Сервітути.

Сервітут — функціонально визначене безстрокове обтяження одного маєтку (господарства) на користь іншого. Перше з цих господарств називалося службовим, друге — панівним.

Ознаки сервітуту.

1. його об’єктом є тільки чужа нерухома річ. Не можна було встановити сервітут на власну річ;
2. пасивна поведінка власника службової речі. Він повинен був лише терпіти певні дії з боку хазяїна пануючого маєтку та утримуватися від будь-яких дій (inpatiendoetinnonfaciendo). Сервітут не міг полягати в обов’язку здійснити позитивні дії. Винятком був servitusparietum(несення ваги будівлі): на власника службової ділянки покладався обов’язок робити ремонт і відновлення опори;
3. корисність сервітуту для пануючого маєтку. Сервітут встановлюється лише тоді, коли він дійсно необхідний для існування маєтку. Наприклад, право виганяти свою худобу на пасовище сусіда могло бути встановлене тільки на користь маєтку, що спеціалізується на скотарстві;
4. допустимість сервітуту. Пануючий маєток мав задовольнити власні потреби, не позбавляючи службовий маєток господарської самостійності (а право його власника — сенсу). Не вимагалось, щоб сервітут безпосередньо збільшував цінність або прибутковість пануючого маєтку. Наприклад, якщо існує сервітут на використання глинища

іш сусідній ділянці, то власник сервітуту може брати глину тільки для власних потреб і не вправі виготовляти з неї посуд на продаж;

5. неподільність сервітуту. Не можна було зробити об’єктом сервітуту частину права проїзду, проходу, прогону, тому що корис- тування ними було неподільним. Неможливо було надати той же сервітут різним власникам вроздріб;
6. зв’язок сервітуту з нерухомою річчю. По-перше, сервітут поділяв долю речі, на яку він встановлений, по-друге, він не міг иідчужуватися без пануючого маєтку.
   Наприклад, неможливо було продати ділянку одній особі, а сервітут на право брати воду на сусідній ділянці — іншій особі.

За господарськими функціями сервітути розділялися на сільські і МІСЬКІ.

Сільські сервітути'.

1. право проходу через сусідню ділянку (servitusita);
2. право проїзду через сусідню ділянку (servitusvia);
3. право прогону худоби через сусідню ділянку (servitusactus);
4. право проведення води через сусідню ділянку (servitusaquae' ductus);
5. право черпати воду на чужій ділянці (servitusaquaehaustus).

Міські сервітути'.

1. право стіни, тобто загальна стіна; право спирати будинок на чужу стіну, право робити виступ, що нависає над сусідньою ділянкою (servitus parietum);
2. право відводу дощової води через сусідню ділянку (servitusetlllicidii);
3. право проведення каналізації через сусідню ділянку (servituscloacae);
4. право на вид з вікна, тобто право вимагати від сусіда не іигороджувати вікна, право вимагати, щоб сусід не будував будинок вище визначеної висоти (servitusluminum).

Способи встановлення сервітуту:

1. манципація(mancipatio) — для сільських сервітутів;
2. цесія(cessio) — для всіх сервітутів. Власник встановлював сервітут перед претором;
3. судове рішення(adjudicatio). Суддя, розділивши нерухомість між сторонами, встановлював сервітут між частинами маєтку, що виникли в результаті поділу;
4. легат(legatum) — заповідальний відказ. Заповідач обтяжує сервітутом свій маєток на користь чужого маєтку;
5. за допомогою давнини(usucapio), але згодом цей спосіб був Скасований законом Скрибонія (приблизно в І ст. до н.е.).

57

Припинення сервітуту мало місце за таких підстав:

1. відмови хазяїна маєтку, на користь якого встановлено сервітут;
2. невикористання сервітуту протягом двох років;
3. об’єднання господарів маєтків в одній особі;
4. знищення або безповоротної заміни предмету сервітуту.

Способи захисту сервітутів:

1. віндикаційний позов (vindicatioservitus), пізніше — конфесор- ний позов (actioconfessoria) надавався власнику пануючого маєтку проти будь-яких осіб, що перешкоджають відправленню сервітуту;
2. негаторний позов (actionegatoria) надавався власнику службової ділянки для захисту від необгрунтованих претензій на сервітут;
3. спеціальні інтердикти.