§3. Механізм пострілу та утворення його слідів, їх види

Окрім ознак факту застосування вогнепальної зброї при вчиненні злочину положення судової балістики використовуються також для встановлення виду і моделі вогнепальної зброї, а в кінцевому підсумку і конкретного її екземпляра.

На кулях утворюються сліди каналу ствола. Механізм утворення цих слідів залежить від надзвичайно короткого часу, протягом якого куля рухається по стволу (приблизно 0,002 с) і величезного диску в каналі ствола при пострілі (до 3000 і вище атмосфер). На утворення слідів виливає сила тертя кулі об стінки каналу ствола, що залежить віт ступеня шорсткості ствола. При проходженні каналу ствола ку.ля деформується - втискується в нарізи каналу ствола (діаметр кулі дещо більший від канату ствола) і починає обертатися. У результаті на поверхні кулі з'являються сліди - траси, що розташовані паралельно граням нарізів. Індивідуальність слідів на кулі при кожному пострілі з одного і того ж екземпляра зброї виражена досить чітко.

На стріляній кулі розрізняють сліди:

а) полів нарізів - «відбиток» граней нарізів і між ними слід від поверхні поля нарізу;

Рис. 23. Схематичне зображення слідів на кулі, аиріляної із каналу ствола зброї з 4 нарізами правого напрямку:

1 - дно сліду поля нарізу; 2 - глибина сліду поля нарізу; 3 - ширина сиду поля нарізу; 4-слід бойової грані нарізу; 5 - слід холостої грані нарізу; 6 - слід кульного входу; 7 - калібр ствола зброї

Найважливіші сліди на кулі від каналу ствола - це сліди полів нарізів, тому що в полях нарізів ку ля найбільш повно прилягає до поверхні каналу ствола, ідентифікація зброї за стріляними кулями переважно проводиться на підставі дослідження цих слідів (рис. 24).

Рис.

ко 191 os

На кулі виникають сліди полів нарізів двох видів:

1) сліди, що розташовуються приблизно паралельно подовжньої осі кулі, які за часом утворення прийнято називати первинними слідами;

2) сліди, похилі до подовжньої осі кулі, причому їхній нахил відповідає куту нарізів каналу ствола, що прийнято називати за часом утворення вторинними слідами,^[31]

Первинні сліди виникають при поступальному русі кулі й при переході руху кулі в поступально-обертальне, вторинні утворяться, коли куля мае поступально-обертальний рух (рухається по нарізах).

Загальні ознаки в слідах на стріляних ку.лях поділяються на дві групи: ознаки системи вогнепальної зброї, і ознаки зношеності каналу ствола. Ці ж ознаки, природно, у першу чергу, досліджуються й при ідентифікації зброї по стріляних кулях.

Система (вид) і модель зброї визначається за наступними ознаками.

1. Діаметр кулі в слідах полів нарізів, який відображає фактичний калібр зброї. Декілька підвищений діаметр кулі для даного виду зброї може вказувати на зношеність його каналу ствола.

2. Кількість слідів полів нарізів - відповідає їхній кількості в каналі стволу.

3. Напрямок слідів полів нарізів - їхній нахил стосовно подовжньої осі кулі: праворуч - характеризує праву нарізку каналу ствола зброї, ліворуч - ліву.

4. Середня ширина слідів полів нарізів відображає конструктивні особливості розмірів нарізів у каналі, що істотно варіюється в зброї різних систем.

5. Глибина слідів полів нарізів відображає глибину нарізів каналу ствола зброї.

6. Кут нахилу слідів полів нарізів відображає хід (крок) нарізів каналу ствола зброї, що варіюється в зброї різних систем.

Індивідуальні ознаки відображають мікрорельєф поверхні каналу ствола й відбиваються на поверхні стріляних куль, у сукупності із загальними ознаками вони дозволяють ідентифікувати конкретний екземпляр зброї. їхній збіг необхідний для висновку про наявність або відсутність тотожності.

На гільзах також утворюються сліди, придатні для вирішення низки діагностичних та ідентифікаційних завдань. Ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними гільзами потребує від судового експерта глибоких знань слідової картини, яка залишається на стріляних гільзах, механізму їх утворення, варіаційносгі й ідентифікаційної значущості. Сліди, залишені частинами зброї на стріляних гільзах, поділяються на три групи: 1) сліди, що утворюються при заряджанні; 2) сліди, що утворюються в момент пострілу; 3) сліди, що виникають при видаленні гільзи зі зброї.

Велика різноманітність видів і зразків ручної вогнепальної зброї, що відрізняються один від одного устроєм, обумовлює й значне розходження в слідах, які залишаються їх частинами на гільзах. Розглянемо механізм утворення слідів на гільзах, стріляних із сучасних видів зброї.

Сліди заряджання. При вкладанні патронів у магазин на корпусі гільз утворяться подовжні подряпини - сліди ковзання, що залишаються від країв (губами) магазина. При русі затвора пістолета назад і вперед відбувається його тертя по корпусу гільзи верхнього з патронів у магазині й викликає утворення на гільзі слабко виражених подовжніх слідів ковзання. При досиланні патронів із магазина в патронник затвор нижньою частиною своєї чашки (передній поверхні) завдає удару по краю фланця гільзи, утворюючи слід-відбиток. Одночасно зачеп викидача під тиском своєї пружини заскакує за край фланця. При цьому утворюються сліди ковзання у вигляді групи подряпин на краю і ребрі фланця, у кільцевий проточці. На гільзах залишаються також сліди від поверхні патронника.

Сліди пострілу. У момент пострілу на гільзі утворюються сліди бойка ударника (або курка в револьверах), сліди чашки затвора і спід и патронника з кульним входом.

Наявні на стріляній гільзі сліди бойка ударника у виді втиснених, звичайно округлих відбитків утворюються як від удару бойка по капсулю гільзи, так і від величезного тиску усередині гільзи в момент пострілу, котрим капсуль гільзи притискується до поверхні бойка, що не встиг ще під дією пружини ударника відійти назад, і вийти з зіткнення з капсулем гільзи.

Сліди, що утворюються на гільзах при пострілі, мають важливе значення для експертизи. З них найбільше важливі сліди чашки затвора й бойка, які використовуються для цілей ідентифікації в переважній більшості випадків.

Сліди видалення гільзи зі зброѴ При витягуванні стріляної гільзи з патронника його нерівності залишають на її корпусі сліди ковзання і відбитки.

Витягування гільзи з патронника відбувається при русі затвора назад за допомогою зачепа викидача. Зачеп викидача здійснює тиск на внутрішню поверхню краю фланця й залишає слід- відбиток. При подальшому русі затвора край фланця гільзи наштовхується на відбивач і гільза викидається у вікно кожуха затвора. При цьому на фланці залишаються сліди-відбитки робочої поверхні відбивача, а на корпусі гільзи - сліди контакту внаслідок удару її об край вікна для викидання гільзи.