5. Види вибухових пристроїв і речовин, сліди їх застосування при вчиненні злочину

Криміналістичне дослідження вибухових речовин, вибухових пристроїв і слідів їх застосування є одним із важливих напрямів у криміналістиці. Це пов'язано з тим, що правоохоронним органам усе частіше доводиться мати справу з кримінальними вибухами.

Криміналістичне вибухознавства (вибухотехніка) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності використання при вчиненні злочинів енергії хімічного вибуху з метою отримання криміналістично значущої інформації про вибухові речовини, засоби вибуху, вибухові пристрої і сліди їх застосування, а також розробляє науково-технічні прийоми, методи і засоби їх виявлення, збереження, фіксації, вилучення і використання для розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Загальноприйнята у спеціальній літературі термінологія, що розкриває основні поняття, фізичні властивості речовин та принципи дії' пристроїв, пов'язаних з таким явищем, як вибух, про які йтиметься далі, може бути використана працівниками правоохоронних органів, які не мають спеціальної підготовки, для успішного оволодіння відповідними знаннями.

Основними елементами різних видів вибухових пристроїв с заряд вибухової речовини і засіб ініціювання. Без цих основних елементів неможливо розглядати вибуховий пристрій як предмет особливого роду з притаманними йому специфічними властивостями. Крім того, заряд і засіб ініціювання мають бути конструктивно об'єднані, становити єдиний технічний пристрій.

При розслідуванні злочинів найчастіше доводиться мати справу як з різними вибуховими пристроями, так і з їх окремими елементами і вирішувати питання установлення їх групової належності. Для вирішення цього питання слід розглянути основні визначення у сфері криміналістичної вибухотехніки і створити спеціальну систему криміналістичних класифікацій.

Вибух - це процес швидкого фізичного або хімічного перетворення системи, який супроводжує перехід її потенційної енергії в механічну роботу. Дія, що відбувається при вибуху, зумовлена швидким розширенням газу або парів незалежно від того, чи існували вони до або утворились під час вибуху.

За своєю природою вибухи’бувають фізичні та хімічні.

Фізичний вибух - вибух, що супроводжується переходом потенційної енергії стисненого газу в кінетичну, коли потужність властивості оболонки виявляється недостатньою для зберігання газу, що перебуває під тиском, у початковому об'ємі.

Хімічний вибух - швидка екзотермічна реакція, що відбувається з утворенням сильно стиснених газоподібних або пароподібних продуктів. Хімічна реакція, яка супроводжується вибухом, має назву «вибухове перетворення».

Вибухове перетворення залежно від його швидкості поділяється на вибухове горіння і детонацію {лат. detonare - «прогриміти»).

Горіння - процес вибухового перетворення, що зумовлює передачу енергії від одного прошарку вибухової речовини до іншої (властивість теплопровідності) і випромінювання тепча газоподібними продуктами.

Детонація - поширення ударної хвилі з надзвуковою швидкістю хімічного перетворення вибухової речовини.

Сукупність певних елементів, що визначає придатність виготовленого пристрою до вибуху, розуміється як вибуховий пристрій, який складається із таких основних елементів, як вибухові речовини та засоби вибуху.

Під вибуховими пристроями (ВП) слід розуміти промислові чи виготовленні непромисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних умов здатні до вибуху.

За способом виготовлення вибухові пристрої поділяють на промислові (боєприпаси вибухової дії, ВП промислово- господарського призначення) та непромислові (ВП саморобного виготовлення та перероблені). Визначальним є те, що особа, яка може переробити ВП, володіє більш вищим рівнем знань у галузі вибухової справи ніж особа, яка може виготовити ВП саморобним способом.

За призначенням вибухові пристрої поділяють на: пристрої воєнного, промислово-господарського та спеціального призначення.

Вибухові пристрої військового призначення - це штатні боєприпаси вибухової дії, призначені для знищення живої сили противника, пошкодження техніки, руйнування споруд і укріплень в умовах ведення бойових дій. Воші можуть бути предметом озброєння злочинних угруповань. Вибухові пристрої військового призначення, у свою чергу, поділяють на:

1) штатні боєприпаси - для ураження людей і об'єктів (ручні гранати, артилерійські снаряди, міни тощо);

2) імітаційно-піротехнічні засоби, які можуть бути використані для виготовлення саморобних вибухових пристроїв (вибухові пакети, сигнальні ракети тощо).

Вибухові пристрої промислово-господарського призначення - це пристрої, які призначені для ведення вибухових робіт у промисловості (гірничодобувній, нафтовій тощо) та господарстві.

Спеціальні пристрої - це пристрої, які призначені для ураження людей і руйнування об'єктів при проведенні спеціалвних операцій (наприклад, з метою знешкодження терористичних груп). Це, як правило, одиничні вироби оригінальної конструкції, що містять потужні бризантні вибухові речовини і спеціальні засоби вибуху.

Класифікація вибухових пристроїв за потужністю визначається вагою заряду вибухової речовини (у тротиловому еквіваленті): малої потужності - від 50 до 100 г (засоби вибуху - запали, електродетонатори та ін.); середньої потужності - від 100 до 250 г (протипіхотні міни, шашки вибухових речовин та ін.); великої потужності - понад 250 г (протитанкові міни, фугаси тощо).

