СВІТОВИДНІСТЬ

Горщик із Владисловівки Жашківського р-ну на Черкащині (етап ВП).УКМ

СВІТ

НА ЧОТИРИ

СТОРОНИ

Світ ні чотири сторони

Покришка із чотири часною композицією із Олександрів™ (етап А)

За законом Світового ладу

Зображення чот причаєності як центру Світу на горщику із Олександрів™ Розкопки К.

Чотири напівсонця в оздобленні миски з Чичиркозівського прамісто (етап СІ)

женнями ромбів на обох краях. Цей образ

Чотиричосна композиція в оздобленні скриньки’жертовника з Окопів (етоп Aj

розвинений і на іншій статуетці. В центрі композиції також є ромб. Від нього на чотири сторони йдуть прокреслені лінії, а в кожному з чотирьох секторів підкови- дуги своїми краями спрямовуються назовні. Отже, життя розвивається, розпрос­торюється на чотири сторони світу.

Очевидно, побут та духовне життя були наповнені чотиричасністю як основою світогляду. Бо, як сказано у гімні про Пурушу, він складався з чотирьох четвертин: три виросли у небо, а одна зосталася на землі.

Образ Сворги в русі но мисці з Гребенюкового Яру

Хрестоподібна бляшка кіммерійців з Рижанівки Звенигородського р-ну на Черкащині

Чотиричасність, або світовидність, становила основу світогляду трипільців-хліборобів і була все- об’емним образом повноти світу. У духовному ЖИЛІ

вона стала провідною стильово-композиційною рисою. Адже все зображувалося і діялося на чо­тири сторони. Це — і чотири фази сонця, і чотири пори року, і чотири сторони світу. Згодом таке сприйняття світу стали називати світовидністю. Оскільки в образній системі переважав символ сонця, то його рух у колі Зодіаку, за визначенням М. Чмихова, став “ядром” універсального закону світо­вого колообігу та космічного ладу. Окрім археологічних матеріалів, :вітовидність засвідчена і в колядках, створених за тим же принципом, що й розписи на кераміці трипільців. Теслі зводять чотирибічний храм, в основі якого сяє сонце.

Сарматська застібка із Новопилипівки з образом чотиричосноі ромбічної сфери та Сонцем в центрі. // ст. до н. е

Уособлення у Сварзі ЧОТИрИЧОСНОГО Світу но бляшці з Оситняжкм (Середнє Подніпров'я)

Зображення Сварги на посудині з Гренівки (етап А) то на коровайницькгй шишці з Павлівни //

Тапьнівського р~ну, 2001 ρ TMlX

Першая часточка — світанєчко раннє, Другая часточка — сонце правидненьке, Третяя часточка — ясен місяченько, Четвертая часточка — дробен дощик сіє.

За принципом чотиричасності створюються композиції в українському народ­ному мистецтві, будуються оселі. Хлібороб, перш ніж сіяти, посеред ниви клав хліб- сіль на рушнику, кланявся на чотири сторони світу і хрестився по три рази. Навіть кілок затісують з чотирьох боків. Людина, як і світ, також чотиримірна.

Статечна українко у головному уборі но чотири роги, XVNI ст. За О. Ркепьманом

Ялино Ратушняк. Писанка з чотирибічною сферою Світу, с. Кобриноее Тальнівський р-н. 1970 р

Світ — це величний храм, і світло від нього як найвище благо для життя лине звідусюди. Крізь його віконця сонце сяє вранці, в обід, у полудень, під вечір. Так світить воно весною, влітку, восени, взимку. Отак на чотири сторони сяє воно вічно. Подібно до цього і розвиток йде. У рідній стороні весь рід красен, як небесні світила [133, 128]:

У мене батенько — ясний місячик,

У мене матінко — ясная зоронька, У мене братик — яснеє соненько, У мене сестронька — ясная звіздонька.

У чужій стороні нема ні просвітку, ні життя. Там “сонце не всходит, місяць не світит, зоря не всходит, когут не піє”. Удома все те є. Тут навіть красна панна вишиває прекрасну чарівну кошульку для свого брата. Коли він ожениться, усе

Сонце і Зорі в образі вишнього Світу на горщику із праміста Стіна {етап СІ).

Розкопки М. Макаревича

Стояло світило зірочок чотири

Чотиричасна композиція в оздобленні миски із Внквотинського могильника (етап CHj

Дівчина як Панна так же світовидно має робити. Своєму Іванкові вона про це “одписує й одказує" [58, 139]:

Я до тебе но двор дробним дощем,

А в сіни ясним сонцем,

В хоту — паненкою,

А за стол — миленькою.

Образ сокола у весільних піснях — це символ вістуна. Він, мов отой небесний Pa- рог із Сваху, несе вістку від свахів, Князя чи Княгині. Соколонька посилають до неньки, аби вона вчинила доладно і на всю світову повноту [110, 197]:

Нехай столи тесовії заставляє,

Нехай хліба пшеничнії накладає, Нехай свічі восковії не вгасають, Нехай мене з дружечками дожидають.

Орел — не тільки сонячна величина, він і ревний господар. У праці йому й сили при­роди сприяють [58, /56].

Чотири Сонця і хрест на срібній бляшці екологів. Кургон Красний Кут, IV ст до н е

Орел поле виорав, Та пшеницю посіяв,

Чотири птахи розкручують Сонце.

Крилечками зволочив, А дробен дощик примочив.

Хліборобство — це безперервна праця у суголоссі з природою: оранка, сівба, вирощування та збір урожаю. На жнивах відбувається та­кий же колообіг хліба, як і колообіг сонця в мальованому розписі посуду трипільців-орГів. Хлібороб звертається за поміччю до священ­ної сили [40, 116]:

Допоможи мені, Боже,

З нивоньки в стодолоньку,

З стодоли в комороньку,

З комори но нивоньку В щасливу годиноньку.

