§6. Сліди знарядь злому та інструментів> їх виявлення, фіксація, вилучення і використання

Вчиняючи різні злочини, пов'язані з проникненням до приміщення, злочинець може використовувати різні знаряддя злому та інструменти. Знаряддя злому - це предмети, спеціально пристосовані для подолання перешкод - замкових пристроїв при вчиненні злочину.

Інструменти (прилади) - це предмети заводського або кустарного виготовлення, призначені для використання як ручні знаряддя праці в соціальній діяльності. Найчастіше для подолання перешкоди використовуються такі інструменти: слюсарні (молоток, зубило, пилка по металу, свердло, напилок, ножиці, пробійник); теслярські (сокира, пилка-ножівка, пилка поперечна); столярні (стамеска, долото, рубанок тощо);

Сліди, утворені при зламуванні перешкоди, здебільшого видимі, оскільки вони являють собою матеріальні зміни, головним чином зовнішньої форми взаємодіючих предмегів. Сліди тиску, ковзання, розпилу, тертя, свердління і обертання можуть бути слідами нашарування і відшарування, видимими і безбарвними (невидимими), а також слідами структурних і енергетичних змін.

Розпочинаючи виявлення видимих і невидимих слідів, насамперед, треба встановити предмети, які використовувалися у події злочину. Для цього слідчий уявно моделює механізм злочину (події) і виділяє взаємодіючі предмети, саме на них повинні бути матеріальні відображення. Потім знаходить контактні поверхні на цих предметах і з використанням оптичних засобів освітлення, засобів польової криміналістики, фотографічної і вимірювальної техніки здійснює фіксацію слідів.

При фотографуванні вибирають точку для вузлової зйомки так, щоб у кадрі містилися всі сліди. При описі сліду визначають його вид за механЬмом утворення (тиск, ковзання, об'ємний, поверхневий), вимірюванням фіксують місце розташування сліду стосовно якихось орієнтирів. Визначивши вид сліду, називають його форму і розміри, довжину, ширину і глибину. Потім описують окремі ознаки, форму і розміри виступів і заглиблень, валиків і борозенок. Поверхневі сліди нашарування, відшарування рекомендується вилучати безпосередньо разом з носієм сліду, наприклад випилювати частину стінки, дверей, піднімати кілька паркетин. Однак сліди на громіздких і дорогих речах найчастіше копіюють, виготовляючи зліпки з пластиліну, полімерних мас - СКТН, «Сіеласт», іноді використовують віск, гіпс, стеарин.

Прийоми вилучення слідів свердління і розпилу мають свої особливості. Сліди свердління на місці події, як правило, являють собою просвердлені отвори, на стінках яких немає слідів, придатних для ідентифікації. Окремі ознаки знарядь свердління відображаються на стружці, яку нерідко можна знайти під ногами. Тому треба вилучати не тільки і не стільки предмети з просвердленими отворами, скільки стружку І «сліпі» сліди — недосверд- лені отвори, на дні яких є окремі ознаки, достатні дія ототожнення свердла, 3 таких слідів бажано виготовляти полімерні зліпки, що звичайно слугують модедлю-орієнтуванням дія розшуку свердла.

Сліди розпилу на поверхнях не мають ідентифікаційних ознак, крім виняткових випадків, коли пилка неправильно розведена. Тому рекомендується вилучати розпиляні об'єкти і намагатися виявити недопиляний слід на дні якого іноді відтворюється крок зубів і форма їх заточення, що дозволяє ототожнити пилку.

При огляді зламаної перешкоди, відчиненого замка, розкритої дчомби або якихось інших слідів насамперед виникають питання: яким знаряддям вчинено злом, яка його форма, розмір, виразні ознаки; скільки знарядь використовувалося, які сліди залишені кожним з них? Відповіді на ці запитання дозволяють організувати розніук знарядь злочину, а за ними установити злочинця.

Розшуку знаряддя передує побудова його ідеальної моделі за слідом-відображенням. Наприклад, сліди свердління і розпилу чітко відображають загальні ознаки інструмента - свердла і пилки. Оглядаючи слід свердління, завжди можна виміряти його діаметр, що дорівнює діаметру свердта. Свердло для металу утворює дно сліду конічне, лійкоподібне, вершина якого відповідає величині кута заточення свердча. Стружка в цьому разі має форму стрічки, зкрученої в спіраль. Якщо дно сліду рівне, по краю - борозенка, а в центрі - отвір від направляючого гвинта, то інструментом було центрове або перове свердло. Для їх диференціації треба досліджувати конічний отвір, що міститься в центрі. Якщо на стінках його є сліди гвинта, то застосовувалося центрове свер- дто («центрівка»), гладкі стінки свідчать про застосування перового свердла. Стружка в обох випадках має форму напівдисків (напівкружків, невеликих сегментів), на поверхні яких розташовані сліди горизонтальних різців свердла. Сліди мають форму борозенок і валиків, розташованих концентрично, причому їх кількість відповідає вищербленостям на горизонтальному різці. Слід свердління, нанесений «балериною» (злодійським інструментом), являє собою жолобок-окружність, у центрі якого є отвір. Ширина жолобка дорівнює ширині бокового різця, а діаметр отвору - товщині спрямовуючої «ніжки балерини».

