Селянський рух на західноукраїнських землях

— безземелля та малоземелля селянства;

— залучення сільських громад до будівництва й ре­монту шляхів. Форми боротьби:

— позови до суду на поміщиків, які забороняли кори­стуватися сервітутами, вимога розглянути Це пи­тання у галицькому та буковинському сеймах;

— захоплення угідь і самовільне користування ними;

— потрави поміщицьких посівів і лісів;

— збройні повстання з розподілом поміщицької землі (1885-1886 рр.) у ряді галицьких повітів; ці пов­стання придушувалися військами.

У 90-х роках XIX ст. відбувається політизація се­лянського руху: висуваються вимоги щодо забезпе­чення національних і політичних прав українців, про­водяться мітинги.

Перший відомий мітинг відбувся у 1891 р. в Коломиї. Найчисленніший мітинг-віче проходив у 1892 р. у Снятині: на ньому були присутні понад 2 тисячі селян. Із 1894 р. проходять край­кові віче. Вимоги:

— загальне виборче право з таємним голосуванням;

— скасування низки податків;

— розширення мережі українських шкіл;

— припинення конфіскації прогресивних періодич­них видань;

— припинення полонізації.

Активну участь у мітингах брали члени РУРП, зокрема І. Франко.

Результати й наслідки:посилення політичної активності селянства, зростання його національної самосвідомості.