СВЯЩЕННЕ КОЛО

Прадавні хлібороби-орії часів Трипільської культури жили й тво­рили за універсальним законом колообігу. Усе їхнє буття були оперте на його життєві вияви, а результати, яких вони досягали, були наслідками його священної дії.

творчості.

Ще в ранньому Трипіллі (Al) на горщиках почали зображувати “сонце в русі**. Усі чотири фази переходять одна в одну. Рух цей стрімкий, променистий, взаємо- підсилюваний і безкінечний. Покришки округлі, а декоративні композиції мають коловоротний принцип, який роз­повсюджується на чотири сторо­ни [87, 2/5]. Таке відтворення свггу є світоглядною сталою, твор­чо усвідомленою й образно втіле­ною. Розуміння світу у його 40- тирибічносп, себто повноті вияву, і руху по колу утверджуються в розписах кераміки розвиненого Трипілля, в архітектурі, плануванні поселень, ритуалах, стають визна­чальними в орнаментах наступних історичних культур.

Буго-дніпровське осердя Трипільської культури, за визна­ченням доктора Валентина Дани- ленка, є корінним у ній. Тут вона набула величного розвитку. Саме на пограниччі зі Степом виникли

Горня J сонцями но чотири сторони із селища трипільської культури в Семенів ці (Уманщино, етап β∕J Зібрання Г. Храбана УKM

План Доброводсьхого прамісто за аерофотозйомкою. Розшифрування К. Шишкіна

найбільші поселення епохи енеоліту. Багато поселень, а особливо протоміста збу­довані за єдиним коловорадіальним принципом. Він ґрунтується на їхньому світогляді і відомий майже із самого початку розвитку цієї культури прадавніх хліборобів. Коловий принцип забудови селищ відзначив ще В. Хвойка на поселеннях у Xa- леп’ї, Стайках, Верем’ї, Жуківцях, О.

Колове планування започатковане ще на ранньому етапі. Поселення в Бер- нашівці (Трипілля Al) дає чіткий зразок: шість будівель споруджено по колу через 15—18 метрів, а сьоме розміщено в центрі [55, 20]. Подібно, але вже в першій половині середнього періоду, забудоване поселення Хебешешти-1 (Румунія). Його житла йдуть по колу, а в центрі — також великий будинок [147, 196]. У графіч-

IXO

Поховання по колу на Вихватинському могильнику (Молдово, пізнє Трипілля). За В. Маркевичем

йому зображенні відтворюється СВІТЛОНОС­НИЙ образ — сім сузір’їв зодіаку. З роз­витком культури колоподібний принцип ус­талюється, стає засадничим під час споруд­ження поселень. Чітке планування по колу уже переважає на середньому етапі. Воно лежить в основі таких різновіддалених по­селень, як Щербанівка, Верем’я (Придніпро­в’я), Котювата, Харківка (Черкащина). Селище Онопріївка-1 (етап BI-BII) забу­доване на трьох колах із щільною концен­трацією будівель. Поселення надалі набу­вають великих розмірів. Так, Веселий Кут забудований по чотирьох еліпсах, а Миро- гплля — на трьох [121, 102; 143, 777,180], За колами, еліпсами топограф К. Шиш- кін (Москва) на аерофотознімках виявив протоміста на території Черкаської області. Поселення в Майданецькому, Тальянках забудовані по чотирьох еліпсах, у Доброводах — по п’яти, у Косенівці — на семи-дев’яти, у Небелівці, Чичир- козівці — більше ніж на десяти. Отже, поселення розвиненого та пізнього Три­пілля забудовані по колах, еліпсах, овалах.

Коловорадіальний принцип забудови — це принцип сонячний. Він відтво­рює схематично і коло сонця, і радіуси, як його проміння. Розміщення жител по еліпсу є образним відтворенням траєк­торії руху планет. Вся коловидна забу­дова спрямована не лише на енергетич­но-духовне побутування, а й на охорону поселення. Все живе має навколо себе захисні оболонки, пояси. Є вони навколо Землі, є навколо істоти, є й навколо кож­ного поселення як живого організму. Кожна людина має три енергетичні рівні: перший для захисту білкової тканини, в якій міститься душа; другий захищає душу від впливу природного випроміню­вання Землі; третій захищає душу від окремих космічних променів. У таких

План трипільського селища в Петренах (Молдова, етап СІ)

За К. Шишкіним, В. Маркевичем

5 Мицик В.

190

Трипільське селище Коломийщина І (Подніпров'я, етап Bff). За Є. Кричевським, T Пассек

захисних оболонках і зображені людські постаті на керамічних виробах із трипільсь­ких поселень Жуювці, Гребені, Кошилівці-Обоз (Україна), Костешти IV, Бринзе- ни III (Молдова), Троян-Дялул-Фунтинілор III (Румунія) [147, 294]. Подібний принцип відповідає і поселенням: кола охороняють енергетичну та духовну серце­вину селища, міста. То його живильні й захисні рівні.

