Антифеодальна боротьба на західноукраїнських землях

— Виступи проти землевласника: колективні скарги селян до владних органів, судові процеси селянської громади з феодалом, втечі селян, знищення панських посівів та лук, підпали маєтків, панських підприємств, розправа над сільською старшиною.

— Виступи проти урядової адміністрації: відмова сплачувати державні податки, бойкотування рекрутських наборів.

— Селянські повстання, що придушувалися військами (особливо поширені в 30-40-х роках). Селяни захоплювали панські землі, ліси, пасовиська, виганяли чиновників і встановлювали самоврядування. Найбільше повстання відбулося на Буковині під проводом Л. Кобилиці (1843-1844 рр.).

— Рух опришків— традиційна форма збройної бо­ротьби: невеликі загони нападали на панські та державні маєтки, розправлялися з адміністрацією. Рух набув особливого поширення в 1810-1825 рр., але окремі виступи тривали до 1848 р.

— «Холерні бунти» в Закарпатті (1831 р.) мали за привід обмеження пересування селян (каранти­ни) через епідемію холери, проте виступи були

антифеодальними. В результаті в 1836р.у Закар­патті було скасовано частину феодальних повинностей, а деякі інші повинності селянин міг викупи­ти у поміщика; скасовано право поміщика фізично карати селян. Проте основні найтяжчі повинності залишилися.