Боротьба проти наступу Польщі

Після смерті Вітовта розпочалася боротьба ук­раїнської шляхти проти наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу очолив обраний ве­ликим князем литовським Свидригайло Ольгердович (1430-1440рр.).

Розвиток протистояння

— У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв'язки Литви з Польщею по­ляки окупували Поділля та Волинь. Поляки ого­лосили Свидригайла недійсним князем, замість нього в 1432 р. обрано Сигізмунда, молодшого бра­та Вітовта.

— Українські та білоруські князі «посадили кня­зя Свидригайла на Велике княжіння Русь­ке». Таким чином, Велике князівство Литовсь­ке розкололося на два ворожі табори: засе­лені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла.

— У 1435 р. в битві під Вількомиром сили Свидри­гайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чи­ном, руська шляхта програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій.

— У середині XV ст. Волинь, Київщина й Поділля перетворені на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосе­редньо великому князеві. Воєводства ділилися на повіти, влада в яких належала старостам. Пере­важно посади намісників і старост обіймали ка­толики, і це сприяло покатоличенню українських феодалів.

— У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокремлена від московської митрополії й пе­ретворена на самостійну Київську митрополію. По­чалася агітація за унію православної і католицької церкви.

— У 1481 («змова руських князів») та 1508 р. (пов­стання М. Глинського) відбуваються останні невдалі спроби руської верхівки здобути неза­лежність від польсько-литовського панування. Результати боротьби:

— ліквідація удільних князівств означала втрату державницького статусу для руських князів;

— унаслідок покатоличення зникає українська ари­стократія, що призводить до переривання держа­вотворчих традицій.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Велике князівство Литовське веде війни з Московським цар­ством, що претендує на руські землі. Воєнні дії йшли зі змінним успіхом, проте Литва поступово втрати­ла майже третину своєї території. Під владу Москви відійшли Чернігово-Сіверські землі та Смоленськ