Спорудження будівель по колу виходило із вірування прадавніх хліборобів в основну священну силу — Сонце. Вивчаючи проблему колових поселень Три­пільської культури на території Черкаської області, архітектор із Петербурга Леонід Гуревич виявив, що в основі забудови протоміст є три рівновіддалені концентричні окружності — 3, 6, 9. У сумі вони становлять число вісімнадцять і влаштовуються подібно до сонця, місяця, ясних зір. Згадаймо, що в українських колядках оспівані саме ці три космічні величини. Що це: штучні вогні чи видимі небесні світила? їхня кількість співвідноситься з кількістю радіальних вулиць геометрично найправиль­нішого із круглих поселень культури Трипілля-Кукутени Майданецького праміста.

Миски із парними силами. Небелівське прамісто, етап BH-CL

Розкопки М. Шмаглія, М. Віденка, В. Мицика

місцевостей у середніх широтах дорівнює вісімнадцяти. Отже, радіальні напрямки вулиць могли бути світоглядно заданими, пов'язаними зі сходом та заходом сонця і ритуалами, які здійснювалися в центрі поселення. Якщо місто змалювати графіч­но, то побачимо, що майдан відтворює сонце, від якого йдуть промені-вулиці й енер­гетичні ХВИЛ1-ЄЛ1ПСИ.

Функціонування эон (за Л. Гуревичем) на поселенні таке: у зовнішній — тва­рини, в середній — житла людей із закритими приміщеннями, навісами, загорода­ми, дворищами. Центральний майдан був вмістилищем духів та вогню. Сакральна сила майдану зростала у поєднанні з вогнищами. Кожне-бо вважалося духотворя- щою часткою великого і священного ритуального вогню [85, 24]. Така схема відповідає структурі Сонця: ядро посередині і два кола сфери.

Доба Трипільської культури є вже часом палеометалу. Богом небес і небес­ного вогню на той час був Сварог. Його земні посланці іменувалися Сварожича- ми. Очевидно, центральний майдан і був місцем святкувань на честь Сонця, вша­нування Бога Сварога через жертвоприношення і ритуальні вогнища-Сварожичі — основного означення сонячної сутності міста.

У житлах сонячне відтворення було насамперед у печі як енергетичному дже­релі хати — мікромоделі сонячної іпостасі, святилища із прокресленими колами та округлими вікнами. Вони відтворені на модельках жител та виявлені під час розко­пок. При будівництві осель трипільці-орії застосовували свої знання з геометрії, використовуючи коло, квадрат, трикутник. За допомогою останнього будівельники

Обертання Зорі на мисці із Гребенюкового Яру (етап А).

завжди мають прямий кут і добиваються “золотого поділу”. До такого висновку прийшов Павло Корнієнко, досліджуючи модельки з території нашого краю — Розсоховатки, Володимирівки, Сушківки, Попудні. Вони були своєрідною “проек­тною документацією”. Через виміри мо- дельок, посуду, статуеток йому вдалося ви­явити модульні закономірності й зіставити їх із планами житлових майданчиків, виявлених під час розкопок Результат був неочікуваним: житла виявилися однотип­ними і споруджувалися за одними й тими ж конструктивними розробками.

Модельки з Попудні та Сушківки ок­руглі за формою і, здавалось би, не підходять до прямокутної будівлі. Але це тільки на перший погляд, бо основним для розмітки плану трипільської будівлі є коло. Навівши його, можна в ньому розмітити і загальний план, і внутрішню схе­му. Крім того, сама розбивка безперечно пов'язана з колом: з орієнтацією будинків, з типовою системою забудови, з фіксованими точками сходу та заходу Сонця. Будин­ки споруджувалися, як нині кажуть, “вікнами до сонця”. Так, щоб і влітку, і взимку найбільше світла потрапляло в оселю. Для цього давні будівельники добре орієнту­валися по орбіті, точніше, по видимій дузі Сонця.

Виходячи з археологічних та етногра­фічних даних, плануваня могло відбувати­ся таким чином. У день весняного рівно­дення — нині це 22 березня — перед схо­дом сонця в середині північної ділянки майбутнього будинку втикали тичку. Потім прив'язували до неї мотузку довжиною 3,15—3,25 метра і обводили коло, познача­ли дугу. Тінь, яка падала від тички, слугу­вала за основну лінію. Точки перетину кола позначали кілочками. Пряма лінія була діагоналлю “модульного квадрата” і дов­жиною “опорного прямокутника” — го­ловних планіметричних одиниць будинку. Через центр кола проводили перпендику-

Миска із парними силами. Селище Жури (Молдова, етап ВИ/. Розкопки C Бібікова

Українські миски із зображенням священного кола руку

ляр з півночі на південь.

