§4. Сліди взуття, їх виявлення, фіксація, вилучення і використання

На місці вчинення практично будь-якого злочину залишаються сліди ніг, але з різних причин вони не завжди піддаються виявленню. У криміналістиці розрізняють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках або панчохах.

Забарвлені сліди взуття можуть бути нанесені кров'ю, брудом та іншими рідкими й сипкими речовинами, такими як цемент, пил або борошно. Утворюються вони за рахунок відшарування з пщопі- ви взуття мікрочастинок, які не можна розрізнити візуально, а також за рахунок мікродеформації слідосприймальної поверхні.

В одиничному сліді вимірюванням фіксують його загальну довжину, довжину й ширину підметки, каблука, проміжної частини. Під час описування, крім загальних ознак і розмірів, визначають окремі індивідуальні ознаки: малюнок підошви, ступінь зношення, ознаки ремонту низу взуття тощо.

Поширеним способом фіксації об'ємних видимих слідів ніг с об'ємне моделювання, тобто виготовлення зліпків-копій з гіпсу або алебастру. Порядок фіксації об'ємного та поверхневого сліду ноги такий: вилучити сліди запаху; сфотографувати слщ; виміряти та описати; якщо слід комбінований, - вилучити речовину, якою він забарвлений, і виготовити зліпок.

Поверхневі забарвлені сліди фотографують, вимірюють, описують, а потім переносять на копіювальний матеріал (дактилоскопічну плівку; гуму, оброблену шкуркою) або, якщо є така можливість, вилучають разом з п редметом-нос ісм.

Об'ємні сліди на сипких матеріалах фіксують за допомогою зліпків, дотримуючись під час їх виготовлення загальних правил.

т 1Є5 се

в ацетоні, розчином цукру або лаком для волосся. Після цього виготовляють зліпок. Техніка виготовлення гіпсового зліпка наливним способом така. Зі сліду видаляють воду та сторонні предмети; якщо слід неглибокий, та його огороджують металевою або картонною стрічкою. Потім частину розчину гіпсу наносять на весь слід; кладуть арматуру (палички, смужки картону тощо). До одного з елементів арматури заздалегідь прив'язують мотузку, таким чином, щоб обидва кінці залишилися зовні, і випивають залишок розчину гіпсу. Через 15-20 хвилин після затвердіння зліпок акуратно піднімають і змивають ґрунт водою. Не можна терти зліпок, щоб не пошкодити його. Потім до кінців мотузки прикріплюють бірку, на яку наносять засвщчувальний напис, і опечатують зліпок.

Насипний спосіб виготовлення зліпка полягає в тому, що слід припудрюють гіпсом через сито, а потім засипають товстим шаром гіпсу, накривають ганчіркою і через неї змочують гіпс до затвердіння. Комбінований спосіб полягає в тому, що слід припудрюють шаром гіпсу товщиною приблизно 5 мм, потім заливають рідким гіпсом, поклавши перед цим арматуру.

Невидимі сліди взуття залишаються на папері, картоні, фанері, полірованих і пофарбованих предметах. їх можна виявити, наносячи на поверхню магнітною щіткою порошок на феромагнітній основі. Інколи такі сліди можна виявити за допомогою люмінесценції та ультрафіолетових променів.

Трапляються випадки, коли об'ємні сліди ніг містяться повністю під водою, видалити яку практично неможливо (наприклад, у калюжі, річці, ставку). Якщо шар води над слідом досягає 10 см, то металевою чи пластиковою стрічкою огороджують слід і відсмоктують воду грушею, а потім виготовляють зліпок. Якщо шар води досягає 5 см, то воду можна не відсмоктувати, а тільки насипати в неї гіпс до рівня загорожі, покласти арматуру, а потім знову досипати гіпс.

Об'ємні сліди на снігу фіксують звичайними способами. Гіпсові зліпки виготовляють насипним або комбінованим способом. Особливість виготовлення зліпків у цьому разі полягає в тому, що перед виготовленням гіпсового розчину необхідно охолодити

воду до О °С. Це можна зробити шляхом поступового додавання, постійно розмішуючи, у розчин гіпсу снігу, доки він не перестане танути. Подальша техніка аналогічна описаній для фіксації об'ємних слідів на сипких матеріалах. На розсипчастому снігу зліпки виготовляють тільки насипним способом, а на вологому й густому - заливним^[29].

Велику кількість відбитків слідів взуття, пов'язаних единим механізмом утворення та напрямом, називають доріжкою, у ній відображаються особливості ходи, функціональні та анатомічні ознаки людини. Механізм ходьби досить складний, в основі його лежать динамічні навички, зумовлені психічною діяльністю людини, ЇЇ вищою нервовою системою і закономірностями механіки руху тіл.

