ТРИЄДИНІСТЬ У ЧОТИРИЧАСНОСТІ

Покришка ІЗ навскісним Хрестом У три ЛІНІЇ ІЗ Більче-Золотото [Тернопілля, етап СІ) Розкопки T Осовськото Краківський археологічний музей

ТРИЄДИНІСТЬ

У ЧОТИРИЧАСНОСТІ

вінцю вона оздоблена зубцями, мов сонячними проміннями.

Триедині проміння на чотири сторони в оздобленні посуду Майданецького проміста. Розкопки M Шмаття

Світовидність в оздобленні посуду Трипільської культури о) Гребенюків Яр (етап А),

6) керамічна підвіска із селища Кошилівці-Обоз (етап Cll, Тернопілля),

в) на пряслі з Варварівки XV (Молдова);

г) денце посудини з с Комарового Перюд бронзи

гушенів. Від середини відходять чотири вертикальні лінії, а від них урізнобіч гри­мовані по три різновеликих. У такій свастиці уособлено і сонце, і силу його руху. Сакральну картину хліборобської сутності розгорнуто в оздобленні горняти з Чичир- козівського міста. Три колоскові древа тягнуться від Землі до Неба, а з боків вони оберігаються чотирма драбинами, лініями, що підсилює їхню священну спрямованість. До неба вони тягнуться і звідти черпають собі силу. Композиція на горщику з Гре­бенів також сюжетна: обабіч дороги із трьох ліній змальовано чотири стіжки.

Кераміка бронзового часу як за формою, так і за оздобленнями набагато уступає гончарним виробам трипільців-хліборобів. Можливо у їхньому суспільстві розвивали­ся інші жанри. Одначе орнаментальні композиції світоглядно пов'язані з Трипільсь-

Схема руху Землі і Сонця

Прясло із селища Трипільської культури в с. Паволоч Житомирської обл

кою культурою, як ось на посуді з Комарового. На чашці, як і на мисках чи горщиках трипільців, хрест із трьох ліній розпросторюється на чотири сторони. На денці іншої — клиноподібні зображення, нанесені трьома лініями, спрямовані на чотири сторони. На площині посудини прокреслено геометричний хмелик із трьох навскісних ліній. Вінець обведено трьома орнаментальними колами. Уся чотиричасна композиція оздоблен­ня витворена триєдино і триярусно, як і в трипільців-хліборобів [5, 177].

Чаші-секстанти тієї епохи дають монументальніші зображення. Нижче вінця три лінії виписують чотиричасну композицію. Від денця, на якому витворено со­нечко у три кола та чотири трикутники, відходить сім пучків променів. Помежи ними зображено три сонця у три кола та чотири ромби в три лінії. Зверху кожно­го з них нанесено по місяцю-серпанку. Відтак декоративна композиція створена на засадах семичинності — триєдиносп у чотиричасносгі, у виявах основних світо­вих потреб: світла і родючості [161, 202].

Технологія у залізному віці змінилася і метал почали широко застосовувати у господарстві та мистецтві. Попри все художня творчість базувалася на тих світо­глядних засадах, що й у попередні часи. Так, на відомому золотому гребені з кургану Солоха чотири леви тримають трьох воїнів, котрі відзначилися у бою. Прикраса для вуздечки кіммерійського часу вирізьблена на кістці (зольний курган, Крим, роз­копки А. Щецинського). Композиція її тричленна, але має два яруси.

LyJ f

Ринка Черняхівськоі культури із знаками триедин ості / чотиричасності, с Восипівко Одеської області OAM

рюють заокруглений ромб. У ньому другий ярус поєднується з основою компо­зиції — чотирираменним Сонцем. У цій мініатюрі схематично зображено ромбіч­ну сферу Світу з основними світилами та мірностями. Зростання Свпу та його рух на усебіч — така ідея цього космологічного образу на прикрасі вуздечки. Подібні зоб­раження є і на золотих пластинках кінської упряжі. Такі оздоби цілком вмотиво­вані. Завдяки коням мобільність суспільства зросла» процеси прискорилися. Кінь вважався священним, бо уособлював сонячну силу і рух, возив саме світило небом.

Художній досвід предків як світоглядні й творчі засади передався і митцям Київської Русі. Мистецькі жанри були розмаїті, зразки творів дійшли до нашого часу. Для прикладу розглянемо срібний колт із селища Личківка (Львівщина, XlI ст.). Він округлий, з рядочками виступів по краю мовби відтворюють про­міння сонця. На всій площині його широкі лінії утворюють по три виступи, спря­мованих на чотири сторони. У плетиві давньоруського стилю митець досконало втілив триєдиність у чотиричасності. В основі виображено головні мірності Світо­будови: два прямокутники створюють навкісний хрест і переплітаються з ромбом, утворюючи цільну семичинну композицію.

За таким світотворчим принципом виображено й ведійського Пурушу. Велет Трипільської культури на петренському горщику має три яруси по вертикалі і чотири руки з боків — по горизонталі.