Така інтерпретація трипільського будівництва випливає з досліджень житло­вих комплексів, в яких добре простежуються архітектурні особливості, з орієнтації будинків та поселень прадавніх хліборобів на рух Сонця, його точки сходу й заходу впродовж року. Безперечно, що планування, будівництво було наслідком їхнього світогляду. По сонячному колу забудовувалися і поселення, і житла в ньому. Навіть вікна в будинках мали вигляд кола-сонця. Коло було основним в орнаментальних побудовах. Печений хліб був круглим, як саме Сонце, мав його символічні оздоби.

Універсальний закон як вияв косморуху, відкрив для хліборобів-орйв циклічність господарської діяльності. Хліборобський рік для них складався із 7 сузір’їв зо­діаку, а рік календарний — із 12. Його знання дали можливість визначати пару­вання та отел у худоби. Стали усвідомлено і з практичною користю вести госпо­дарство. У праці почали застосовувати види діяльності, пов’язані з обертанням: до­бування вогню, свердління — наявність великої кількості свердел у житлах поселень; прядіння і ткацтво — знахідки відтяжок від ткацьких верстатів, прясел від вере­тен. Прясла здебільшого оздоблені солярними знаками. Це засвідчено на виробах із Розсоховатки (Черкащина), Малі Дорогостаї (Західна Волинь), Костеніти IV (Молдова) [65, 208. 212—213; 78, 41; 147, 304]. Різноманітного і мистецького розвитку набуло найосновніше ремесло — гончарство. На основі закону космору­ху було винайдено колесо. Отже, рухова потуга суспільства збільшувалася, життєві процеси ставали мобільнішими, а від цього й примножувалися результати багато­укладної духовно-господарської діяльності.

Поховання у формі кола Пізньотрипільський могильник;

с Маяки на Одещині За В. Петренком

Священність кола обумовлювала всі

Відтворення мікрооснови Всесвіту, що випливає із космогонічного світог­ляду трипільців-хліборобів, характерна і в декоруванні посуду. На округлих фор­мах розписи наносилися коло за колом. На горщиках, мисках майже всі малюн­ки колові, а в орнаментальних побудо­вах основним образом є Сонце. Коли дивитися на малюнок зверху, то поба­чимо ті ж самі кола, що й на поселенні. Це однакова графічна модель: горлови­на — майдан, який обвитий хвилястою чи прямою лінією, підкреслюючи його велич і красу. Далі, з розширенням по­судини, коло за колом збільшується так само, як і еліпси на поселенні. Майдан, як і Сонце. Чим далі від нього відхо­дить енергія, тим більше площі воно охоплює, хоч потуга її зменшується. Тому на останніх колах поселення ба­чимо меншу кількість жител.

сторони життя. Навіть поховання, що­правда уже пізньотрипільські, і ті робилися по колу. Так, Вихватинський могильник мав вісім кіл поховань. Причому, в першому і восьмому кругах було по вісім могил.

Прясла з трипільського селища Малі Дорогостоі (Волинь) Розкопки В Коноплі

Безкурганний могильник в Уситовому мав форму майже правильного кола діамет­ром 160 метрів. До нього був близьким і могильник в Маяках на Одещині. Мо­гили в Усатівському некрополі розташовувалися коловими групами по 2—14 похо­вань. Планування могильників за зразком поселень, очевидно, виходило з вірувань, що покійним на тому світі треба жити так, як і на цьому.

Кургани є складними спорудами: круглі в основі, а вершини їхні завжди стрим­лять у небо. Округлі насипи символізували Сонце під час його сходу. Групи кур­ганів подекуди були обнесені рівчаком у вигляді незамкненого кола зі східного боку. Могильні ями мали овальну форму, а якщо були прямокутними, то обов’язково з округлими кутами. Тіло небіжчика клали на лівий бік до сходу або північного сходу — в напрямку руху Сонця. Саме положення його мало овальне, майже ем­бріональне, положення. Якщо тіло клали прямо, то зігнуті ноги обов’язково повер­тали вліво [102, 75, 79, 84]. Оскільки могильники існували довго, то й обряд був узвичаєним. Обрядово-ритуальна служба як основа дотримання і розвитку світог­ляду була налагодженою.

Культ Сонця-Сварога і його земного втілення — Сварожича як рушіїв та дже­рел життя були основними в ідеології трипільців-хліборобів. Вони становили основу їхнього світогляду, який діяльно і побожно розвивала духовно потужна ієрархія волхвів. Рух життя по сонячному колу був священним законом, заданим небом, проявом космо- руху і сутністю свгголаду, що й виявлялося в усіх сферах життя та мистецтва.

Розвиток відбувається по священному колу Світового Буття. У цьому, очевид­но, й криється велике піднесення та довготривале духовне та господарське життє- діяння Трипільської культури.