із зорею, чим наближуються до священного шлюбу.По зеленому гою
Собі пори не мою.
По зеленім барвінку
Вибирай собі дівку.
Веснянка із Вишнополя.
Сяяло зіронька, сяяло,
З ким же ти, Олесю, стояло?
З тобою, Васильку, з тобою, Як ясен місяць з зорьою.
Купальська із Романівни [91].
Священність шлюбу, втілена у парність як основу буття й космічного мислення, збереглася і в українській магічній поезії, передовсім у вимовляннях. Враховуючи, що ними займалися тільки посвячені люди, цебто ті, котрим дано, вони успадкували прадавні розуміння, знання таємні і магічні дії [24, 232]:
Цариця небесна усім пору посилає. Чоловік і жінко без пори не буває.
Отже, пара дається вищими небесними силами — “посилається Богом”, “Царицею небесною", яка давніше називалася Великою Матір'ю, Володаркою світу і життя в ньому. Хоч змовляння записане у 1960-х роках, але тут основною є жіноча іпостась Бога, а не чоловіча, що вказує на глибоку архаїчність образу.
Поєднання енергій на горщику із Глибочківського праміста Розкопки C Рижова
В багатьох прокреслених та мальованих оздобах трипільської кераміки сонце зображене з фазами місяця. За індоєвропейським світоглядом шлюб між ними відбувався на початку весни, коли сповна виявляв свою дію універсальний закон космо- руху [153, /58-/62].
Покришка із зображенням парної Сварги. Ронньотрипільське селище Гренівко (Побужжя). Розкопки М. Макаревича
Парність як одна із основних засад світового Буття, переважає в декоративних композиціях ранньотрипільського посуду. На орнаментованому горняті з Гребе нюхового Яру вона вже утверджується як першооснова.
Навколо дна прокреслено по дві лінії з обох боків. Ix обведено хвилястими лініями, що в плані утворює знак натвсварги. Зображення по всій наокружності горняти обрамлено двома лініями. Вони, як і знаки, — не просто позначки, а вмотивовані символи, відтворення певних ідей та закономірностей. На фруктовниці з-під низу наліплено парні рогульки з чотирьох сторін. За подібністю їх вважають образом жіночих грудей. Одначе вони — це той же символ парності, завдяки якій народжується і розвивається життя. Два сонця із прокресленої та крапчастої ліній є центральним у декоративній композиції великої ринки.Доволі місткі зображення на покришках. їхня краса має відповідати вмісту посудини, яку вони прикривають. Покришки виразно і змістовно декоровані. Вони вивершують загальну композицію орнаменту посудини. Парні напівкола, два овали, зображення двох зернин розміщуються симетрично. Завершується композиція на головці-ручці. У ній також втілюється ця життєтворча мірність. Дві перехрещені лінії утворюють хрест — знак вогню як вияв однієї з найбільших космічних
енергетичних сил. Його краї в типи покришці можуть бути загнуті СИМ
ВОЛ свастики, що символізує рух цієї творящої сили. На покришках із Гре- бенюкового Яру хрести прямі, створені із двох-трьох ліній. У навкісному, в двох його радіусах, прокреслено три і чотири риски. В іншій дві лінії мовби імітують перехрещення, але в симетричних радіусах є парні риски.
Подібні парні зображення рясніють і на кераміці ранньотрипільських селищ так званої олександрівської групи (Південне Поділля). Парні кола, овали зображено на мисці із самої Олександрівни. Подібна до неї за символами покришка із Тимкового. Прокреслений зигзагоподібний орнамент незрідка вважають зображеннями змія, який може символізувати родючість чи сонце. Одначе це не завжди вмотивовано. Зображення двох ліній є образом взаємодії двох енергій, вогню й води, позитивної й негативної, чоловічої й жіночої, від яких народжується життя у Всесвіті і конкретно у КОЖНІЙ родині.
На ринці із Олександрівни ці дві лінії-потуги відходять одна від однієї кожна у свій бік, але йдуть угору, зростають. Натомість на горщику з піддоном і Тимкового ці енергетичні величини вже наблизилися і мають поєднатися. На горщику із Слобідки Західної композиція ще змістовніша: дві різнорідні лінії, орнаментовані штриховими лініями, у своєму наближенні майже утворюють коло, в якому від кожної відходить по кружечку. В подібних парних зображеннях зародження життя уже втілено.Змістовний образ, котрий утверджує парність як життєтворчу космогонічну величину, зображено на великій керамічній посудині із Слобідки Західної. Дві звивисті величини із чотирьох прокреслених ліній поєднуються одна з одною. На краях однієї зображено по три триєдиних росточки-квіточки. На другій їх нема, але після поєднання вони з’являються у внутрішній частині. Обабіч цього єднання стоять обереги з ромбами на чолі — ознаками родючості; від них також відходить по дві хвильки. Два неповних овали створюють вигляд облич. Тільки на одному є крапки — очі, а на другому, до якого пішли лінії розвитку, їх нема. Ці два орнаментовані обереги стоять обабіч на всю висоту посудини. Судячи з прокресленого зображення на подібній посудині із Тимкового, до яких дотичні лінії цих енергетичних потуг, обереги причетні до зародження та розвитку життя [11, 14].
