§4. Виявлення, фіксація, вилучення і використання слідів вогнепальної зброї

Сліди вогнепальної зброї поділяються на основні і додаткові. Основними слідами вважають пошкодження в результаті дії сна- ^[32] ряда (кулі або її частин, шроту, картечі).

Особливості вогнепальних ушкоджень значною мірою залежать від відстані, виду й моделі зброї, з якої здійснений постріл. Характер вогнепального пошкодження визначається на підставі наявності наступних ознак: наскрізного чи сліпого пошкодження в перепоні; каналу пошкодження; ободка обтирання, кіптяви, часток порохових зерен і мастила навколо пошкодження; снарядів і їхніх частин у глибині наскрізних (сліпих) пошкоджень.

Про вогнепальний характер пошкодження можна судити на підставі комплексу зазначених ознак, а не за однією з них. Дані ознаки виявляються в ході проведення огляду місця події (трупа, одягу, предметів). V зв'язку із цим вирішуються наступні завдання:

- виявлення вогнепальної зброї, патронів, їхніх частин (куль і гільз) і слідів пострілу (вогнепальних пошкоджень, а при близькому пострілі - слідів кіптяви пострілу, часток обгорілих зерен пороху й ін.) на різних предметах;

- фіксація стану (характеристика) місця розташування виявлених слідів і предметів та їх вилучення.

Стріляні кулі та гільзи є найважливішими речовими доказами, тому що в більшості випадків дозволяють встановити вид І модель зброї, а також екземпляр зброї, із якої вони були відстріляні. Крім того, вони дозволяють вирішити ряд інших важливих для слідства питань.

Вогнепальні пошкодження (пробоїни) бувають трьох видів: сліпі, наскрізні і дотичні.

Сліпі пошкодження - на перешкоді є вхідний отвір, канал, у глибшії яких виявлена куля, шріт, картеч або їх осколки.

Наскрізні пошкодження - в перепоні є вхідний, вихідний отвір, які з'єднані каналом.

Дотичні пошкодження являють собою сліди контакту снаряду з перешкодою.

Важливим питанням є визначення напрямку і відстані пострілу, Цьому сприяє виявлення ознак вхідного і вихідного отворів та інші сліди. На крихких твердих перепонах - цегельній, бетонній стіні, на склі й ін. - вихідний отвір більше вхідного І в перетині має форму конуса, який розширяється в бік польоту кулі. У пластичних перепонах, до яких умовно можна віднести предмети з металу і дерева, діаметр вхідного отвору близький до калібру кулі {рис. 25).

Рис. 25. Вхідні (А) і вихідні (Б) кульові отвори на перепонах Л металу (1) і дерева (2)

В еластичних виробах (матеріали одяїу) вхідний отвір звичайно менше калібру кулі або ж цілком відсутній дефект (гумові вироби), тому що еластична перепона розтягується при ударі в неї кулі, пропускає кулю, а потім отвір знову стискується, утворюючи точкове пошкодження. Відмінність розміру вихідного отвору від вхідного виражена тим більше, чим більше товщина перепони.

При ударі кулі в скло утворюються радіальні і концентричні тріщини (рис. 26).

Рис. 26. Тріщини і пробоїна в склі, утворені кулею:

Р - радіальні тріщини;

К - концентричні тріщини;

П - кратер кульової пробоїни (вихідний отвір)

Вхідні отвори на одязі, як правило, мають дефект тканини (відсутність частини) менше калібру кулі (рис. 27).

Рис. 27. Вхідний (Л) і вихідний (Б) отвори в тканині

Розміри вихідного отвору, як правило, більше вхідного. Вихідні отвори на одязі можуть мати великий розмір у тих випадках, коли в їх утворенні беруть участь уламки кісток або деформована куля.

ю 197 са

Сліди рикошету виникають при кутах зустрічі від 0° до 35°, коли куля незначно утрачає свою швидкість, а кут відбиття майже дорівнює куту зустрічі з поверхнею перепони.

Додаткові сліди пострілу - це наслідки тиску порохових газів, їх температурної дії', кігггяви, порохових зерен, рушничного мастила, удару ствола при пострілі впритул (штанц-марка) (рис. 28).

Рис. 28. Додаткові сліди пострілу:

А - постріл впритул (штанц-марка);

Б - дія тиску порохових газів, із температурної дії;

В - кіптява

Механічна дія тиску порохових газів позначається на об'єкті лише при близьких відстанях, не більше 5-10 см. Виражається в утворенні надривів країв вхідного отвору, а іноді й у вибиванні окремих його ділянок. Крім відстані пострілу, руйнівна дія порохових газів залежить від зразка зброї І характеру самої перепони. Це пояснюється різною швидкістю, об'ємом і тиском порохових газів. Чим потужніший пороховий заряд, тим сильніша руйнівна дія порохових газів.

