ЗА ЗАКОНОМ СВІТОВОГО ЛАДУ

Горщик із ромбічною сферою світу і чотирма биками, селище Ворварівко XV За В. Маркевичем

МІРНОСТІ КОСМОРУХУ і життя

Світ сповнений руху.

У світі все впорядковане, домірне, взаємопов’язане. Колообіг планет, галактик, у даному разі Сонячної системи, здійснюється за відведеними траєкторіями, напрямками обертання, сталою швидкістю, взаємними підсиленнями, ритмічним зростанням. Усе це відбувається за універсальним законом світового колообігу, усталеного ладу. Kocmo- рух в обширах Сонячної системи визначає природні, біологічні та етнічні ритми на Землі. Він сталий, невпинний і все йому підпорядковано як тисячі років тому, так і нині. Завдяки його дії відбуваються й життєві процеси. Народ, який усвідомив себе сущим

Чотиричасні композиції на горщику Трипільської культури з Липчонів (Подністров'я) із косморухом Сонця та на українській писанці (Уманщино), 1920- ті роки

у свгп білому, життєдіє за цим же законом кос­моладу, його основними чинниками та мірнос- тями.

HaniBCBOpra на покришці із Гренівки (басейн Південного Бугу, етап А) як вияв парності. Розкопки М. Макаревича

За такими постійними змінами, на основі набутого досвіду були відкриті універсальні за­кономірності у бутті природи й людської спільноти. В науці це відомо як “універсаль­ний закон” або “закон універсального коло- обігу”.

Говорячи про його вияви у Трипільській цивілізації, ми в котрий раз звертає­мося до її священного ремесла — гончарства. Його сакральність полягала і в тому, що “посуд став одним з найважливіших символів сонця, неба Всесвіту... По­кровителями гончарства часто вважали основних богів, а гончарі користувалися

великою повагою” [154, 153]. В істо­ричному плані українська культура є керамічною. Особливо багата на гон­чарні осередки територія від Дніпра до Дунаю, як і тепер, так і шість тися­чоліть тому. За оздобленням, різно­маніттям образотворчої мови, форм кераміка і трипільців, і українців є ху­дожньо найбагатшою. Адже саме гончарі, опріч волхвів, жерців, відунів, віщунів, були творцями й носіями того духовно високого світогляду, зримого

Уламок ранньотрипільськоі статуетки із Луки Врубливецькоі (етап А) з ознаками парносп, триєдності, чотиричасності Розкопки С. Бібікова

Колоскове Древо зростає від Землі до Небо.

в образах, заснованого на знаннях космічного та земного життя, як для своєї людності, так і для майбутньої. Оздоблення трипільського по­суду — переконливе свідчення цьому. Тільки в ранньому Трипіллі декоративні композиції на керамічних виробах творилися від дна і зрос­тають вгору, а в розвиненому — від середини і до вінця. І хоч образи, їх стиль, спосіб нане­сення — різні, але це не змінює космогоніч­ної суті декоративного мистецтва трипільців- хліборобів. Воно сповнене сакральних символів, динаміки, космічної енергетики, світового роз­витку та буяння. У ньому зафіксовані ті мірності, або ж закономірності, без яких творити життя неможливо. Саме завдяки цим закономірностям воно й проявляється. Це — єдиність, парність, триєдиність, чотиричасюсть, семичиннкггь [85, 39].

Образи космічних світил но горщику із Тальянківського прамісто (етап СІ).

Розкопки В. Круця. YKM

Ці космогенні величини втілювалися у творчості й, безперечно, мали певні боже­ственні виображення, назви, були визначальними у творчості, праці, житті, у взаєми­нах із навколишнім світом, із своєю та сусідньою людністю. Ці святі уособлення енеолітичної пори є лише в образотворчих композиціях мистецтва трипільців- хліборобів. їх вияв в інших пам'ятках до нас не дійшов. Одначе у праукраїнській духовній історії, як і в давньослов'янській, ці священні іпостасі мають божественні втілення. Вони допоможуть відкри­ти завісу часу і побачити етнодухов- ний зв'язок.