На трипалій статуетці з Олександрівни на голові зображено знак двозубу. З ньому уособлювали образ Тельця-Велеса. Хоч він символізує і парність. Пізніше цей образ знайшов розвиток у мальованій кераміці розвиненого Трипілля. Його зображували на прямій чи хвилястій ніжці, у поєднанні з ромбами, що прямо вказує на його родючу сутність. Дугоподібні зображення двозуба є на мисках з трипільських міст. Так, на мисці з Тальянок усе в композиції парне: дві лінії самого двозуба, два видовжені заштриховані овали, дві хвилясті лінії, які йдуть від вінця миски до основи двозуба.
На мисці із Майданецького два симетрично розміщені двозуби займають усн внутрішню площину посудини. Вони спрямовані до вищої сфери, яка схематично зображена в образі сонця та двох зірок. У нашій добі знак двозуба у вигляді двох пір'їн увінчував шапки гетьманів як творців держави, був у гербах козацької старшини. Жінки свої хустки зав'язували на лобі так, щоб два кінчики стриміли вгору, означаючи цим свою причетність до родючої космічної сили. Як старшина в державі, так і жінки в сім'ях дають лад.Не лише композиції в кераміці, а й ритуали відтворюють парність. Коло святилищ у Липканах, Трутнештах виявлено по дві богині. Цей парний символ втілює двох небесних дарувальниць добра, тих богинь, які сприяють урожаю [120, 203].
Виражальні засоби у розвиненому Трипіллі надають мистецтву більшої насиченості і в кольорах, і в образах. Тому й парність як мірність космічна набуває більшого поширення. З’являються парні посудини, особливо біноклеподібні. Частіше почали виготовляти посудинки у вигляді санчат. На них виліплювали дві голови волів, а два
Двозуб, як ознака парності
а} на голові статуетки із Олександрівки (етап А),
6} на голові двотрикутноі Богині із Костешт IV (Молдова, етап Ctyl в/ парні оздоби но стотуетщ із Гарбузина (Черкащина),
г) но голові Богині із кам'яної стели в Усатовому (етап CH);
д) головний убір но два роги української шляхтянки XVIII ст Зо O Рігельманом
е) на шапці гетьмана Богдана Хмельницького,
є) на голові статечної жінки з Полтавщини, фото 1982 р
полози так змодельовані, ніби це їхні ноги. Побільшало і символів у мальованому орнаменті. Уже з’являються парні сонця, парні листки-дуги Сварги, парні отвори, знаки напівсварги стають зростаючими й обертальними. В орнаменті зображуються два колоски, такі ж деревця, дві тварини — кози чи собаки.
Два отвори ручки горщика мають не тільки функціональне призначення, а є також елементом декору. Ті дві енергетичні сили, які зображувалися ззовні на горщиках у ранньому Трипіллі, у розвиненому малюються на мисках, але в середині. З обох країв вінця лінії енергетичних потуг наближаються до центру миски. Тут зображене кружальце, котре є метою того поєднання. Із двох сил народиться третя як необхідна умова розвитку життя. В деяких малюнках вони зображені із двох ліній, а вид спереду має вигляд дуги з рисочками по краях. Всередині миски малюється то одна, то дві окружки. На одній мисці із Майданецького ці дві енергетичні потуги мають навкісний хрест, що вказує на їхню вогняну сутність.Найзмістовнішим є малюнок на горщику із Майданецького. Листок росту, як частинка знаку Сварги, відходить від вінця. Такий же листок, але вже від меншої сили, йде від ребра двоконічного горщика. Вони рухаються один супроти одного і не просто поєднуються, а взаємопроникають. Енергія неба і енергія землі об’єднуються в одну рухову і зростаючу силу.
Єдність протилежних начал, образно втілених у парність, мають священне походження, оскільки від цього народжується і розвивається життя. Парність як духовна основа проявлена у мистецтві раннього Трипілля, а потім образно і духовно збагачена на його розвиненому етапі, свідчить про усталений космогонічний світогляд. Хлібороби не тільки усвідомлювали цінність вищих космічних сил, а й знали ті закономірності, на основі яких розвивається життя на Землі і в Світі. Тому й успішно вели господарство на Богом відведеній їм землі.
На основі парних сил чи енергій, які часто так поєднуються, що створюють образ косморуху, наші пращури витворили універсальний символ розвитку та безмежності життя — безкінечник. Він входить у структуру орнаментальних композицій усіх культур, які розвивалися на землях України.