За часом спрацювання виділяють вибухові пристрої миттєвої, короткоуповільненої та уповільненої дії.

За механізмом приведення в дію розрізняють вибухові пристрої механічного, електричного, вогневого, хімічного та комбінованого типу.

За конструктивними особливостями вибухові пристрої класифікують на: без оболонки (складаються із заряду вибухової речовини та засобу вибуху); з оболонкою (для збільшення критичної маси вибухової речовини, що вступає у детонацію, тобто для збільшення потужності вибуху і його вражаючих дій).

За способом віыиву на навколишні об'єкти вибухові пристрої слід поділяти на бризантні, фугасні, надлишково ударно- хвильові, осколкові, термічні та сейсмічні.

Вибухові пристрої у своєму складі містять речовини, здатні до вибуху. Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, які

здатні під дією зовнішнього імпульсу (удар, тертя, нагрівання, тиск тощо) до вибухового перетворення (вибуху).

Вибухові речовини за призначенням поділяють на:

- військового призначення - застосовуються у військовій справі для спорядження бойових припасів вибухової дії;

- цивільного призначення - застосовуються у промисловості та різних галузях науки.

3d способом виготовлення вибухові речовини поділяють на промислові та саморобні.

Оскільки вибухові речовини, їх сполуки чи суміші здатні до вибухового перетворення (вибуху), яке проходить у формі горіння чи детонації, то усі вибухові речовини як промислового, так і саморобного виготовлення класифікують за режимом перетворення (горіння або детонації) і умов збудження на такі:

-ініціюючі (первинні) вибухові речовини;

- бризантні (вторинні) вибухові речовини;

- метальні вибухові речовини (порохи);

-піротехнічні суміші.

З я потужністю (здатністю здійснювати певну роботу у процесі вибухового перетворення) вибухові речовини слід поділяти на: малопотужні (наприклад, аммотоли, аммоніти, динамоли та ін.); середньої потужності (наприклад, тротил, гшастид-4, пікринова кислота та ін.); підвищеної потужності (наприклад, гексоген, ок- тоген та ін).

За фізичним (агрегатним) станом вибухові речовини можуть бути твердими (гексоген, тротил), пастоподібними (пластид), рідинними (нітрогліцерин), газоподібними (водень і кисень; метай і кисень) та ттилоповітряними (вугільна, цукрова, мучна) сумішами.

У складі вибухового пристрою е засоби, які ініціюють вибух даного пристрою. Засоби вибуху - це пристрої, призначені для збудження (ініціювання) вибуху зарядів вибухових речовин. До них належать: засоби ініціювання; засоби передачі ініціюючого імпульсу; вибухові пристрої.

Сліди вибуху. Під час вибуху на твердих поверхнях будівлі утворюється вирва від контактного заряду різної форми, конфігурації та розмірів. Це дає змогу спеціалістам визначити як особливості форми застосованого заряду вибухової речовини, так і його масу.

У випадках, коли вибух відбувається на поверхнях з менш міцними фізичними властивостями (дерев'яна підлога, зву ко-, тепла 205 се

лоізоляційні будівельні покриття тощо), на поверхнях виявляють та вилучають з них металеві фрагменти вибухових пристроїв.

Наслідки від вибухів у будівлях завжди більші за масштабом, ніж на відкритій місцевості. Це зумовлено наявністю замкнутого або напівзамкнутого простору, де утворюється надлишковий тиск ударної хвилі внаслідок контакту з поверхнями відбиття. Ступінь руйнувань та пошкоджень конструкцій будівлі залежить від маси вибухової речовини, її властивостей та місця розташування зарядів вибухових пристроїв.

Поряд з фрагментами вибухового пристрою під час вибуху утворюється кіптява та залишаються окремі частки вибухової речовини, які не вступили до швидкого хімічного перетворення. Тому зазначені частки виявляють на конструкціях будівлі та предметах навколишньої обстановки у вигляді включень у твердих і м'яких матеріалах, у тріщинах та у вільному стані на зовнішніх поверхнях. Счіди кіптяви вилучають на фрагментах вибухових пристроїв та зовнішніх поверхнях, що знаходяться поряд з місцем вибуху.

Сліди вибуху, що відбиваються на конструкціях будівель і на предметах навколишньої обстановки, мають такі характерні ознаки:

- вирву (пробоїну) у конструктивних елементах будівлі, якщо вибуховий пристрій контактував з ними;

- зруйновані та пошкоджені елементи будівлі у вигляді перебитих балок, пробоїн у стінах, вибитих шибок, деформацій конструкцій стелі, підлоги, стін, наявності трас та слідів від дії осколків вибухового пристрою;

- зруйновані, пошкоджені та переміщені предмети навколишньої обстановки будівлі, які проявляються, наприклад, у вигляді повного зруйнування предметів меблів, наявності осколкових пробоїн у предметах побуту, зміні місця розташування предметів порівняно з їх початковим знаходженням тощо;

- оплавлення елементів оздоблювальних робіт;

- наявність кіптяви, залишки вибухової речовини та характерний запах, що утворився під час вибуху;

- залишки вибухового пристрою.