Богом Неба, Богом богів був Великий Бог, Прабог-Вседержи­тель. В українських народних піс­нях він названий Володарем, Гос­подом, Господарем, у “Велесовій книзі" — Старотцем. Він — “батько природи і владика світу воля якого править долею світу, сила якого утримує все, його вва­жають владикою неба" [ЗО, 14], Во­лодарем спочатку був Сварог, а потім його син Дажбог, який втілював Сонце.

вважався Творцем, Батьком творення. Я. Половецький пише, що “своєю премуд­рою всетворчою любов’ю — Ладою — створив первісне буття”. Воно містить у собі чоловічий і жіночий першопочаток, котрий від першого йшов світлом, духом, а від другого — матерією, водяною субстан­цією. “Світ-дух, що зіходить від бога, є об­разом найвищої істоти — а оскільки та істота виявляє свою творчість, свою мудрість у керуванні світом, сприйняту від бога, в роз­маїтості явищ світу духовного і фізичного, то й поклоніння йому мали різні вияви” [ЗО, 38].

Символи парності на мисці із трипільського селища в с Криві Коліна (Тольнівський р-н, етап СІ) Розкопки M Шмат лій

Чоловіче й жіноче втілення, як парність, уособлювали Вогонь, Сонце в образі Даж- бога, а Вода — в образі Дани. Вона вважалася дружиною Сонця. Опріч цих двох свгготворчих сил, були ще й парні Боги, як ось Ладо і Лада. Він був Богом весни, кохання і злагоди, цебто “гармонії всесвіту, любові всесвітньої, символом дійового, ожив­ляючого сонця”. Лада символізувала життєвий початок, природу, була матір’ю сонця. Її зображували із колосками та квітами, а також із немовлям на руках. Образ Лади маємо і в розвиненому Трипіллі, як ось статуетка із Сушківки, і в українському народно­му мистецтві — статуетки Пані із с. Громів на Уманщині. Вона опікувалася шлюбом, весняним розквітом, коханням, красою, благополуччям у житті. Відгомін цього зостався у весільних піснях — сшв-ладування, приспіви у низці веснянок — “Ой Дід-Ладо...”, колядок, щедрівок — “Ладо, Ладо, Ладо, всім на світі радо...” Ладо і Лада давали усьому лад у Світі, ладували Життя. У цієї божественної пари були світлоносні діти

Лель (Полель) і Леля, як вияв парності кос- могенних сил. Вони, за описом Я. Головаць- кого, “виражали природу первісну, коли вона ще не виявилася в протилежностях, і приро­ду остаточну, результат дієвості життя” [ЗО, 33]. У весняній грі “Ляля” дівчина в образі Весни красної роздає сонячні корони — віночки — для оспівування розквітлого світу у хороводах.

Восьмипроменеве Сонце на мисці із Тальянківського прамісто як ознака досконалості Світу Розкопки В Kpyця

Триєдиністю опікувався Триглав. Його скульптури мали по три голови, в яких уособлювалися три сфери: небо, зем­ля, потойбіччя. Його образ втілював трої-

Хвилі енергії Сонця на посудині

із ранньотриптьського селища Кормань /етап А/ За В Збеновичем

сту світлоносну силу, котра відпо­відала трьом основним порам року: весні, літові, зимі. Відповід­но до праці хлібороба, в цьому втілювалися сівба, збирання, спо­живання плодів. Троїстими і три- ликими були скульптури бога Трояна. Коло села Іваничани на Поділлі знайдено кам’яну скуль­птуру з трьома головами. Триг­лав, безперечно, був вишнім Бо­гом оскільки йому, як зазначено у “Велесовій книзі”, першому шану віддавал [15, 65]:

Ce бо, молячись, найперше Триглаву поклонятися маємо

/ йому велику славу співаємо.

Повноту Світу уособлював Світовид. Його образ проявлявся в образотворчих композиціях посуду трипільців-хліборобів, особливо сонце у колорусі, в чотирибіч­них скульптурах сколотів, у мистецтві Руси-України — широко відома скульптура Світовида з-під Гусятина, у композиціях українського народного мистецтва, архі­тектурі, піснях, — усе це вияв всеоб’ємної божественної сили Світовида, Світу в його чотиричасності. Бога західних слов’ян Поренута також зображували із чоти- рьома головами, а п’яту він тримав на грудях. За Я. Головацьким: “Чотири голови є атрибутом сонця, а п’ята на грудях зображувала народження нового сонця...” [ЗО, 22]. За такою ж композицією творено й образ “колоруху сонця” в орнаменті трипільського посуду: сонце з чотирьох боків, а горловина-коло посередині.