Триєдиність в орнаменті зображується переважно вертикально, що символізує ріст, зростання. Чотиричасність йде по горизонталі, утверджуючи розвиток, розро-

Срібний копт із Личювки на Львівщині, Xfl ст

Михайло Жук Вишитий рушник, с Жовни не Чорнобоївського р-ну на Черкащині. Гладь, / 968 р Зібрання В Мицика

стання. Поєднання триєдиності у чо- тиричасносп створює багатозмістов- ний образ життя у світі. Утверджен­ня росту й розвитку — характерна риса не тільки в трипільському де­коративному мистецтві, а й у багатьох жанрах українського народного мистецтва і усної творчості.

Пізнання співмірності світу — триєдиність у чотиричасності — було свого часу геніальним відкриттям основ Світобудови. Воно стало не тільки художнім утвердженням життя, а й дало поштовх для піднесеного розвитку хліборобства, мистецтва, архітектури. Ці світовидні засади стали визначальними у всіх наступних історичних формаціях. Прикладом такого образного уособлення є шедевр дав­ньоукраїнського мистецтва — скульптура Світовида часів Київської Русі. Вона чотирибічна, а по вертикалі — триярусна. Світовид — це й образ історичного зростання та розвитку народу, єдність його минулих, сущих та майбутніх поколінь; це й основа світогляду, в якому світ сприймається цілісним.

Такий образ є і в декоративних розписах, вишивці та інших жанрах українсько­го народного мистецтва. На мисці XVII ст. триєдині квітки-росточки від центру відходять на чотири сторони. Розміщені вони на чотирьох овалах, а все зображен­ня об’єднане ромбом, як образом сфери Світу. Її розкручують чотири-шість ко­лових ліній. По вінцю зображено десять сонечок-зір, кожне із чотирьох пружків, а між ними змальовані триєдині росточки.

Ніна Пономаренко. Писанка 'Вило'; с. Гусакове Звенигородського р-ну, 1980-ті роки

Трисдинкть у чотиричосносп на мисці

з м Василькова (Київщина), кін. XlX — поч. XX сг

За цими ж стильово-композиційними засадами творяться образи в народній кераміці, декоративних розписах, зосібна писанках, вишиванні, художньому хлібопе­ченні. Зображення наглядно стверджують, що образотворча мова всіх жанрів ук­раїнського народного мистецтва — спільна. Образ на писанці із Ропотухи (Уман­щина) називається триголов: у чотиричасніи композиції зображено чотири трик- ветри. Кожен із трьох його країв роздвоєний, що є ознакою парності. На писанці “Півнячий гребінь” (Уманщина) намальовано три гребені, а на кожному з них — по чотири зубці. Триєдині зображення на писанці “Вила” з Гусакового (Звениго- родщина) спрямовані на чотири сторони [89, 9]. Таких прикладів можна навести з багатьох жанрів. Розглянемо вишивку рушника М. Жука із Жовниного (Чер­каське Придніпров'я, 1969 р.). Навколо парних ромбів всіяно зорями-ружами, а всередині їх є по ромбику з потрійними ще меншими ромбиками. Від граней ромба на чотири боки відходить по три лінії-промені. Від кожного кута ромба вироста­ють чотири триєдині росточки. Тут митець талановито й змістовно втілив і парність, і триєдиність, і чотиричасність, а відтак ріст та розвиток у Світі.

Світовидною є також колядка “Добрий вечір тобі, пане господарю”, в чоти­рьох рядках якої діють три сили із четвертою володарючою. Ця свгготворча риса в українських колядках виявляється сповна.

Церков муруют з штирма углами, З штирма углами, з грома верхами.

Трисдиність у чотиричасності

Дивень із Тального (Черкащино) TMIX

Господар, як хлібороб, працює у триєдиносп й чотиричасності свого земного вір’я [29,140]:

Шарує волоньки на три плуженьки,

А чобонисті бай на чотири.

Кладе стоженьки у три шароньки, Кладе копоньки та у чотири.

Міряє жито у три переруби, Яру пшеницю та у чотири.

Ця світотворча риса втілена і в інших обрядових піснях. Веснянка стверджує, що посіяне триєдино небесна сила збільшить [29, 142]:

Посіяли горох у три стручки, Та роди, Боже, у чотири.

Наисвятішим і найсприятливішим є поклін людини, коли вона кланяється по тричі на чотири сторони світу. Такого звичаю дотримувалися хлібороби, починаю­чи сіяти. Так кланяються молоді на весіллі своєму родові.

Ми розглянули окремі твори, але у творчості українського народу є цілі духовні системи. Насамперед це — свята Сонячного кола, якими вшановують свята на честь Сонця кожної пори року — Коляда, Великдень, Купайло, Калита, і три при­святам при переході однієї пори в іншу — Колодій, Трійця (Зелене Вір'я, Зеле­на Неділя), Весілля Свічки.

СВЯТА СОНЯЧНОГО КОЛА

Миска із чотиричосною композицією. Поділля, XX ст.