Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення

1. До особливо цінних земель відносяться: чорно­земи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинко­ві ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзо-лені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерно-вобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзо­листі суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною за­лягання торфу більше одного метра і осушені незалеж­но від глибини; коричневі ґрунти Південного узбереж-жя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчаль­них закладів; землі природно-заповідного фонду; зе­млі історико-культурного призначення.

2. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власнос­ті, можуть вилучатися (викуплятися) для будівницт­ва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, лі­ній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осу­шувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного при­значення, нафтових і газових свердловин та вироб­ничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за по­становою Кабінету Міністрів України або за рішен­ням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

3. Погодження матеріалів вилучення (викупу) зе­мельних ділянок особливо цінних земель, що пере­бувають у власності громадян і юридичних осіб, про­вадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обла­сної, Київської і Севастопольської міських рад.

Стаття регламентує відносини, пов'язані з порядком вилучення особливо цінних земель. В частині першій наводиться перелік земель, які законодавством відне­сені до особливо цінних.

В цій же частині передбачене загальне правило, яке характеризує правовий режим особливо цінних земель, а саме: вилучення особливо цінних земель для несіль­ськогосподарських потреб не допускається. Але із за­

392

гального правила зроблено виняток, який стосується можливості вилучення особливо цінних земель для використання в означених у частині другій цієї статті цілей.

Перелік цілей, для яких можливо вилучення земель­них ділянок особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, теж є вичерп­ним. Його можливо розділити на декілька груп. До першої групи цілей необхідно віднести будівництво об'єктів загальнодержавного значення. Це об'єкти, які мають стратегічне значення для розвитку та функціо­нування економіки країни, наприклад, будівництво гі­дроелектростанцій, теплових та атомних електростан­цій, промислово-виробничих комплексів тощо. Другу групу цілей становить будівництво та спорудження лінійних об'єктів — доріг, лівій електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних та зрошувальних каналів, геодезичних пунктів. До третьої групи цілей відноситься спорудження житла та об'єктів соціаль­но-культурного призначення. І, нарешті, останню гру­пу цілей складають будівництво нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх екс­плуатацією.

У зазначених випадках земельні ділянки вилуча­ються (викупляються) за постановою кабінету Мініст­рів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділян­ки погоджується Верховною Радою України. Таким чином лише зазначені державні органи — Кабінет Міністрів України або місцева рада за погодженням із Верховною Радою України, мають право приймати рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок осо­бливо цінних земель.

Якщо земельна ділянка особливо цінних земель перебуває у власності громадян і юридичних осіб, пого­дження матеріалів щодо вилучення (викупу) таких земель провадиться виключно Верховною Радою Укре­ши за поданням Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим, обласної, Київської і Севастопольської мі­ських рад.

393

Зазначена норма є важливою гарантією захисту зе­мельних прав громадян та юридичних осіб-власників земельних ділянок особливо пінних земель.