'Бик, що широко ступає' Малюнок на посудині з Варварівки XV /Молдово/

Модель житла трипільців-жліборобів, оздоблена ромбами.

Селище Полудня но Черкащині

Ромби на горщику бронзового віку. Зо C Ьерезонською

Семичинність уособлювалася в образі Руєвита. Його скульптура також мала Сонце, а зображувався він в образі чоловіка, який мав сім голів, сім мечів, а восьмий тримав у руці. Оці сім виображень уособлювали “божество у повній силі” [ЗО, 21]. Під час розкопок Майданецького міста тришльців-хліборобів знайдено статуетку із сімома величинами [85, 37]. Зазначимо, що сім є періодом творення, а вісім — досконалістю створеного.

В колядках оспівані всі мірності Світового ладу, то окремо кожна, а в деяких усі разом. Це — єдиність: Бог, Господь, Господар; парність — Сонце і Місяць, муж і жона; триєдиюсгь — чоловік, жінка, їхні діти, як Місяць, Сонце, Зорі, потрійні дії і справи; чотиричасність — храми в образі Світу на чотири сторони чи небесні Світи­ла; семичинність — в образах келихів, хлібів, дарів. У колядці на пошану господині вони оспівані як чинності і краса життя. У ґречної ґаздині: “файні чоботи — кош­тують її один золотий”; “шовкова сукня — коштує ж її два золотії”; “ мудрий киптарик — коштує її три золотії”; “срібная згарда — коштує її штири зо­лотії”; “шовкову хустку- коштує її п’ять золотії”; “злотії ковточки — коштує її шість золотії”.

Я в цего ґазди ґречна ґаздиня,

Видимо на ній вой срібний перстень. Коштує її сім золотії,

Gm золотії, о все червонії [29, 224\.

Оздоби но горщику бронзового віку. Зо C Березонською

Статуетка із бивня мамута оздоблена ромбами із чотирьох сторін. Стоянка Мізин (пізній палеоліт)

Мірності Світоладу втілюються творцями в образотворчу мову духовного життя: мистецтво, обряди, культи, фольклор. Вона є основною в орнаментальних композиціях від часів доісторич­них до днів нинішніх.

Образами Світу, священними символами у мистецтві Трипільської цивілізації, у наступних історичних культурах та в народній творчості українців є сонце, ромб і дерево життя. В них закономірності Світового Буття втілені найстин- ніше і найсуттєвіше. Сонце — основний обра­зотворчий символ у кераміці на всіх трьох ета­пах розвитку Трипільської культури. На ран­ньому етапі, як ось на горщику із Гребенюкового Яру, воно зображене лише штриховими лініями, а на ринці його образ створюють лінії-хвилі, які йдуть на чотири сторони і чим далі променять, тим більше згасають. На розвиненому етапі сонце зображується то суцільним кругом, то трьома колами, то коловими лініями. Як би воно не малювалося, але завжди виображено у чотирьох фазах, у невпинному й безкінечному русі. Своїм

сяйвом, видимим рухом і світлом воно втілює в собі образ світу білого. Поняття “світ-світло" — тотожні. Тому Сонце вважалося Богом, а його ясне-красне світло — даром Божим. Символ Сонця є основним від часів Трипільської ци­вілізації для всіх історичних культур і в усіх жанрах народної культури українсь­кого етносу. Три і чотири його виміри-образи уособлюють семичинну творящу сутність світу-сонця: ріст по вертикалі і розвиток по горизонталі. Чимало таких композицій завершуються великим ромбом як сферою вищого світу. Звідтіль по­силається і життя, і благодать для нього. Такий образ характерний для всіх етапів розвитку по всьому ареалу розселення хліборобів Трипільської культури.