Температурна дія порохових газів. Маючи високу температуру (понад 1000° С), порохові гази можуть викликати опалення і навіть запалення матеріалів перепони. Опалення знаходиться навколо вхідного отвору на вовняних тканинах при дистанціях пострілу не більше 8-10 см. Дульно-гальмівні пристрої, що є в окремих зразках ручної вогнепальної зброї (пістолетах-кулеметах «ППШ», «ППС», автоматах «АК-74»), сприяють утворенню опалення перепони, тому що підвищують тиск порохових газів усередині дульно-гальмівного пристрою і збільшують час дії їх на перепону.

Кіптява пострілу. При пострілі бездимним порохом продукти розкладання капсульного складу і металевий пил, що стирається з поверхні кулі, каналу ствола і гільзи, виносяться з каналу ствола назовні пороховими газами.

Частки порохових зерен. Пороховий заряд при пострілі ніколи не згоряє цілком. Частки порохових зерен, як і порохові гази, у перший момент при виході з каналу ствола мають більшу швидкість, ніж швидкість кулі. Згодом порохові гази розсіюються, а частки порохових зерен, маючи незначну масу, продовжують рух, утрачаючи свою кінетичну енергію в результаті опору повітря. Переважна кількість часток не відлітає далі 80-120 см. Механічна дія обгорілих зерен пороху виражається в утворенні наскрізних пошкоджень навколо вхідного кульового отвору, якщо перепона недостатньо міцна, як наприклад, одяг із тканини. У тих випадках, коли перепона товща або міцніша (шкіряна куртка), обгорілі зерна проникають у неї на різну глибину, створюючи множинні сліпі пошкодження.

Сліди рушничного мастила, у нормальних умовах експлуатації канал ствола ручної вогнепальної зброї для захисту від корозії покривають шаром рушничного мастила. При пострілі зі зброї зі змазаним каналом ствола мастило летить у вигляді крапель на невелику відстань, що не перевищує 45-150 см. Після першого ж пострілу мастило згоряє, утворюючи кіптяву.

Ободок обтирання. Частина кіптяви (мастила) пострілу стирається з кулі й залишається на краях вхідного отвору у вигляді ву- зького (шириною 1-2 мм) кільця темно-сірого кольору, яке одержало назву ободка обтирання. Якщо куля свинцева (спортивна чи мисливська зброя), то й описаний наліт значною мірою складаються з шарів, що легко стираються зі свинцевої кулі.

Встановлення відстані, напрямку та місця стрільби. Одним із найважливіших завдань при огляді місця злочину, вчиненого з використанням вогнепальної збої, е визначення відстані, напрямку та місця пострілу.

Під відстанню пострілу розуміється дистанція по прямій лінії між зверненим до перепони дуловим зрізом зброї й вхідним отвором на перепоні.

У криміналістиці відстані пострілу умовно поділяють на близькі й неблизькі. Різновидом близького пострілу є постріл впритул. Пострілами із близької відстані вважаються такі, коли навколо вхідного отвору можуть бути виявлені додаткові сліди, що описані виню; неблизьким вважається постріл, коли на перепоні відсутні додаткові сліди.

Поява ознак близького пострілу залежить не тільки від відстані пострілу, але й від властивостей самої зброї та матеріалу перепони, тому ця дистанція не однакова для різних видів і зразків зброї.

Визначати відстань пострілу необхідно шляхом експериментальної стрільби з того ж екземпляра зброї, патронами тієї ж партії й у такий же матеріал (по можливості), з якого виготовлено наданий на дослідження предмет Ь вхідним вогнепальним пошкодженням. Спочатку постріли (не менше трьох на кожну дистанцію) здійснюються на відстанях, що відрізняються одна від одної на 5 см, а потім, коли будуть отримані мішені з картиною слідів близького пострілу, подібної з досліджуваним об'єктом, розходження між дистанціями зменшують до 1 см.

Таким чином, для висновку про постріл на близькій відстані необхідно виявити сукупність ряду слідів та їхнє характерне розташування навколо вхідного отвору. В криміналістиці для визначення дистанції пострілу застосовують також і спектрометричні методи досліджень за наявністю металів і їхнього розподілу навколо вхідного отвору.

У тих випадках, коли відбувалась стрільба шротом, є можливість визначати відстані пострілу ще і за розмірами діаметра розльоту шроту на перепоні, тому що діаметр розльоту шроту на перепоні тим більше, чим більше відстань пострілу. Для цього складені графіки, номограми і таблиці, отримані шляхом експериментальної стрільби. Вони не можуть служити підставою для категоричних висновків, але дозволяють орієнтуватися в дистанції пострілу за осипом шроту.