Узуфрукт і суміжні з ним права.
Узуфрукт(usufructus) — особисте речове право користування і вилучення плодів і доходів з чужої неспоживної речі. Інколи узуфрукт та суміжні з ним права трактують як особисті сервітути.
Ознаки узуфрукту:
- зв’язок з особою, на користь якої встановлено узуфрукт. Узуфрукт, на відміну від сервітуту, мав виключно особистий характер;
- предметом узуфрукту могла бути тільки індивідуально визначена неспоживна плодоносна річ (земля, будинок, раб, худоба);
- узуфруктуарій міг користуватися річчю та привласнювати її плоди. Але він не вправі був відчужувати, знищувати, змінювати (навіть з метою поліпшення) річ. Узуфруктуарій давав власнику речі обіцянку (cautio) підтримувати річ у належному стані та користуватися нею строго за призначенням. В обов’язок узуфруктуарія входило несення тягаря витрат на річ, у тому числі — на поточний ремонт речі;
- узуфрукт міг належати в ідеальних частках декільком особам. Це також відрізняє узуфрукт від сервітуту;
- допускалося відчуження права користування предметом узуфрукту (наприклад, узуфруктуарій вправі був здати предмет узуфрукту в оренду), але сам узуфрукт не підлягав відчуженню і не передавався в спадщину.
Способи встановлення узуфрукту аналогічні способам встановлення сервітуту, за винятком манципації і придбання по давнині. На практиці найчастіше використовувався легат.
Припинення узуфрукту відбувалося на таких підставах:
- знищення чи безповоротня заміна речі, обтяженої узуфруктом;
- об’єднання власника речі та узуфруктуарія в одній особі;
- закінчення строку дії узуфрукту;
- смерті чи зменшення правоздатності (deminutio) узуфруктуарія;
В) відмова узуфруктуарія;
- невикористання узуфрукту;
- підмова узуфруктуарія від надання cautio.
Захист узуфрукту здійснювався за допомогою віндикаційного чи ПРТИТорного позову, а також володільницьких інтердиктів.
У aye (usus) — особисте речове право користування чужою неспо- живною річчю без одержання доходів.
До узусу примикають право проживання (habitatio) і право використання робочої сили чужого раба або худоби (operaeservorumetHdlmalium). Усі ці права були строго особистими, тобто забороняло- їн одержання доходів від здачі приміщення в оренду, використання ІіріЦІ рабів чи худоби для одержання прибутку.
Способи встановлення і припинення цієї групи прав на чужі речі «Нелогічні узуфрукту.
Іімфітевзис і суперфіцій.
Нмфітевзис(emphyteusis) — довгострокове, спадкоємне, відчужуване право користування чужою землею сільськогосподарського Призначення.
Цмфітевзис історично виріс з практики здачі в оренду державної «млі. За хазяїном землі зберігався титул власності, всі ж інші правомочності — володіння, користування, вилучення плодів і доходів, розпорядження землею — переходили до емфітевта. Емфітевт був вправі обтяжувати ділянку сервітутами, віддавати її в заставу. Емфітевт вправі був продати своє право зі сплатою власнику 2% від вартості угоди. Емфітевт був зобов’язаний сумлінно господарювати, щорічно вносити орендну плату і не погіршувати стан ґрунту. Несплата ренти — підстава для припинення орендних відносин.
Для захисту своїх прав емфітевт міг удатися до спеціального (юзову — actiovectigalis.
Суперфіцій(superficies) — довгострокове, спадкоємне, відчужувано право користування чужою землею під забудову. Формально введена на чужій землі будівля належала власнику ділянки, але всі правомочності щодо неї належали суперфіціарію. Права та обов’язки суперфіціарію були аналогічними правам і обов’язкам емфітевта.