Kocмогенна сила води весною проявляється сповна і життєтворчо. Все розли­вається, розвивається, співає [58, /54]:

Розлилися води на чотири броди,

Ой, дівки, весна-красно, зілля зелененьке/

А в одному броді зозуля кувало,

А в другому броді щуко-риба грає, А в третьому броді соловей щебече, А в четвертім броді дівчинонька плаче.

І кохання розквітає весною. Дівчина у веснянці “На кладочці стояла" дію на чотири спрямовує. Вмиває личенько, рученьки, ніженьки, косу задля благосло­венного: “Благослови, Боже, і тебе, і мене, і тоє личенько, що цілувало мене". Ko- Підекко бронзового BfKy із зображенням Сонця і знаками росту. Акерман, Крим

Пряжка із хрестом у колі. Мідь.

Могильник Суук-Су, Крим. Vl-Vll ст. OAM

Хорошенько коровай бгають,

Маслом поливають,

Сиром посипають,

Медом присмочають.

Бгання коровайницями того священного хліба є виображенням самого чотиричасного світлосяйного Світу, відтвореним у компози­ціях гончарів Трипілля чи у творчості україн­ських народних мистців [19, 127].

Чотири ножі в діжі, П'ятий но послузі. Довкола свічі палають, А в середині коровай бгають.

Перед заміжжям Доля дівчині у сні являється у вигляді чотирьох речей.

Васильки — то твоя доріжка, Чорний шовк — то твої коси, Дрібний горох — то твої сльози, А калина — твоє дівування, Усе твоє прибирання.

Миско із образами росту і розвитку; с Майдан-Бобрик Вінницької обл., 1940 р.

Шлюбом опікуються небесні CBITKU Вони виряджають у нову, тепер уже CC- І новну дорогу, дівчину-сироту [47].

А виряджо мене ясний місяць, То виряджо мене ясно зіронька, Дає мене заміж невісточка,

А виряджо мене темно кічка-летрівочко.

Власне і сам шлюб є не тільки спра­вою молодих чи роду. Це дія усього на­вколишнього, яке задзвеніло, загомоніло ви тієї зміни, котра постає у житті людини, отже, і всього довкола [91].

Тупнули коні на стойні, Брязнули цимбали на столі, Полинули сірі гуси на ріки. Розплели русу косу навіки. Розплели кісоньку та й мас. Нехай моя Маруся гуляє.

Чотиричасна композиція в оздобленні мисника. Початок XX ст. C Вишнопіль Тальнівського р-ну. TMlX

на, родючі, як земля, а краєш, як сонце! 1 аке ж побажання втілене і в пісні при покриванні молодої — обрядовому дійстві, коли з молодої створюють образ жінки на все її життя. Це не тільки закутування у хустку, а побажання всіма світовими силами [47].

Сестра сестру покриває, Щастя, здоров'я наділяє, Щоб була здорова, як вода, Щоб була багата, як земля. Щоб була весела, як весна.

Обдаровування народжуваної сім’ї — спра­ва загальна, піклування усього роду. Тож із ви­соти священної предківської могили молода звертається до родини [111, 28—3/]:

— Сходься, роде, сходься! Близькії і далекії Вбогії і багатії, Сходьтеся до хати Та будемо дарувати.

Обдаровують не тільки молодих, а й батьків за вдячність. Це також відбувається чотиричас- но. Тестя обдаровують: “Та кунами, та бобрами, чорними соболями, червоними та чоботами”.

навскісний хрест — основний образ у вишивці. Поділля, XX ст

Чотири Сонця на вишититому рушнику. Зібрання В.Мицика. TMIX

Весна всім дари і справи несе. Так і молода прощається зі своїм дівоцтвом. На милий світ і люд вона роздаровує усе своє дорогоцінне, бо до нього уже повороту не буде, а тільки пам’ять залишиться у стрічці, китайці, серпанкові. Стрічку дає:

Старшій дружці з чолочка,

А другій — з віночка, Боярам — китаєчко, А свасі — серпаночка.

Народжена дитина є часточкою світу. Тому й бажають її світочинно і відпо­відно для зростання та життя:

Ой росточки у косточки, Сонки-дрімки у віченьки, Здоров'ячко у сердечко, Добрий розум в голівоньку.

Не лише у святих справах світ проявляється чотиричасно, а й у справах звич­них життєвих, навіть у горі. Козак, напуваючи коня, розпитує орла, який аж під сонцем літає, чи журяться за ним батько, мати, брат, сестриця. За всіх чотирьох той відповідає, як рідня за ним побивається. Рід кревний має жити купно, і якщо когось нема, то печаль для всіх. Орел розповідає: “Ох журиться, убивається і день, три дні сподівається”. Так і сирота у пісні “Ой буду я, буду неділеньки ждати”. У цей сонячний день через птахів вона посилає свою тугу, яка сіла “важко на серденьку”, до чотирьох рідних:

Стояло світило зірочок чотири

Чотиричосні композиції на керамічних мисках із с. Бубнівки Вінницької обп. та с. Гнильця Звенигородського р-ну на Черкащині

Ой пошлю я голку, де мій рідний батько, Нехай прийде, одвідає, коли йому жалко.

Ой полети, орле, де мій братик оре. Нехай воли покидає, мене одвідає. Полетіть, синиці, де мої сестриці, Нехай мене одвідають, мої жалібниці. Полети, чечітко, до моєї тітки, Нехай прийде, одвідає бідної сирітки.

Світ розсвітлюється і розвивається на чотири сторони. З вишньої життєтвор- чої сфери спрямовується Божа благодать і сила.