Сліди розпиту містять інформацію про ознаки пилки, якщо об'єкт повністю не розпиляний. Необхідно виміряти його ширину, глибину, відстань між стисненими слідами зубів пилки, що відобразилися на дні сліду або вгорі біля його країв (сліди початку пиляння, коли пилкою здійснюють вертикальні рухи при розпилі дерев'яних шорсткуватих об'єктів). Одержані дані мають такі значення: цгирина сліду розпилу, тобто величина розводу пилки, глибина сліду дорівнює висоті потертості полотна пилки (особливо для ниток по металу), відстань між слідами зубів питки - розвід.

Найбільш просто вилучити інформацію зі сліду і змоделюва- ти форму знаряддя за слідом тиску, оскільки він відтворює форму контактуючої поверхні слідоутворювального об'єкта. Тому виготовлений зліпок буде копією знаряддя, за яким значно простіше і відшукати, і уявити знаряддя злочину.

Сліди тиску рекомендується фотографувати в натуральну величину або зі зменшенням, на фотознімку робити розмітку ознак знаряддя, тобто готувати орієнтування для розшуку реального знаряддя злому.

Складніше визначити вид знаряддя та організувати його розшук за слідами ковзання. Відрізнити слід розрубу сокири від сліду ножа просто, якщо лезо повністю відобразилося в сліді. Величина сліду і напрямок борозенок і валиків для знаряддя, призначеного для рубання, найчастіше прямі (оскільки застосована сила є значною), для ножа напрямок трас часто змінюється, оскільки суб'єкт постійно змінює напрямок сита дії.

Оглядаючи слід ковзання, треба визначити (по можливості) ширину леза, що дасть можливість уявити форму знаряддя, потім сфотографувати слід при боковому освітленні, виміряти відстань між великими трасами і перенести розміри на знімок. Такий знімок буде орієнтуванням для розшуку знаряддя. Якщо виготовити зі сліду ковзання полімерний зліпок і розрізати його під різними зустрічними кутами, то одержимо орієнтування - модель, яку при розніуку можна безпосередньо прикладати до знаряддя і визначати, чи схоже воно з тим, яким залишений слід на місці події.

Найважче визначити знаряддя, коли зруйнована перешкода (пролом, руйнування цілого на частини тощо). У цьому разі треба звертати увагу на сліди нашарування і металізації) що нерідко залишаються на розчленованих частинах цілого. Знайшовши частки, можна уявити вид знаряддя і визначити його матеріал. При виявленні знарядь злому, інструментів і предметів, що могли слугувати засобами вчинення злочину, насамперед треба оглянути їх за допомогою оптичних засобів (9-кратної лупи) і спробувати знайти всі мікрочастинки, що адгезувалися на поверхні предмета.

Оглядаючи сліди знарядь, можна встановити такі обставини: з якого боку здійснений злом; які використовувалися знаряддя, який напрямок їх руху в момент злому, що уможливлює побудову версії про інсценування злому, судження про деякі властивості злочинця. Треба досліджувати механізм утворення сліду. Спочатку необхідно змоделювати положення взаємодіючих об'єктів: суб'єкта, знаряддя і перешкоди.

Слід ковзання завжди вказує напрямок руху знаряддя: волокна деревини спрямовані у бік руху знаряддя, на стінках просвердленого отвору видні траси, що свідчать про напрямок обертання і руху свердла, з боку свердління - за годинниковою стрілкою, а з протилежного - проти.

Знаходження уламків скла усередині приміщення не означає, що вікно розбите ззовні. Треба запросити фахівця, який може визначити, з якого боку зруйновані скло і чим: каменем, кулею або «пластирем». Прямі радіальні тріщини на уламках є першою ознакою руйнування скла каменем, видавлювання рукою тощо при малій швидкості руху слідоутворювального об'єкта.

Час нанесення слідів визначається щодо відомих подій, наприклад до і після появи Іржі, забруднення, утворення стороннього сліду тощо. Про час утворення слідів на металі можна судити за величиною окислення (іржі), на дереві і грунті - за зміною слідів під дією сонячної радіації (вигоряння, вицвітання), за дією руху повітря - вивітрювання, замітання пилом, снігом, піском тощо.

Якщо врахувати міцність зруйнованої перешкоди, величину руйнування (проведеної роботи), вид використовуваного знаряддя і зіставити їх з дослідними даними, то можна приблизно визначити час, потрібний для виконання такої роботи, тобто чи впорається з цим один суб'єкт і яку приблизно силу він повинен мати; якщо не впорається, то скільки приблизно злочинців брало участь у злочинному діянні. Так, при застосуванні знарядь злому, наприклад «гусячої лапи» або автогенного апарата, можна підрахувати ймовірний час злочину. Іноді можна визначити, де здійснено злом - на місці події чи в спеціальних умовах. Особливо це стосується розпізнавання зламаних замків з метою інсценування крадіжок.

Вид використовуваних знарядь, спосіб їх застосування свідчать про професійний досвід, навички використання «злодійських інструментів». Наприклад, використання зараз «балерини» - явище рідкісне. Поява злому із застосуванням «балерини» у Києві дозволила висунути розшукову версію, що злочинець має доступ до старої літератури, де «злодійські інструменти» докладно описані. Згодом так воно і виявилося.