Рухи людини, пов'язані з переміщенням у просторі, називають локомодійними. Вони здавна привертали увагу криміналістів, оскільки їх сліди містять певну інформацію про особистісні властивості людини. їх не можна ототожнювати зі слідами ніг, досліджуваних трасологією, що відображають форму, розмір і розташування зовнішніх ознак слідоутворювальних об'єктів (босої ноги, взуття). Локомоційні рухи, матеріально відображені в слідах, безпосередньо не спостерігаються, оскільки вони динамічні і сприймаються лише в русі. Тому локомоційний слід - відображення внутрішньої властивості людини, він існує лише в процесі переміщення тіла в просторі - під час ходьби, бігу, якої- небудь діяльності, коли його можна спостерігати і фіксувати.

Ознаки локомоційних рухів, відображені в слідах ніг, утворюють таке поняття, як ознаки ходи.

Ходіння як механічний поштовхоподібний рух, характеризується: а) розмахом руху ніг, тобто довжиною кроку правої і лівої ніг;

б) поперечним розміщенням ніг, що відображається в ширині кроку; в) поворотом стопи навколо вертикальної осі ноги, що вщобра-

жаєгься у вигляді кута розвороту стопи. Метричні параметри цих рухів і являють собою ознаки локомоційних рухів (ознаки ходи).

Для визначення метричних параметрів ознак ходи на місці події вибирають доріжку слідів не мети 4-5 пар слідів, і здійснюють вимірювання. Передусім, доріжка слідів повинна бути сфотографована способом лінійної панорами при вертикальному розташуванні фотоапарата з висоти не менш 1,5 м (на такому панорамному знімку можна найбільш точно виміряти всі ознаки ходи). У криміналістиці запропоновано два методи вимірювання ознак ходи: чеський і російський. Розглянемо їх.

Відповідно до рекомендацій чеських криміналістів при дослідженні слідів проводять дві .лінії, які з'єднують внутрішні точки п'яток лівих і правих слідів (рис. 12, пунктирні лінії).

Рис. 12. Система вимірювання ознак локомоційних рухів, відображуваних у доріжці слідів взуття:

МИ - лінія напрямку руху;

АБ, ВГ, ДЕ - довжина правого кроку; БВ,ГД- довжина лівого кроку; а- кут правого кроку, β— кут лівого кроку;

АБВГД - лінія ходи

Відстань між лініями (ВЖ, ЗИ) вимірюють та інтерпретують як ширину кроку. Потім через нижні точки п'яток слідів проводять прямі лінії І по перпендикуляру до них визначають довжину правого В і лівого кроку В. Вісь сліду проводять по внутрішньому його краю і вимірюють кут правого β і лівого а розворотів ступні. У чеській системі вимірів прийнято визначати довжитіу подвійного кроку, яка являє собою відстань від п'ятки до п'ятки двох однакових кроків.

Російська система виміру локомоційних ознак є більш простою й, на нашу думку, більш точною. Для вимірювання через центри п'яток (білі крапки на рис. 12) однойменних слідів проводять орієнтуючі лінії (пунктирні на схемі), а на місці події натягують шпагат. Потім центри п'ят з'єднують прямими. Відстань між орієнтуючими лініями (ВЖ, ЗИ) вимірюють І вважають за ширину кроку. Відстань по прямій від лівого сліду до правого АБ е довжиною правого кроку, а відстань БВ, ГД - довжиною лівого кроку. Для вимірювання розвороту ступні правої і лівої ніг через середину сліду проводять вісь і вимірюють у градусах кут розвороту правої а і кут розвороту лівої стопи β. У системі виміру доцільно посередині між пунктирними орієнтуючими лініями проводити лінію напрямку руху (МН), а ламану .лінію, що з'єднує п'яти слідів А, Б, В, Г, Д, Е, іменувати лінією ходи. Ламаність лінії ходи свідчить про особливості локомоційних рухів при ходьбі,

Локомоційні ознаки відображаються лише в сукупності матеріальних слідів взуття, залишених при русі людини. Одиночні і малі групи слідів, що не відображають напрямку руху, не придатні для визначення елементів ходи. Ознаки ходи - лінія напрямку руху, лінія ходи, довжина правого і лівого кроків, кут розвороту стопи правої і лівої ніг, ширина кроку - можуть бути виміряні лише на достатній кітькості однойменних слідів, побудованих у систему, яка називається доріжкою слідів. Для одержання відносно стійких результатів вимірювання ознак локомоційних рухів необхідно дотримуватися таких правил при огляді доріжки слідів ніг на місці події: 1) доріжка слідів повинна мати не менш 15-20 слідів і пряму лінію напрямку руху; 2) вимірювання має проводитися на місці події, а потім за панорамним знімком; 3) вимірюють всі ознаки в кожному сііді, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображається в протоколі огляду.

Ототожнення людини за ознаками ходи - явище дуже рідкісне, найчастіше елементи ходи свідчать про належність особи, яка залишила сліди, до певної групи за професією (спортсмен, моряк, вантажник).