Ромбічний хмелик із своргоми на комірі жіночої сорочки із с Вишнополя Тальнівського р-ну, / 930-ті роки, TMIX

Створюючи багатозмістовний образ в орнаменті, трипільці- орії, очевидно, знали будову Сонця. В основі воно триєдине, в центрі його — ядро, а від нього йде сфера переносу промене­вої енергії. За ними — конвективна сфера, де змішуються потоки речовини і потоки енергії. Графічне зображення цього вбачаємо в розписах посуду: цятка посередині, а від неї відхо­дять два кола. Святилища давніх русичів мали два вали, в центрі горіло вогнище. Сонячна атмосфера також має три­членний поділ: фотосферу, хромосферу, сонячну корону [6, 53]. Пульсування сонця в орнаменті відтворено або самими хвиля­ми, або хвильками, змальованими у видовженому трикутникові.

Необхідною умовою існування Сонця, зірок також є триє- диність. Вони мають постійний діаметр, сталу масу й енергію випромінення [63, 16].

Ромб також є історичним образом світу, його творящої суті. Статуетки давнього кам'яного віку оздоблені ним. Він займає центральну частину композиції і від нього, як від Сонця, на два боки йдуть хвилі-промені. Трипільські статуетки, особ­ливо етапу А, змістовно декоровані і самими ромбами, і ромба­ми із завитушками, на зразок баранячих ріжок, якими означені основні частини тіла. Вони підсилюють образ жінки-матері як родючої сили світового Буття. Ромбами у різноманітних по­єднаннях оздоблено посуд бронзового віку. Ті ромбічні лан­цюжки є основою орнаменту на жіночих та чоловічих сороч­ках українців різної пори їхнього життя. Таких паралелей сповнене все мистецьке виображення на землях України. Так, модель житла з трипільського селища в Попудні орнаменто­вана ромбами, достоту як і палеолітична статуетка з Мізина. Тільки в останній зображення нанесено по вертикалі, а на моделі — по горизонталі. Ромбами оздоблені й наличники українських хат, і веранди та ґанки, і цегляні стіни жител, і ого­рожі. Хата, як і світ, є джерелом і осередком життя.

Ромб має чотири сторони. Якщо всередині він перехре­щується навкісним хрестом, то не тільки уподібнюється Сон­цю, а й примножує Світ, оскільки з одного утворюється чоти­ри. Як із ведичного Пуруші відокремлюється кілька менших пуруш. Всередині ромба зображується знак Сварги — образ вищого Світу, що відтворює його рухову чинність. На чоти-

Сонця і ромби в оздобленні хати в С. КмрИЛІВЦІ Колимського р ну на Одещині, 1973 р.

Ромбічно сфера Світу на дверях хати із Київщини, 1950-ті рр

Ромб-Сонце на писанці Ялини Ратушняк із Кобринового Тальнівського р-ну, 1970 р.

оздоблені образами життєтворчосп — ром­бами, трикутниками.

Ромби як художні символи життєвої про- явносгі Світу сповна втілені в такому технічно складному жанрі народного мистецтва, як ткац­тво. Наші предки були настільки творчими і винахідливими, що ввели у дерев’яний техніч­ний верстат, мов у сучасний комп’ютер, обра­зотворчу програму змістовного космологічно­го звучання. Нитка так переплітається, що утворюється залежно від начиння рельєфне зображення ромба різних модифікацій. На­чиння є програмою і для технічного узору, і для витворення орнаментальних композицій. На ряднах — це окружковий узор з ромбів На рушниках, скатерках він має назву бубни, сливки, коропова луска. Три вертикально

поєднаних ромби утворюють Дерево життя, сим­волізуючи триєдиність Світу. Поєднані горизон­тально навскіс вони утворюють хрест, як озна­чення Світобудови із розпросторенням на чотири сторони. Чотири лінії ділять ромб на чотири мен­ших, а самі продовжуються далі, поєднуючись з іншими ромбами, створюючи образ Безконечності Світу.

Від Сонця у ромбічній сфері Світу трипільців до мініатюрної цятки у ромбові на ткацьких ви­робах українців — таке багатотисячолітнє й різ­номанітне побутування цього образотворчого сим­волу життя у Світі.

Сонце, ромб, почасти навскісний хрест митці Трипілля зображували із цяткою посередині. Цей образ уособлював процес творення Світу від цен­тру до периферії. Орнаментальні композиції три­пільського посуду також створювалися від центру. Таким є горловина горщика, від якої зображення розширюються і завершуються колами. У ранньому Трипіллі ком­позиція творилася від дна. Така образотворча схема є традиційною, коло, ромб із цятками чи колова композиція декору. Від зображуваного центру відходять кола, розпросторюється Світ, якщо не триєдино, то чотирибічно. Ця образна побудова відтворює і рух Землі навколо Сонця-центру з чотирма фазами або порами року.

Сонячну сутність ромб відтворює не тільки навскісним хрестом. Вісім про­менів, як ось на мисці з Тальянківського праміста, створюють образ і Сонця, і доско­налості Світу, оскільки творяться з його космологічних основ — з прямого та на­вскісного хрестів. В образотворчому мистецтві пізніших культур із ромбів тво­риться восьмираменне сонце-зоря. Ромб є основним образом в оздобленні килимів. Вони тчуться переважно на вертикальних верстатах. Такі верстати були в трипільців- OpfiB — відтяжок від них на поселеннях розвиненого етапу знаходять багато. Bpa- ховуючи, що овець вони розводили достатньо, а образотворче мислення було до­сить розвиненим, то н кнлимництво як жанр мистецтва у них могло існувати.

Третім космогенним образом є символ Світового Дерева як життєво зроста­ючої проявності Світу, його триєдиної і діяльної сутності. З творчою повнотою цей образ у духовному житті та орнаментальних композиціях використали волхви і митці Трипільської цивілізації для сакралізації найважливішої життєвої галузі — хліборобства. Образ має планетарний зміст: Колоскове Древо виростає із землі, стовбур становить його основу, а крона тягнеться до небес; три колоски в и роста-

Ромб на черепку від горщика

із ронньотрипільського селища Бернашівка (етап А).

Зо В. Збеновичем

ють із самого Сонця; зерни­на тримає Небо і Землю. Єдність цих величин стано­вить основу Життя і Світо­гляду людей, які обжили най- родючіші ґрунти на Землі.

На основі колоруху Сон­ця (образ Колодія в народній творчості) як рухової не­впинності поєднання сил і енергій витворено універсаль­ний образ струмування жит­тя у Світі — безконечник. За таким зразком творено хмелики, бігунці в усіх жан­рах народного мистецтва, хвилеві ходи під час співу ритуальних пісень — веснянок, русальних, купальських.

Універсальний закон світового колообігу, за яким жили і творили трипільці- орії, його закономірності описано також у писемних пам’ятках. Частина хліборобських племен із п’ятиріччя Подніпров’я переселилася в Пенджаб (П’ятиріччя) Індії, при­нісши туди свої знання — веди Рога (Сварога). Вони зведені в індоєвропейську пам’ятку “Рігведа”. Відомий індолог Степан Наливайко стверджує, що світогляд і міфологія у ній мають “виразні паралелі в Трипільській культурі”. Вони, як свя­щенні знання, пізніше зафіксовані у ведах, шастрах і дгармі. Веди є основою свя­щенних книг — шастрів, а ті створюють дгарму як основну для розуміння індійської філософії, що “означує світолад, вселенський закон, непохитність космічних про­цесів (зміна зими весною, дня ніччю, рух небесних світил тощо). На дгармі три­мається організований, упорядкований, справедливий і праведний світ..., моральні й етичні норми, релігійні й суспільні устої”. Втіленням дгарми був бик, який утриму­вав світову основу. Оскільки образ Бика є одним з основних у трипільців-оріїв, то й ці законоположення регулювали їхнє життя і творчість. “Край, де поклонялися би- кові-туру-дгармі, — пише С. Наливайко, — вважався праведним”. Вчений роз­криває, що поняття санскритського “дгарма” і українського “держава” є однако­вим. Отже, держава стоїть в основі дотримання вищих знань Світу, правди, пра­ведності, доброти, чистоти моралі, духовності, розвитку життя на цих засадах. Світогляд трипільців-оріїв і творців “Ведів Рога” (“Рігведи”) є спільним і засвідчує, що Три­пільська культура має індоєвропейське коріння [96].